Рішення

від 17.12.2024 по справі 922/3248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ХарківСправа № 922/3248/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролада", м.Павлоград до Фермерського господарства "Правда", с.Софіївка Перша (адреса: 64871, Харківська обл.,Близнюківський р-н, с.Софіївка Перша, вул.Гагаріна,79) про стягнення 1016677,24 грн за участю представників:

позивача Кухаров О.О. (адвокат, довіреність б/н від 04.11.2024 року);

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролада" до Фермерського господарства "Правда" про стягнення за договором купівлі продажу №24-06/20 від 24.06.2020 року заборгованості в розмірі 1016677,24 грн, з яких: 364402,87 грн - сума основного боргу; 158968,45 грн - інфляційні; 32826,00 грн - 3% річних; 72880,57 грн - штраф; 387599,37грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 року позовну заяву залишено без руху.

04.10.2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№25027).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2024 року відкрито провадження у справі №922/3248/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 17.12.2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2024 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 17.12.2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.54).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролада" (далі - позивач, продавець) та Фермерським господарством "Правда" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір №24-06/20 купівлі-продажу насіння соняшника на умовах розстрочення платежу (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов`язується передати у власність Покупця насіння соняшника (далі за текстом Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість (ціну) на умовах цього Договору. Найменування, ціна (вартість) та кількість Товару, строки і порядок оплати, а також умови і строк передання Товару визначаються Сторонами в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3. Договору товар, що постачається на умовах відстрочення (розстрочення) платежу, постачається на умовах товарного кредиту на визначений строк під проценти (надалі - Товарний кредит). Товарний кредит надається на умовах сплати 20 % річних від несплаченої частини вартості Товару (з урахуванням збільшення вартості відповідно до п. 2.2. цього Договору) за кожен день користування Товарним кредитом, починаючи з 11.10.2020р.. до дати сплати Покупцем повної скоригованої вартості Товару. Продавець має право коригувати вартість Товару в будь-який період користування товарним кредитом в межах періоду його використання та направляти акт збільшення (зменшення) вартості товару. Скоригована вартість включає в себе суму курсових різниць та вартість користування товарним кредитом.

Відповідно до п.3.1. Договору покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривні України на поточний рахунок Продавця, зазначений в Договорі. Платежі за цим Договором вважаються здійсненими з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

При здійсненні платежу Покупець зобов`язаний зазначити в платіжному дорученні в графі «призначення платежу» реквізити Договору та назву Товару. У відповідності до ст. 534 ЦКУ незалежно від призначення платежу, у разі порушення Покупцем зобов`язань за цим Договором, отриманні від Покупця кошти зараховуються в наступній черговості: штрафні санкції, витрати на доставку товару, оплати послуг, заборгованість по оплаті скоригованої вартості Товару, з направленням повідомлення Покупцеві про таке зарахування (п.3.2. Договору).

Відповідно до пп. 4.1.,4.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах EXW згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. зі складу Продавця за адресою: м.Павлоград, вул.Тернівська 2/1 в строк визначений у відповідній Специфікації до Договору.

Поставка оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної. Право власності на Товар, ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження Товару переходить до Покупця здати поставки товару.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар в порядку передбаченому Договором.

Відповідно до п.6.2. Договору за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних днів Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.

Пунктом 8.1. встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання обома Сторонами скріплення печатками Сторін і діє до «10» жовтня 2020 р.. але в будь-якому разі до повного виконання Договору. Сторони погодили, що скріплення Договору печатками є обов`язковим.

Також, п.10.3. Договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежуються шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 і ТСУ), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст. 259 ЦКУ збільшується до 3 (трьох) років.

На виконання умов договору Позивач передав у власність Відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 415311,95 грн, що підтверджується видатковими накладними №№ 1951, 1952, 1953 від 17.08.20 року та видатковою накладною №1954 від 08.09.2020 року.

Вищезазначені накладні підписані представниками позивача та відповідача без жодних зауважень.

Договором, а саме, специфікаціями до Договору передбачений наступний порядок розрахунків за поставлений Товар.

Відповідач взяв на себе зобов`язання сплати грошові кошти у наступний термін:

- згідно специфікації №1 від 24.06.2020р зобов`язаний сплатити 50909,08 грн до 26.06.2020 року та 74000,00 грн - до 10.10.2020 року;

- згідно специфікації №2 від 26.06.2020 року зобов`язаний сплатити 84199,44грн до 10.10.2020 року;

- згідно специфікації №3 від 02.07.2020 року зобов`язаний сплатити 66479,52грн до 10.10.2020 року;

- згідно специфікації №4 від 16.07.2020 року зобов`язаний сплатити 139723,91грн до 10.10.2020 року.

Однак, як стверджує позивач, в порушення умов договору відповідач свої обов`язки щодо розрахунку за проданий товар належним чином не виконав. Відповідачем було сплачено лише 26.06.2020 року грошові кошти в сумі 50909,08 грн, що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, відповідачем за Договором сплачено лише 50909,08 грн, а заборгованість за основним зобов`язанням складає 364402,87 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договорами щодо оплати товару не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача 158968,45 грн інфляційних, 32826,00 грн 3% річних, 72880,57грн штрафу та 387599,37 грн - пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов`язується передати у власність Покупця насіння соняшника (далі за текстом Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість (ціну) на умовах цього Договору. Найменування, ціна (вартість) та кількість Товару, строки і порядок оплати, а також умови і строк передання Товару визначаються Сторонами в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Договором, а саме специфікаціями до Договору передбачений наступний порядок розрахунків за поставлений Товар:

- згідно специфікації №1 від 24.06.2020р зобов`язаний сплатити 50909,08 грн до 26.06.2020 року та 74000,00 грн - до 10.10.2020 року;

- згідно специфікації №2 від 26.06.2020 року зобов`язаний сплатити 84199,44грн до 10.10.2020 року;

- згідно специфікації №3 від 02.07.2020 року зобов`язаний сплатити 66479,52грн до 10.10.2020 року;

- згідно специфікації №4 від 16.07.2020 року зобов`язаний сплатити 139723,91грн до 10.10.2020 року.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи (а.с.13-16).

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом та печаткою на видаткових накладних, проте оплату за отриманий товар здійснив лише частково.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість відповідно до видаткових накладних №№1951, 1952, 1953 від 17.08.2020 року та видаткової накладної №1954 від 08.09.2020 року у загальній сумі 364402,87 грн.

Отже, враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 364402,87 грн підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення штраф у розмірі 72880,57 грн, пеня у розмірі 387599,37 грн, 3% річних у розмірі 32826,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 158968,43 грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування штрафу, пені, 3% річних, інфляційних на прострочену заборгованість.

Щодо штрафу та пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2. Договору за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних днів Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.

Також, п.10.3. Договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежуються шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 ГКУ), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст. 259 ЦКУ збільшується до 3 (трьох) років.

Таким чином, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежуються шістьома місяцями.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені та штрафу та періоди їх нарахування, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 387599,37 грн та штрафу у розмірі 72880,57 грн підлягають задоволенню.

Щодо одночасного стягнення пені та штрафу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 був зроблений наступний правовий висновок:

"При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Гарантована ст.61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі."

Отже у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи погодження сторонами в договорі відповідальності за порушення строків оплати у вигляді сплати пені та штрафу (п.6.2, п.10.2.) суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 32826,00 грн 3% річних та 158968,43 грн інфляційних.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 32826,00 грн 3% річних та 158968,43 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Правда" (адреса: 64871, Харківська обл., Близнюківський р-н, с.Софіївка Перша, вул.Гагаріна,79; код ЄДРПОУ 38245476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролада" (адреса: 51400, Днапропетровська обл., м.Павлоград, вул.Світличної Ганни, 77, кв.33; код ЄДРПОУ 41939470) 1016677,24 грн, з яких: 364402,87 грн - сума основного боргу; 158968,45 грн- інфляційні; 32826,00 грн - 3% річних; 72880,57 грн - штраф; 387599,37 грн - пеня, а також 15250,16 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" грудня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт