Рішення

від 24.12.2024 по справі 922/3452/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3452/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" (01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 35) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29) про стягнення 380627,75 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківський метрополітен", згідно вимог якої просить суд стягнути 380627,75 грн., що є збитком у формі неодержаного прибутку (втраченої вигоди), який мало реально одержати ТОВ "Ел-Енерго" за договором №70-04/НЕА від 16.04.2024 при звичайних обставинах та за умови належного виконання зобов`язань та додержання правил здійснення господарської діяльності Комунальним підприємством "Харківський метрополітен".

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

16.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №26073) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України до суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

З огляду на вказане, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, від 27.03.2023 у справі №910/16794/19.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі, а тому з огляду на наведені законодавчі положення ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 було доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 по справі №922/3452/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

06.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №27884), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідачем зазначено, що позивачем не доведено наявність всіх ознак складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у виді стягнення упущеної вигоди. Вказує, що позивач безпідставно та необґрунтовано переклав на відповідача відповідальність за наслідки неможливості зміни електропостачальника, які виникли, об`єктивно, внаслідок дій третіх осіб. Аналіз норм ПРРЕЕ та послідовність фактичних обставин свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача, як необхідної складової для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності. Наголошує, що не сам факт заборгованості відповідача став підставою, згідно з пункту 6.1.14 ПРРЕЕ для відмови у зміні електропостачальника на позивача, а саме ініціювання ДПЗД "Укрінтеренерго" всупереч абзацу 4 пункту 7.11. ПРРЕЕ процедури відключення відповідача, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинного зв`язку між заподіяними збитками (упущеною вигодою) та поведінкою відповідача, як необхідної складової для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності. Щодо відсутності вини відповідача зазначає, що відповідач активно та послідовно прагнув отримати електричну енергію за договором, укладеним із позивачем, та вживав всіх необхідних заходів, спрямованих на усунення відповідних перешкод з боку інших учасників ринку електричної енергії, а саме: звернувся до ДПЗД "Укрінтеренерго" листом №34/797/01-09 від 19.04.2024 з вимогою про відкликання вищезазначеного попередження та звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою з метою захисту свого порушеного права. Такі дії свідчать про відсутність вини у діях відповідача щодо заподіяння збитків позивачу, які пред`явлені до стягнення в межах даного позову. Позивачем не надано доказів, що підтверджують відмову адміністратора комерційного обліку у забезпеченні зміни електропостачальника, відповідно до п. 6.1.13, 6.1.14. ПРРЕЕ.

Крім того, звертає увагу, що до позовної заяви, разом з договором надано копію Додаткової угоди №1 від 22.04.2024, відповідно до якої, сторони дійшли згоди змінити Комерційну пропозицію позивача (договірна ціна) шляхом викладення його у новій редакції. Відтак, відповідач зазначає, що підписання позивачем вищезазначеної додаткової угоди свідчить про відсутність будь-яких зауважень щодо можливості виконання зобов`язань, як постачальника за договором.

Таким чином, відповідачем зазначено, що позивачем не доведено існування всіх необхідних елементів цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, та, відповідно, безпідставність і необґрунтованість позову.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву в порядку статті 166 ГПК України.

Таким чином, судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" та Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" було укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №70-04/НЕА (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.1. договору передбачено, що в порядку та на умовах цього договору, постачальник постачає електричну енергію (далі - товар/електрична енергія) (код за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору інформація про комерційні дані споживача визначаються в повідомленні про намір укласти договір про закупівлю (постачання) електричної енергії (Додаток 1), що є невід`ємною частиною до цього договору, та надається постачальнику під час укладання договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що строк (термін) постачання електричної енергії: до 30 квітня 2024 року (включно).

Пунктом 3.3. договору погоджено місце поставки товару: Україна, м. Харків, об`єкти споживання електричної енергії відповідно до Інформації щодо об`єктів споживача (Додатку 3), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.4. договору обсяг електричної енергії за договором становить 3893890 кВт год. Споживання електричної енергії визначено в обсягах постачання електричної енергії на 2024 р. (Додаток №4), що є невід`ємною частиною цього договору.

Умовами пункту 3.7. договору передбачено, що початком електричної енергії споживачу є дата, зазначена в Додатку 1.

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна договору становить 18199574,59 грн. у т.ч. ПДВ: 3033262,43 грн. та зазначається відповідно до Комерційної пропозиції постачальника (договірна ціна) (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору.

Умовами пункту 13.1. договору погоджено, що договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 травня 2024 року (включно), в частині розрахунків - до їх повного виконання.

22.04.2024 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №70-04/НЕА від 16.04.2024, згідно якої на підставі п. 13.5, п. 13.7, п.п. 3, п. 13.9 Договору №70-04/НЕА від 16.04.2024 та керуючись підпунктом 3 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, сторони прийшли до згоди внести наступні зміни в договір щодо покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, а саме: "1.1. Комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна) (Додаток 2) змінити та викласти в новій редакції. 1.2. "Слова по тексту договору "Комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна) (Додаток 2)" замінити на "Комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна) у новій редакції (Додаток 2)". 1.3. Комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна) (Додаток 2) втрачає чинність з дати підписання додаткової угоди. 1.4. Комерційна пропозиція постачальника (договірна ціна) у новій редакції (Додаток 2) набуває чинності з дати підписання додаткової угоди."

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після укладення договору №70-04/НЕА від 16.04.2024 позивачем здійснено закупівлю електричної енергії для задоволення потреб відповідача у кількості 3893890 кВт*год. Разом з тим, позивач стверджує, що здійснити постачання електричної енергії не зміг з вини відповідача.

Також вказує, що позивачем ініційовано зміну постачальника електроенергії для відповідача на ЦКП DataHub. Проте, система щоразу відмовляла в зміні постачальника з причин: "За ТКО запущено процес відключення ТКО", тобто зміна постачальника неможлива, оскільки попередній постачальник "останньої надії" почав процедуру відключення від електричної енергії, про що посилається на принтскрини заявок на зміну: СВБ №430856 від 19.04.2024, СВБ №4311776 від 21.04.2024, СВБ №435759 від 24.04.2024, СВБ №439124 від 26.04.2024, СВБ №441435 від 29.04.2024, СВБ №443028 від 30.04.2024, СВБ №444399 від 01.05.2024.

ДПЗД "Укрінтеренерго" листом №44/09-1452 від 12.08.2024 на адвокатський запит позивача від 06.08.2024 (вх. №2861, №2862 від 07.08.2024) повідомлено, що відповідач перейшов на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії" з 01.04.2024 та перебував на постачанні по 14.05.2024, так як з 15.05.2024 відповідно до процесу "заявка на зміну СВБ" №452899 дані площадки змінили електропостачальника на ТОВ "Ел-Енерго".

Матеріали справи свідчать, що відповідач листом №34/797/0109 від 19.04.2024 повідомив ДПЗД "Укрінтеренерго" щодо укладених договорів на постачання електричної енергії з ТОВ "ЕЛ-Енерго", постачання відповідно до яких передбачено з 21.04.2024. В зв`язку з чим, просив відкликати попередження про припинення постачання електричної енергії №44/11-18/ПОБ6-В від 18.04.2024.

У відповідь на вище вказаний лист вих. №34/797/0109 від 19.04.2024, ДПЗД "Укрінтеренерго" листом вих. №44/11-1731/пон від 23.04.2024 повідомило про направлення АТ "Харківобленерго" вимогу постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024 та відповідачу направлення попередження про припинення постачання електричної енергії №44/11-18/ПО6/В від 18.04.2024 з плановою датою відключення 06.05.2024. Зазначено, що станом на дату направлення ДПЗД "Укрінтеренерго" вимоги постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024, а саме 18.04.2024, інформація про зміну постачальника споживачу КП "Харківський метрополітен" від АТ "Харківобленерго" та згідно даних ПП Датахаб відсутня. Разом з тим, повідомлено, що ДПЗД "Укрінтеренерго" не має підстав відкликати вимогу постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024 та наголошено, що вимога постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024 є чинною до скасування або відкликання постачальником "останньої надії."

З огляду на вище вказане, позивач зазначає, що під час укладення договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №70-04/НЕА від 16.04.2024 для задоволення потреб відповідача, позивачу не було відомо про вище вказані обставини та відповідач не сповістив постачальника про наявність неврегульованої заборгованості перед попереднім постачальником ДПЗД "Укрінтеренерго" та відмову постачальника "останньої надії" відкликати вимогу постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку).

Позивач стверджує, що звертався до відповідача з питанням врегулювання зміни електропостачальника вих. №47 від 22.04.2024, №49 від 30.04.2024, №49/2 від 30.04.2024, №49 від 30.04.2024, проте відповіді не надано та про неможливість зміни постачальника, позивача не повідомлено.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, які стали предметом спору в даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Щодо правових підстав та умов відшкодування збитків суд зазначає, що згідно пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

У пункті 8 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 144 ГК України майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За змістом статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, згідно із частиною 2 статті 224, частиною 1 статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 по справі №910/13541/23.

Відповідно до частини 3 статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Також, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Суд звертає увагу, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі.

Тобто, позивачу необхідно довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки (у даному випадку - неотримані доходи), які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Ураховуючи наведене, пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, також покладає на позивача обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків.

Критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Із матеріалів справи вбачається лист позивача вих. №47 від 22.04.2024 щодо постачання електричної енергії на третю декаду квітня 2024 року, що адресований відповідачу, в якому позивачем зазначено про неможливість зміни постачальника. Вказано, що позивач закупив заявлений обсяг споживання для відповідача та у разі неможливості заміни електропостачальника позивач несе збитки через профіцит закупленої електроенергії та продажу її на балансуючому ринку за 0,01 коп. за 1 кВт*год., а тому просив врегулювати зміну електропостачальника.

Крім того, матеріали справи містять листи позивача вих. №49 від 30.04.2024, вих. №49/2 від 30.04.2024, №49 від 30.04.2024 щодо закупівлі (постачання) електричної енергії на третю декаду квітня 2024 року, що адресовані відповідачу, в яких позивачем зазначено про закупівлю з метою постачання електричну енергію обсягом 1899762 кВт*год. При цьому, зокрема, зазначено, що поставити вказану електричну енергію споживачу не представлялося можливим, оскільки не можливо було подати заявку через платформу DataHub на зміну електропостачальника, у зв`язку з заборгованістю відповідача перед попереднім постачальником ДПЗД "Укрінтеренерго", яким не надано згоди на переключення споживача.

З огляду на вище вказане, позивачем зазначено про звернення до відповідача з листами про врегулювання зміни електропостачальника, проте на листи відповіді надано не було. Натомість суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення вказаних листів на адресу відповідача, а тому відповідне твердження є безпідставним.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальник електричної енергії "останньої надії", який здійснював постачання електричної енергії відповідачу, звернувся до останнього з листом №44/11-1470/ПОН від 09.04.2024 щодо погашення заборгованості за електричну енергію за період з 01.01.2023 по 06.12.2023.

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом №15/761/0109 від 16.04.2024 повідомив ДПЗД "Укрінтеренерго" про наявність спірних питань щодо порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.

Матеріали справи також свідчать, що після укладення з позивачем договору №70-04/НЕА від 16.04.2024, відповідач від ДПЗД "Укрінтеренерго" отримав попередження про припинення постачання електричної енергії ДПЗД №44/11-18/П06/В від 18.04.2024, відповідно до якого, постачальник електричної енергії "останньої надії" на підставі пункту 7.5. ПРРЕЕ ініціював процедуру припинення електричної енергії споживачу. Запланована дата відключення електричної енергії - 06.05.2024 з 09:00.

Відповідач звернувся на адресу ДПЗД "Укрінтеренерго" з листом за вих. №34/797/0109 від 19.04.2024, в якому було повідомлено, що відповідачем укладено договори на постачання електричної енергії №69-04/Е та №70-04/НЕА від 16.04.2024 з ТОВ "Ел-Енерго". Постачання електроенергії до КП "Харківського метрополітену" за названими договорами передбачено з 21.04.2024. У зв`язку із цим, відповідач для забезпечення функціонування основної транспортної артерії та об`єкта укриття міста Харкова, просив відкликати попередження про припинення постачання електричної енергії №44/11-18/ПО6/В від 18.04.2024.

У відповідь на вище вказаний лист вих. №34/797/0109 від 19.04.2024, ДПЗД "Укрінтеренерго" листом вих. №44/11-1731/пон від 23.04.2024 повідомило відповідача про направлення АТ "Харківобленерго" вимогу постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024 та відповідачу направлення попередження про припинення постачання електричної енергії №44/11-18/ПО6/В від 18.04.2024 з плановою датою відключення 06.05.2024. Зазначено, що станом на дату направлення ДПЗД "Укрінтеренерго" вимоги постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024, а саме 18.04.2024, інформація про зміну постачальника споживачу КП "Харківський метрополітен" від АТ "Харківобленерго" та згідно даних ПП Датахаб відсутня. Разом з тим, повідомлено, що ДПЗД "Укрінтеренерго" не має підстав відкликати вимогу постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024 та наголошено, що вимога постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024 є чинною до скасування або відкликання постачальником "останньої надії."

Обставини справи також свідчать, що 25.04.2024 відповідач, з метою захисту своїх порушених прав від припинення ДПЗД "Укрінтеренерго" постачання електричної енергії звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про зобов`язання вчинити певні дії разом із заявою про забезпечення позову у справі №922/1454/24 в якій просив заборонити АТ "Харківобленерго", НЕК "Укренерго", ДПЗД "Укрінтеренерго" вчиняти будь-які дії з припинення (окрім випадків, пов`язаних із заміною постачальника за ініціативою КП "Харківський метрополітен) та/або обмеження постачання та/або розподілу/передачі електричної енергії КП "Харківський метрополітен" до вирішення по суті спору у справі. Також, заборонити АТ "Харківобленерго", НЕК "Укренерго", ДПЗД "Укрінтеренерго" до вирішення по суті спору вчиняти дії щодо перешкоджання заміні постачальника за ініціативою КП "Харківський метрополітен", в тому числі, відмовляти в забезпеченні такої заміни, зокрема, на підставі звернення (вимоги) ДПЗД "Укрінтеренерго" на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживча №44/11-001823/В.

З огляду на вказане, ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомило відповідача листом №15/895/01-09 від 03.05.2024 про відкликання вимоги постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001823/В від 18.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення упущеної вигоди з відповідача позивач стверджує, що зміна електропостачальника не відбулась з вини відповідача, про що суд зазначає наступне.

Порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача врегульовано пунктом 6.1. ПРРЕЕ згідно якого процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі.

Згідно з пунктом 6.1.8. ПРРЕЕ новий електропостачальник протягом 3 робочих днів від дня отримання звернення від споживача про зміну електропостачальника має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника.

Пунктом 6.1.12. ПРРЕЕ передбачено, що у разі підтвердження можливості зміни електропостачальника повідомлення адміністратора комерційного обліку повинні містити: до нового електропостачальника: підтвердження дати зміни електропостачальника; інформацію про історію споживання електричної енергії споживачем за минулі періоди; до попереднього електропостачальника: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; до оператора системи: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; прогнозні обсяги споживання електричної енергії за точкою обліку на заплановану дату зміни та прогноз обсягу розподілу електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Відповідно до пункту 6.1.13. ПРРЕЕ у разі відсутності можливості зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку повідомляє про це нового електропостачальника із зазначенням причини відмови у забезпеченні зміни електропостачальника, що є підставою для зупинки (анулювання) процедури зміни електропостачальника.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6.1.14. ПРРЕЕ адміністратор комерційного обліку повідомляє нового та попереднього постачальника про відмову у забезпеченні зміни електропостачальника у разі припинення електроживлення об`єкта (об`єктів) споживача за зверненням попереднього електропостачальника та/або наявності такого звернення, надісланого в установленому порядку, на дату повідомлення споживача про намір укласти новий договір з новим електропостачальником;

Також, пунктом 6.1.15. ПРРЕЕ передбачено, що у випадку отримання повідомлення від адміністратора комерційного обліку про відсутність можливості зміни електропостачальника новий електропостачальник повинен повідомити про це споживача, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації у випадку укладення договору за допомогою інформаційно комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, не пізніше закінчення наступного робочого дня після отримання такого повідомлення з наданням відповідного обґрунтування та рекомендацій споживачу.

Таким чином, повідомлення про неможливість зміни електропостачальника з зазначенням правових підстав покладається на адміністратора комерційного обліку, а тому доводи позивача у відповідній частині обґрунтування позовних вимог також відхиляються судом як необґрунтовані.

Окрім того, враховуючи отримання відповідачем від ДПЗД "Укрінтеренерго" попередження про припинення постачання електричної енергії №44/11-18/П06/В від 18.04.2024, відповідач об`єктивно був позбавлений можливості повідомити позивача про наведені обставини до моменту укладення з позивачем договору №70-04/НЕА від 16.04.2024.

В контексті зазначеного, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі №920/85/18, яка виснувала, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Натомість аналіз навідних норм права та послідовність встановлених судом обставин справи свідчить про відсутність протиправної поведінки відповідача, як однієї з необхідних складових для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Щодо посилань позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідач не сповістив позивача про наявність неврегульованої заборгованості перед ДПЗД "Укрінтеренерго" та відмову останнього відкликати вимогу постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку), суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1.14. ПРРЕЕ передбачено, що адміністратор комерційного обліку повідомляє нового та попереднього постачальника про відмову у забезпеченні зміни електропостачальника у разі припинення електроживлення об`єкта (об`єктів) споживача за зверненням попереднього електропостачальника та/або наявності такого звернення, надісланого в установленому порядку, на дату повідомлення споживача про намір укласти новий договір з новим електропостачальником.

Також, пунктом 6.1.18 ПРРЕЕ передбачено, що відсутність оплати споживачем виставлених рахунків на дату зміни електропостачальника та/або наявність спору між споживачем та попереднім електропостачальником не є підставою зупинки (анулювання) процедури зміни електропостачальника.

Абзацом 4 п. 7.11. ПРРЕЕ передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Норма права, встановлена в абзацу 4 пункту 7.11. ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його та діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №922/5196/23).

Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 08.10.2018 у справі №913/257/18.

Натомість обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між відповідачем та ДПЗД "Укрінтеренерго" були наявні питання спірного характеру щодо порушення ПРРЕЕ та умов договорів, які вирішувались в судовому порядку, а тому відповідач мав правомірні очікування з огляду на наведені обставини та положення абзацу 4 пункту 7.11. ПРРЕЕ, що на період розгляду спірних питань, припинення електропостачання відповідача не здійснюватиметься.

Суд зазначає, що доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. При цьому позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, на що звертає увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21.

Разом з тим, суд наголошує, що позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, що узгоджується з висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 31.10.2023 у справі №910/3317/21.

З огляду на наведене, суд констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинного зв`язку між заподіяними збитками (упущеною вигодою) та поведінкою відповідача, як необхідної складової для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач активно та послідовно прагнув отримати електричну енергію за договором №70-04/НЕА від 16.04.2024 та вживав всіх необхідних заходів спрямованих на усунення відповідних перешкод, про що свідчить, зокрема, звернення до ДПЗД "Укрінтеренерго" з листом №34/797/01-09 від 19.04.2024 з вимогою про відкликання вищезазначеного попередження, а також звернення до господарського суду з метою вирішення спірних питань в судовому порядку, що дає підстави дійти висновку про відсутність вини у діях відповідача, про наявність якої безпідставно стверджує позивач.

Отже, позивачем не доведено суду тієї обставини, що він мав намір і можливість отримати доходи і лише неправомірні дії відповідача стали єдиною причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток в заявленому розмірі. Крім того, позивачем не доведено, що збитки у формі упущеної вигоди саме у визначеному позивачем розмірі дійсно були б отримані, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та упущеною вигодою позивача в заявленому розмірі 380627,75 грн.

Разом з тим, як зазначено вище судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 від 22.04.2024 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №70-04/НЕА від 16.04.2024, відповідно до якої, сторони дійшли згоди змінити Комерційну пропозицію позивача (Договірна ціна) (Додаток 2) шляхом викладення його у новій редакції, що свідчить про відсутність будь-яких зауважень з боку позивача щодо можливості виконання зобов`язань, як постачальника, за спірним договором.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено в розумінні частини 3 статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України наявності елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, що виключає можливість відшкодування заявленої до стягнення упущеної вигоди.

Між тим, суд зазначає, що відповідно до статі 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, зміст вказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що у разі здійснення підприємницької діяльності її суб`єкт має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від вчинення таких дій.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Натомість звертаючись з позовною заявою до суду позивачем не витримано покладений на нього статтями 73-74 ГПК України тягар доказування та не доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Крім того, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" грудня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова