Рішення

від 23.12.2024 по справі 922/3188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 Справа № 922/3188/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) до Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 57-А; код ЄДРПОУ 00236010) про стягнення 1441592,46 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шатохін М. С. (довіреність № 1-4038 від 26.08.2024);

відповідача - Кулик О. І. (ордер серії АВ № 1160620 від 21.10.2024);

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (далі - відповідач) 1441592,46 грн, з яких:

930389,46 грн - пені;

511203,00 грн - штрафу.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2306000023 від 07.06.2023 щодо заміни товару неналежної якості та постачання товару не в повному обсязі, за що умовами наведеного договору передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафу та пені.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху; надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.

Позивач звернувся до суду з заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 23319 від 16.09.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2024; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 відкладено проведення підготовчого засідання на 11.11.2024.

Протокольною ухвалою від 11.11.2024 продовжено строк проведення судового засідання на 30 днів.

У підготовчому засіданні 11.11.2024 оголошено перерву до 25.11.2024

У підготовчому засіданні 25.11.2024 оголошено перерву до 09.12.2024.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач подав до суду заяву (вх. № 28184 від 08.11.2024), в якій просить суд зменшити суму нарахованих штрафних санкцій на 95%, до розміру 72079,62 грн. Свої вимоги відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що прострочення термінів поставки товару за Договором та необхідність надання додаткового строку було обумовлено важкою військовою ситуацією в м. Харкові, де розташовано підприємство відповідача, зокрема, постійні авіаобстріли, відключення світла, мобілізаційні заходи тощо, що об`єктивно впливає на виробничі можливості підприємства.

Позивач вказує, що за адресою його виробничих потужностей внаслідок влучання трьох ворожих ракет зруйновано приміщення складу, виробничі приміщення, зайнялась пожежа, що підтверджується витягом з реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням. При цьому, внаслідок зазначеного та під час пожежі знищено значну частину виготовленої продукції та обладнання. Відповідач зазначає, що військової агресії РФ проти України визнано форс-мажорними обставинами згідно з Листом ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0.7.1.

Крім того, відповідач також зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 року по справі №922/5146/23 по вищевказаному Договору з нього вже було стягнуто на користь позивача штраф у розмірі 357 961,44 грн. та 5369,42 грн. судового збору.

З огляду на викладене відповідач вважає, що на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України є підстави зменшити суму нарахованих штрафних санкцій.

Позивач подав до суду заперечення (вх. № 29429 від 22.11.2024; вх. № 29433/24 від 22.11.24), в яких наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що уклавши відповідний договір відповідач зобов`язався виконати його умови, однак умови договору порушив а тому зобов`язаний сплатити передбачені умовами договору штрафні санкції.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що військова агресія РФ проти України є форс-мажорними обставинами, оскільки відповідно до п. 12.4. укладеного між сторонами договору, сторонами узгоджено, що підписуючи цей договір, сторони підтверджують, що введення воєнного стану указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, не може бути підставою для відмови сторонами від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором. Позивач вказує, що з огляду на вказані умови договору посилання відповідача на загальний лист ТПП № 2024/02.0.7.1 від 28.02.2022, не може бути належним підтвердженням настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс мажорної обставини (непереборної сили) на зобов`язання постачальника по договору з доведенням ним причинно-наслідкового зв`язку.

Щодо посилання відповідача на стягнення 357 961,44 грн штрафу та 5 369,42 грн судового збору в межах судової справи №922/5146/23, як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що таке стягнення мало місце на підставі п. 7.3. Договору, що є окремим видом штрафу за неналежне виконання відповідачем умов Договору в іншій його частині. Вказане, на думку позивача, не може бути підставою зменшення штрафних санкцій за невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товарів.

Відповідач надав суду уточнене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 29545/24 від 25.11.24) в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95%.

Відповідач зазначає, що при виконанні умов договору він зіткнулося із форс-мажорними обставинами, які об`єктивно вплинули на хід виконання укладеного Договору, а саме, військова агресія РФ проти України, та зумовлені в зв`язку з цим обстріли його виробничих потужностей військами РФ що призвели до значних руйнувань та відповідно заподіяні відповідачу матеріальної шкоди.

Також відповідач вказує, що він також приймає участь у забезпеченні обороноздатності держави в умовах запровадженого воєнного стану. При цьому покладення на нього обов`язку сплатити штрафні санкції у заявленому до стягненні розмірі поставить відповідача у вкрай невигідне становище, що може створити ризики для подальшого невиконання відповідачем господарських договорів, в т.ч. спрямованих на посилення обороноздатності держави.

Окрім того, відповідач зазначає, що розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій є надмірно великим в порівнянні з загальною сумою договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.12.2024.

У судове засідання 23.12.2024 прибули представники сторін.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача заявлений позов не визнає, у випадку ж якщо суд дійде висновку про обґрунтованість відповідних вимог позивача, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95%.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 07.06.2023 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2306000023 (далі за текстом договір; а. с. 11-20), за умовами якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця «Конструкції та їх частини (огорожа та комплектуючі)» (далі товар), зазначені у специфікації, яка наведена у додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, ціна цього договору становить 5112030,00 грн (п`ять мільйонів сто дванадцять тисяч тридцять гривень 00 коп), в тому числі ПДВ 852005,00 грн (вісімсот п`ятдесят дві тисячі п`ять гривень 00 коп.).

На підставі п. 4.2.1 договору покупець здійснює авансовий платіж шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, у сумі 1533609,00 грн, що складає 30 % від ціни договору, зазначеної у пункті 3.1. цього договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від постачальника оригіналу рахункуфактури, за умови надання постачальником та прийняття покупцем безумовної безвідкличної банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу на суму не меншу від суми авансового платежу. Вимоги до банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу наведені в додатку 3 до договору. Банківська гарантія забезпечення повернення авансового платежу забезпечує повернення авансового платежу у разі порушення постачальником зобов`язання за договором.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати покупцю товар в кількості, строки та у місці поставки відповідно до специфікації.

За змістом п. 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього договору та одночасна передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів:

видаткової накладної;

оригіналу рахунку-фактури;

товарно-транспортної накладної;

оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документа на кожну одиницю (або партію) товарів;

документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар).

Згідно з п. п. 6.3.2., 6.З.З., 6.3.6., 6.3.7. п. 6.3. Договору, постачальник зобов`язався: забезпечити поставку Товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору; надати Покупцю документи, зазначені в п. 4.З., п. 5.8., п. 5.13 цього Договору; негайно письмово інформувати Покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим Договором або про наявність обставин, що впливають на якість Товарів, строки поставки Товарів; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством та цим Договором.

Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору), Постачальник зобов`язаний виконати поставку Товару передбаченого Договором в строк 90 (дев`яносто) календарних днів з дати укладення Договору.

Таким чином, поставка товару в повному обсязі повинна бути здійснена постачальником в строк до 05.09.2023 (включно).

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, за порушення постачальником умов договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісного (некомплектних) товарів. Сплата штрафу не звільняє постачальника від обов`язку замінити неякісні (некомплектні) товари на належні у випадках, визначених договором.

Відповідно до п. 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару позивача за видатковими накладними № 101999 від 10.08.2023 на суму 722352,00 грн, № 102426 від 15.08.2023 на суму 721620,00 грн, № 102581 від 16.08.2023 на суму 180475,20 грн та № 105240 від 13.09.2023 на суму 165360,00 грн., всього на суму 1789807,20 грн.

Однак, в подальшому за результатами проведення позивачем вхідного контролю товарів, поставлених відповідачем за видатковими накладними, а саме: № 101999 від 10.08.2023 на суму 722352,00 грн, № 102426 від 15.08.2023 на суму 721620,00 грн, № 102581 від 16.08.2023 на суму 180475,20 грн та № 105240 від 13.09.2023 на суму 165360,00 грн встановлено невідповідність поставлених товарів умовам договору та специфікації, про що складено акти: № 3108 від 31.08.2023, № 300 від 31.08.2023, № 2209 від 22.09.2023, у яких зазначено, що виявлені недоліки щодо якості (комплектності) товарів.

Листом від 30.08.2023 року № 1001ВИХ-23-6909 позивачем було повідомлено відповідача про недоліки в поставленій продукції, зокрема зазначено, щодо видаткових накладних № 101999 від 10.08.2023 року, № 102426 від 15.08.2023 року, та № 102581 від 16.08.2023 року, та просили направити уповноважених представників (протягом 96 годин) для участі у роботі комісій по прийманню продукції за кількістю та якістю..

У відповідь на зазначений лист відповідач листом № 70/23 повідомив позивача про наміри проведення комісії ТМЦ та огляду продукції у м. Полтава та Львівській обл., смт. Угерського (склад БМУ -4) без участі представників відповідача.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 07.09.2023 року № 1001ВИХ-23-7090 про недоліки в поставленій продукції, зокрема зазначено, щодо видаткових накладних № 101999 від 10.08.2023 року, № 102426 від 15.08.2023 року, та № 102581 від 16.08.2023 року, та просили у найкоротший термін усунути відповідні недоліки.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 11.10.2023 року № 1001ВИХ-23-8026 про недоліки в поставленій продукції, зокрема зазначено, щодо видаткової накладної № 105240 від 13.09.2023 року, та просили у найкоротший термін усунути відповідні недоліки.

Відповідач листом від 03.10.2023 року вих. № 72/23 повідомив позивача про те, що він ознайомився із недоліками, та готовий до їх усунення в найближчі терміни цього місяця.

Відповідач листом від 25.10.2023 року вих. № 85/23 повідомив позивача що він ознайомився із недоліками, та готовий до їх усунення в найближчі терміни цього місяця.

Вищевказане за твердженням позивача, підтверджує факт поставки відповідачем товарів неналежної якості на суму 1789 807,20 грн.

З огляду на викладене, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафу нарахованого на підставі п. 7.3. договору у розмірі 357961,44 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 по справі № 922/5146/23 заявлений позов задоволено та стягнуто з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі 357 961,44 грн. штрафу та 5 369,42 грн. судового збору.

Зазначене рішення у передбаченому Законом порядку набрало законної сили.

Однак, в подальшому відповідач не здійснив заміну товарів неналежної якості поставлених згідно з видатковими накладними №101999 від 10.08.2023, №102426 від 15.08.2023, №102581 від 16.08.2023 та №105240 від 13.09.2023 на загальну суму 1789 807,20 грн та не поставив решту Товарів передбачених Договором на суму 3322222,80 гривень.

З огляду на допущені порушення умов договору позивач на підставі п. 7.4. договору нарахував відповідачу 930389,46 грн пені (за формулою 0,1% від вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення) за прострочення поставки товару за період з 06.09.2023 по 05.03.2024 та 511203,00 грн штрафу (за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено).

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 06.06.2024 з вимогою про сплату наведених штрафних санкцій.

Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення пені та штрафу в наведених вище розмірах стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 712 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У даному випадку укладаючи договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних) ресурсів № 2306000023 від 07.06.2023 сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі щодо порядку і строків постачання товару та розмір штрафних санкцій у разі порушення відповідних.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару неналежної якості на суму 1789 807,20 грн., який в подальшому не був замінений відповідачем.

Вказане порушення відповідачем умов договору № 2306000023 від 07.06.2023 також знайшли своє підтвердження в рішенні Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 по справі № 922/5146/23, згідно з яким стягнуто з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі 357 961,44 грн. штрафу нарахованого на підставі п. 7.3. договору за порушення відповідачем умов договору щодо якості товарів.

Однак, в подальшому відповідач не здійснив заміну товарів неналежної якості поставлених згідно з видатковими накладними №101999 від 10.08.2023, №102426 від 15.08.2023, №102581 від 16.08.2023 та №105240 від 13.09.2023 на загальну суму 1789807,20 грн та не поставив решту товарів передбачених Договором на суму 3322222,80 грн.

Як зазначалось, за змістом п. 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

За наведених обставин, суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач зобов`язаний сплатити на його користь штрафні санкції передбачені п. 7.4. договору.

Посилання відповідача на наявність в нього форс-мажорних обставин, пов`язаних з введенням в Україні воєнного стану свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.

Відповідно до п. 8.2. Договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 8.3. Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Отже, враховуючи умови п. 8.2., 8.3. Договору, Відповідач повинен був протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) письмово повідомити про це Покупця з наданням відповідних підтверджуючих документів передбачених Договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення зазначених обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс мажорними (мали непереборний характер) саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання по Договору і саме для цієї конкретної особи (господарюючого суб`єкта) Постачальника.

Однак, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем на адресу позивача повідомлення про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором.

До того ж, в п. 12.4. договору, сторонами узгоджено, що підписуючи цей Договір, сторони підтверджують, що введення воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», не може бути підставою для відмови Сторонами від виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Посилання відповідача, обґрунтування наявності форс-мажорних обставин на Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0.7.1 є також безпідставними, оскільки даний лист було видано до моменту укладання між сторонами відповідного договору. До того, зазначений лист є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, він не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торговопромислові палати в Україні".

Таким чином, відповідачем не доведено факт наявності в нього форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором.

Як вже зазначалося, за допущені порушення позивач на підставі п. 7.4. договору нарахував відповідачу 930389,46 грн пені (за формулою 0,1% від вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення) за прострочення поставки товарів за період з 06.09.2023 по 05.03.2024 та 511203,00 грн штрафу (за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

В контексті викладеного, суд констатує, що нарахування позивачем відповідачу пені та штрафу в зазначених сумах є таким, що відповідає умовам наведеного договору.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання (вх. № 28184 від 08.11.2024; вх. № 29545/24 від 25.11.24) про зменшення штрафних санкцій на 95%. З цього приводу суд зазначає наступне.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Як зазначалось, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд України в наведеному рішенні зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Відтак, стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).

У даному випадку, при вирішенні питання про зменшення неустойки судом враховується таке.

По-перше, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 по справі № 922/5146/23, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, з відповідача на користь позивача вже було стягнуто штрафні санкції в сумі 357961,44 грн (нараховані на підставі п. 7.3 договору) та 5369,42 грн судового збору. При цьому згідно з позовною заявою позивачем додатково нараховано до стягнення штрафні санкції в загальній сумі 1441592,46 грн. Таким чином, загальний розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій за договором № 2306000023 від 07.06.2023 (з урахуванням стягнутих згідно з рішенням по справі № 922/5146/23) становить більше ніж 35% від суми товарів, які відповідач зобов`язався поставити позивачу.

З огляду на викладене, на переконання суду розмір нарахованих відповідачем штрафних санкцій є надмірно великим стосовно суми невиконаного зобов`язання, що є непропорційним наслідкам допущеного порушення в контексті встановлених судом обставин, та є явно несправедливим по відношенню до відповідача, тоді як, як вже зазначено, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд також враховує відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань щодо поставки товару за укладеним між сторонами договором.

По-друге, як свідчать матеріали справи, місцем реєстрації підприємства відповідача є м. Харків, яке з початку збройної агресії РФ проти України фактично перетворилось на прифронтове місто, потерпаючи від негативних наслідків ведення воєнних дій. При цьому, незважаючи на зазначені обставини, постійні обстріли м. Харкова, систематичні вимкнення електроенергії, інші негативні обставини, підприємство відповідача не припиняло господарську діяльність, а тому, відповідно, забезпечує роботою населення, сплачує до місцевого та державного бюджетів відповідні податки і збори, в той час коли більшість підприємств міста призупинили свою господарську діяльність, а деякі і зовсім зупинили. При цьому, як зазначає відповідач, факт збройної агресії проти Україні, пов`язані з воєнним станом обмеження негативним чином вплинули на його фінансову спроможність та ведення господарської діяльності, тоді як підприємство відповідача також здійснює певні заходи спрямовані на забезпечення обороноздатності країни в умовах воєнного стану. До того ж, матеріалами справи підтверджується і факт безпосереднього понесення відповідачем шкоди в результаті збройної агресії РФ проти України, зокрема в результаті обстрілу його виробничих потужностей, з приводу вказаного відповідачем надано відповідні докази, які однак, з об`єктивних причин, не перелічуються в даному судовому рішенні.

За таких обставин, з урахуванням інтересів сторін, виходячи з загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму пені та штрафу, які підлягають стягненню, на 70 %.

За таких обставин, позов у даній справі підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 279116,83 грн пені та 153360,90 грн штрафу.

У задоволенні іншої частини позову слід відмовити з наведених підстав та мотивів.

При винесенні даного рішення суд також вважає за необхідне зазначити.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 21623,89 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 57-А; код ЄДРПОУ 00236010) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ 30019801):

279116,83 грн - пені;

153360,90 грн - штрафу;

21623,89 грн - судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "24" грудня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак