Рішення

від 03.12.2024 по справі 200/13814/18

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/13814/18

Провадження № 2/932/2141/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в уточненій редакції якої позивач просив суд:

-визнати протиправними дії відповідача в частині визначення об`єму та обсягу спожитого газу, виходячи з показників загально будинкового вузла обліку газу та в частині нарахування плати за спожитий газ, виходячи з показників загально будинкового лічильника газу;

-визнати права як споживача порушеними, внаслідок дій відповідача;

-зобов`язати відповідача провести перерахунок вартості спожитого позивачем у його квартирі природного газу відповідно до норм споживання встановлених КМУ у період з 01.07.2017;

-визнати право на забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок відповідача та зобов`язати відповідача за свій рахунок встановити індивідуальний лічильник в квартирі позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що він проживає у квартирі АДРЕСА_1 в якому ПАТ «Дніпрогаз» правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», у червні 2017 року, було встановлено загальнобудинковий прилад обліку природного газу.

З огляду на те, що з моменту встановлення вказаного лічильника, яка відбулась без згоди співвласників будинку АДРЕСА_2 , відповідачем проводяться розрахунки спожитого газу на підставі його показів, а не за нормами встановленими постановою КМУ №203 від 23.03.2016, а також враховуючи відсутність дій останнього щодо встановлення індивідуального газового лічильника у квартирі позивача, останній вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідачем було надано відзив на уточнену позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими вимогами. Так, відповідачем зазначено, що ПАТ «Дніпрогаз» забезпечено облік природного газу відповідно до вимог Закону, а розрахунки здійснено відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку. Також зазначено, що станом на день подання позову визначений термін на забезпечення позивача індивідуальним лічильника газу не настав, а відтак і позовні вимоги з приводу даного питання є необґрунтованими.

Позивачем надано відповідь на відзив на уточнену позовну заяву, в якому позивачем наведено додаткові обґрунтування заявлених позовних вимог та посилання на відповідну судову практику.

Відповідачем надано заперечення в яких наведено судову практику з приводу виниклого спору.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_2 від 0309.2018, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 , справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_3 , якою за ухвалою від 17.04.2019 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

У зв`язку із відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_4 , яким за ухвалою від 21.02.2020 її прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

У зв`язку із відстороненням судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцеволу В.В., яким за ухвалою від 22.01.2021 її прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31.03.2021, за клопотанням представника відповідача, зупинено провадження у справі до розгляду ВП/ВС справи за №212/5836/17.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 08.07.2024, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2024, закрито підготовче провадження у справі і призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 рахується зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 з 14.09.2000 року.

Відповідно до копії акта від 23.05.2017, складеного комісією ПАТ «Дніпрогаз», за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено будинковий газовий лічильник.

Згідно копії відповіді комерційного директора ПАТ «Дніпрогаз» Іотова П.В. від 21.12.2017, нарахування за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється відповідно до контрольних показників будинкового лічильника.

Відповідно до копій звернень мешканців будинку АДРЕСА_2 , останні неодноразово висловлювали незгоду щодо встановлення будинкового газового лічильника.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послугирезультат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- норми споживаннякількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Як наведено устатті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цьогоЗаконує відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно ст.12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до п.1 ч.1статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (частина 2статті 7 зазначеного Закону).

Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом УкраїниПро забезпечення комерційного обліку природного газу.

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМсуб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

АТ «ОГС «Дніпрогаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до ч.1 ст.3 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі №212/5836/17, провадження № 14-11цс21, зроблено висновок, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати, діяв з порушенням вимог законодавства.

Оскільки відповідачем самостійно (в односторонньому порядку) встановлено загальнобудинковий вузол обліку (лічильник) природного газу у будинку АДРЕСА_2 , суд вважає дії відповідача щодо встановлення такого лічильника, а також визначення об`єму й обсягу спожитого газу, виходячи з показників загально будинкового вузла обліку газу та в частині нарахування плати за спожитий газ, виходячи з його показників, протиправними, що є наслідком задоволення вимоги позивача про визнання його прав, як споживача, порушеними й визнання відповідних дій відповідача протиправними.

ПоложеннямиЗакону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.

ЗгідноЗакону України «Про ринок природного газу», відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першійстатті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Однак як нормиЗакону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і нормиЗакону України «Про ринок природного газу»не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.

Закон України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, та від 05.03.2021 року №1338-IX«Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року, та з 01 січня 2023 року.

Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.

Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу; за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимогглави5розділуXIцьогоКодексу), фактичний об`єм спожитого природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цьогоКодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у частині першійстатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2023 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. У спірний період вказані норми встановлювались, з 01 травня 2017 року і до 07 лютого 2019 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»; 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами»; з 07 березня 2019 року (і до затвердження нових норм) відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».

Зазначена правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21.

Оскільки позивач сплачував за газопостачання у період з 23.05.2017 по 23.08.2018 виходячи зпоказників загальнобудинкового вузлаобліку газу,що вбачаєтьсяз копійчеків наданихдо позовноїзаяви,вимога позивачапро зобов`язаннявідповідача провестиперерахунок вартостіспожитого позивачему йогоквартирі ( АДРЕСА_3 )природного газувідповідно донорм споживаннязатверджених ЗУ «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», є законною та такою, що підлягає задоволенню, оскільки індивідуальний газовий лічильник позивачу не було встановлено не з вини останнього.

У висновку викладеному у постанові ВП/ВС від 07 листопада 2018 року прийнятій за результатами розгляду справи №214/2435/17 (провадження №14-347цс18), зазначено, що «зі змісту статті 6 Закону УкраїниПро забезпечення комерційного обліку природного газувбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам».

При цьому, внесення змін до вищевказаного закону, яким строк забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, було змінено спочатку з "2018 року" по "2021 рік" а у подальшому з «01 січня 2021 року» до «01 січня 2024 року, не свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Суд зазначає, що метою дії судової гілки влади є саме забезпечення та дотримання прав людини, що звертається за відповідним захистом. Суди, вирішуючи той чи інший спір повинні уникати формалізму та діяти, перш за все, із принципів справедливості та гуманізму, оскільки кожен закон створюється з метою поліпшення існування та взаємодії людей як між собою, так і з державними органами, підприємствами тощо.

Враховуючи викладене, оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першоїстатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»забезпечити встановлення індивідуального лічильника газу позивачу, що проживає у квартирі, де газ використовується тільки для приготування їжі.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд керується частиною 1статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, з огляду на зазначене саме на АТ «ОГС «Дніпрогаз» покладено обов`язок з встановлення лічильників газу і відповідач повинен вживати заходів щодо залучення джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним, а тому вимога про забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок відповідача та зобов`язання відповідача за свій рахунок встановити індивідуальний лічильник в квартирі позивача, є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, через те, що позивач за законом звільнений від сплати судового збору, він підлягає віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії акціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Дніпрогаз»в частині визначення об`єму та обсягу спожитого ОСОБА_1 газу, виходячи з показників загально будинкового вузла обліку газу встановленого за адресою: АДРЕСА_2 та в частині нарахування плати за спожитий газ, виходячи з показників вказаного лічильника газу за період з 23.05.2017 по 23.08.2018, протиправними.

Визнати права ОСОБА_1 як споживача послуг, що надаються акціонерним товариством«Оператор газорозподільноїсистеми «Дніпрогаз»порушеними внаслідок дій останнього щодо встановлення у будинку АДРЕСА_2 , загально будинкового вузла обліку газу, а також визначення об`єму й обсягу спожитого газу, виходячи з показників загально будинкового вузла обліку газу та в частині нарахування плати за спожитий газ, виходячи з його показників.

Зобов`язати акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» провести перерахунок вартості спожитого ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 природного газу за період з 23.05.2017 по 23.08.2018 відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"

Зобов`язати акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» за власний рахунок здійснити встановлення у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний газовий лічильник.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол