Рішення

від 11.09.2024 по справі 207/2413/23

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/2413/23

№ 2/207/56/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.,

за участю секретаря Морозова В.В.,

представника позивача Тарасюк О.Л.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, про звільнення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник Кам`янської міської ради звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить: Звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва прибудову до вбудованого приміщення (кв. АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована наступним. Кам`янською міською радою було встановлено, що у АДРЕСА_2 розташована самочинно збудована прибудова до вбудованого приміщення (кв. АДРЕСА_3 ), площа, якої орієнтовно складає 13,6 кв.м. Згідно довідки КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентирізації» Дніпропетровської обласної ради від 22.02.2023 №1/272 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2001, посвідченого приватним нотаріусом Огнєвою Н.О. № 5264, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 . Згідно з інформацією Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 23.02.2023 №2и/53 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру за період з 26.08.2009 по теперішній час присвоєння, зміна адрес АДРЕСА_4 Управлінням не здійснювалась. Інша інформація щодо присвоєння, зміни вказаного адресу в Управління також відсутня. Крім того, за інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради від 07.03.2023 №01вих-02/45 за даними порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, в Реєстрі будівельної діяльності, відсутня інформація щодо наявності зареєстрованих дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та/або введення в експлуатацію об`єктів за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до акту від 21.02.2023 обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки складеного Управлінням територіального контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради,було встановлено: «Фактично на момент візуального обстеження, на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , розміщено вбудоване приміщення магазину (кв. АДРЕСА_3 ). На земельній ділянці площею 0,0043 га, за вказаною адресою, розміщено прибудову-вхідну групу до вбудованого приміщення. Будь-які дозвільні документи (технічна документація) на будівництво вхідної групи (прибудови до вбудованого приміщення (кв. АДРЕСА_3 )) відсутні та міською радою не надавались. Орієнтовна площа вхідної групи (прибудови до вбудованого приміщення (кв. АДРЕСА_2 складає 13,6 кв.м. Будь-яка інформація щодо переведення квартири АДРЕСА_2 з жилого фонду в нежилий фонд відсутня».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.01.2023 по справі № 207/3666/21 залишено без змін рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.10.2022 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно торговий павільйон площею 28,9 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 було відмовлено у повному обсязі.

В цій справі було встановлено факт самочинного будівництва Відповідачем.

Кам`янською міською радою було встановлено, що ОСОБА_1 , грубо уникаючи встановлений законодавством порядок набуття у користування земельних ділянок комунальної власності, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта самочинно прибудувала (збудувала) вказаний об`єкт торгівлі на земельній ділянці комунальної власності, яка не відведена для такої мети.

Отже, такий об`єкт фактично має статус самочинного будівництва; оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 зайнята ОСОБА_1 самовільно. Встановлено факт самовільного будівництва спірного нерухомого майна без необхідних дозвільних документів та без вводу в експлуатацію у порядку передбаченому чинним законодавством України. У ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на спірний об`єкт.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за параметрами запиту: ІПН НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 відомості відсутні, а отже самочинно збудований об`єкт жодного речового права та права власності у відповідача не виникало.

Ухвалою судді від 15 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді від 05 липня 2023 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

04 вересня 2023 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Васильцової О.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до договору купівлі-продажу серія АЕIN №011489 продавці, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , продали, а покупець, ОСОБА_1 , купила квартиру під номером АДРЕСА_5 . Вказана вище квартира була придбана ОСОБА_1 для реконструкції та переобладнання її у торговий павільйон, для ведення підприємницької діяльності. На підставі чого 25.03.2002 було затверджено проектну пропозицію торгового комплексу по АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 з приміщенням магазину.

В подальшому, згідно з дорученням міського голови від 27.03.2002 №4-П/959 відповідною комісією було узгоджено вибір земельної ділянки для реконструкції квартири АДРЕСА_1 з прибудовою тамбура та літнього майданчика під магазин продовольчих товарів і будівництво торгового павільйону у комплексі з зупинковим навісом по пр-т Ювілейному, міні-ринку у комплексі з торговим кіоском за рахунок знесення старого торгового кіоску та льохів по АДРЕСА_6 , що підтверджується відповідним актом 28.03.2002.

ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_2 направила до Виконавчого комітету Кам`янської (Дніпродзержинської) міської ради клопотання про реконструкцію вказаної квартири та будівництво торгового павільйону.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради №555 від 22.11.2002, було затверджено комплексний висновок на реконструкцію трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_7 з прибудовою тамбуру під магазин продовольчих товарів і будівництво торгового павільйону у комплексі з зупинковим навісом та торговим торгового кіоску, а також надано дозвіл власнику квартири за адресою: АДРЕСА_7 ОСОБА_1 на реконструкцію трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 49,7 кв.м, житловою площею 34,4 кв.м під магазин продовольчих товарів і будівництво торгового павільйону у комплексі з зупинковим навісом та торгового кіоску згідно з викопірковкою.

В подальшому, рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради №03 від 13.01.2005 було продовжено строк дії рішень виконкому міської ради, а саме від 22.11.2002 №555 «Про дозвіл на реконструкцію трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_7 з прибудовою тамбуру під магазин продовольчих товарів і будівництво торгового павільйону у комплексі з зупинковим навісом та торговим торгового кіоску, що належить ОСОБА_1 до 22.11.2005.

Після закінчення реконструкції, було складено технічний висновок №59/ТЗ від 15.02.2005 Державним проектним інститутом «Дніпродзержинскгражданпроект», у якому було зазначено, що аналізуючи загальний стан самовільно реконструйованої квартири під магазин продовольчих товарів, зробленого з візуального огляду та виконання благоустрою ділянки, можна дійти до висновку: - тріщини або видимих дефектів не виявлено; - стан несучих зовнішніх конструкцій, що захитають задовільний; - підземна частина не досліджувалась, але враховуючи зовнішній стан будівлі можна зробити позитивний висновок; - на відстані 1.4 м від прибудованого тамбуру проходить підземний газопровід нікого тиску діаметр 100 мм.

Також у технічному висновку №59/ТЗ від 15.02.2005 вказано, що самовільна реконструкція виконана технічно грамотно, відповідає вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм проектування та будівництва, не порушує несучої здатності конструкцій існуючих будівель та їх загального стану та рекомендується до прийому в експлуатацію.

ОСОБА_1 уклала з Кам`янською міською радою договір оренди земельної ділянки №02522 від 03.08.2005, відповідно до якого передається в оренду земельна ділянка загальною площею 0,0104 та із яких для фактичного розміщення об`єкта торгівлі - (магазин) 0,0014: розміщення прибудови - 0,0043 та розміщення об`єкта торгівлі (павільйон з зупинковим навісом) 0,0018 та розміщення об`єкта торгівлі (кіоск) - 0,0029 га.

ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про визнання право власності на самовільно збудоване нерухоме майно. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2005 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудоване нерухоме майно магазин, що знаходиться на АДРЕСА_4 , загальною площею 53.3 метрів квадратних.

У 2007 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просила визнати за нею право масності на перукарню (вбудоване приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 метри квадратних, оскільки згідно рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 листопада 2005 року їй належить магазин продовольчих товарів. Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2007 року, укол визнано право власності на перукарню (вбудоване приміщення №53) в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 53,3 метрів квадратних за ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 після закінчення договору оренди № 02522 від 03.08.2005, направила заяву про визначення кадастрового номеру земельної ділянки від 15 лютого 2012 року до Управління Держкомзему м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у якій просить визнати кадастровий номер земельної ділянки для розміщення магазину продовольчих товарів (вбудоване приміщення № НОМЕР_2 ) площею 0,086 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що передається/набувається у власність/користування ОСОБА_1 . Відомості щодо опрацювання даної заяви відсутні.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому не погодився із обставинами викладеними в представником відповідача адвокатом Васильцовою О.М. у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач по справі, як на обґрунтування свого відзиву на позовну заяву, посилається на обставини набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості, які були предметом дослідження по справі № 207/3666/21 та не надає, жодного належного та допустимого доказу, який би міг спростувати ті обставини які були встановлено раніше судом в своєму рішенні, а саме стосовно того, що спірний об`єкт є самовільно збудованим. Тож виходячи з цього позивач по справі не погоджується в повній мірі з відзивом на позовну заяву відповідача, виходячи з наступного.

Згідно довідки КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентарізації» Дніпропетровської обласної ради від 22.02.2023 № 1/272 на підставі договору купівліпродажу від 22.11.2001, посвідченого приватним нотаріусом Огнєвою Н.О. № 5264, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

За інформацією Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 23.02.2023 № 2и/53 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру за період з 26.08.2009 по теперішній час присвоєння, зміна адрес АДРЕСА_4 Управлінням не здійснювалась. Інша інформація щодо присвоєння, зміни вказаного адресу в Управлінні також відсутня.

За інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради від 07.03.2023 № 01вих-02/45 за даними порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, в Реєстрі будівельної діяльності, відсутня інформація, щодо наявності зареєстрованих дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та/або введення в експлуатацію об`єктів за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до акту від 21.02.2023 обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки складеного Управлінням територіального контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, було встановлено: «фактично на момент візуального обстеження, на першому поверсі п`ятиповерхового жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , розміщено вбудоване приміщення магазину (кв. АДРЕСА_3 ). На земельній ділянці площею 0,0043 га, за вказаною вище адресою, розміщено прибудову-вхідну групу до вбудованого приміщення. Будь-які дозвільні документи (технічна документація) на будівництво вхідної групи (прибудови довбудованого приміщення (кв. АДРЕСА_3 )) відсутні та міською радою не надавались. Орієнтовна площа вхідної групи (прибудови до вбудованого приміщення (кв. АДРЕСА_2 складає 13,6 кв.м. Будь-яка інформація щодо переведення квартири АДРЕСА_1 з жилого фонду в нежилий фонд відсутня».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.01.2023 по справі № 207/3666/21 залишено без змін рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.11.2022, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно-торговий павільйон площею 28,9 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 було відмовлено у повному обсязі.

В цій справі було встановлено факт самочинного будівництва Відповідачем.

Отже, такий об`єкт фактично має статус самочинного будівництва; оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 зайнята ОСОБА_1 самовільно. Встановлено факт самовільного будівництва спірного нерухомого майна без необхідних дозвільних документів та без вводу в експлуатацію у порядку передбаченому чинним законодавством України. У ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на спірний об`єкт.

Згідно інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за параметрами запиту: ІПН НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 відомості відсутні, а отже на самочинно збудований об`єкт жодного речового права та права власності у відповідача не виникало.

Ухвалою судді від 11 липня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду на 11 вересня 2024 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просила відмовити у заявлених позовних вимогах.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засідання встановлено, що згідно до відповіді Комунального підприємства «Кам`янського районного бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради об`єкт нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_1 право власності на вказаний об`єкт було зареєстровано за наступними особами: - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2001, посвідченого приватним нотаріусом Огнєвою Н.О.,р№5264. (арк.с. 9).

Згідно Акту обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки встановлено, що рішенням міської ради від 24.06.2005 №569/19-ІV ОСОБА_1 надано в користування земельну ділнку площею 0,0104 га із яких для фактичного розміщення об`єкта торгівлі (магазин) 0,0014 га; розміщення прибудови 0,0043 га; розміщення об`єкта торгівлі (павільйон з зупинковим навісом) 0,0018 га; розміщення об`єкта торгівлі (кіоск) 0,0029 га за адресою: АДРЕСА_2 та укладено договір земельної ділянки від та укладено договір оренди земельної ділянки в установленому законом порядку не зареєстровано. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 не зареєстровано.

Документи на землекористування на момент обстеження не оформлено, що не відповідає вимогам ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Фактично на момент візуального обстеження, на першому поверсі п`ятиповерхового жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , розміщено вбудоване приміщення магазину (кВ. АДРЕСА_3 ). На земельній ділянці площею 0,0043 га, за вказаною вище адресою, розміщено прибудову вхідну группу до вбудованого приміщення. Будь-які дозвільні документи (технічна документація) на будівництво вхідної групи (прибудови до вбудованого приміщення (кВ. АДРЕСА_2 складає 13,6 кв.м.

Будь-яка інформація щодо переведення квартири АДРЕСА_1 з жилого фонду в нежилий фонд відсутня (арк.с. 8).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.01.2023 по справі №207/3666/21 залишено без змін рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.10.2022 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно торговий павільйон площею 28,9 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 було відмовлено у повному обсязі (арк. с. 18-20).

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст.375 ЦК України виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2,3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За з містом ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3)затвердження проектної документації; 4)виконання підготовчих та будівельних робіт; 5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6)реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку ст.331 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села,селища,міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Всі землі в межах міста Кам`янського належать територіальній громаді міста.

Згідно ч.1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальної громади.

Згідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно приписів ст.189 Земельного кодексу України та ст. 20 Закону України «Про охорону земель», сільські, селищні, міські районні та обласні ради здійснюють самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як визначено ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурнобудівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації

При цьому, виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяє будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст.391 ЦКУ власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Водночас встановлено, що спірний об`єкт самочинного будівництва збудовано на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, його не прийнято до експлуатації, а тому він є нествореним в розумінні ст.331 ЦКУ, що виключає можливість реєстрації права власності на спірне майно, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 29.03.2018 у справі № 909/935/15, від 19.03.2018 у справі № 2-4435/2008.

Право власності або користування землею набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.13,14), Земельного кодексу України (ст.ст.78,92,93,102-1,116,118,119,123,125,126) та інших Законів України.

Положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено принцип непорушності права власності та зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст.152 ЗК України цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки та зазначено, що це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

За визначенням ст.1 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Крім того, згідно із ч.2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Вибір земельної ділянки для розміщення магазину повинно відбуватись ще в процесі планування забудови певної території.

Планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами і полягає у розробленні та затверджені генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

При цьому, при плануванні та забудови територій повинно бути забезпечено врахування думки громадськості (громадських інтересів)( ст.5 ЗУ «Про основи містобудування»).

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України встановлює, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи на обгрунтування правововї позиції сторонами, суд вважає, що позовні вимоги Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, про звільнення земельної ділянки підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються разі задоволення позову на відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову, на користь Кам`янської міської ради з Відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, про звільнення земельної ділянки задовольнити.

Звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва прибудову до вбудованого приміщення (кв. АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кам`янської міської ради (зареєстроване місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, м-н Петра Калнишевського, 2, ЄДРПОУ 24604168) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Ю. Погребняк