Рішення

від 19.12.2024 по справі 398/3073/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3073/24

провадження №: 2/398/2207/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"19" грудня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Швеця С.В.,

представника третьої особи - Яковлева Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 28 лютого 2011 року до 13 січня 2021 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням суду від 13.01.2021 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з позивачкою, після розірвання шлюбу. В зв`язку з укладення шлюбу, позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». Відповідач самоусунувся від виховання сина, вже понад три роки ігнорує свої батьківські обов`язки. Не приділяє належну увагу сину, відверто ігнорує обов`язок з його виховання та утримання. Не піклується про життя та здоров`я дитини, матеріально не утримує, розвитком та освітою сина не переймається. Зовсім не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складу виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення. Відповідач взагалі не відвідує сина, не допомагає у його вихованні та забезпеченні. У зв`язку із зазначеним просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина.

Суд неодноразово повідомляв відповідача про розгляд справи шляхом направлення судових повісток про виклик в судові засідання, призначені на 19.07.2024 року, 20.09.2024 року, 21.10.2024 року, 19.11.2024 року та 19.12.2024 року, за адресою місця проживання відповідача, що зареєстрована у встановленому законом порядку, разом з копією позовної заяви та додатками до неї, в яких було роз`яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак поштові конверти, якими скеровувалась судова кореспонденція, повернуто до суду не врученими адресату з відміткою про відсутність відповідача за адресою місця проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 7 та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач є таким, що про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони.

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі, з обставин викладених в позові. Додатково пояснила, що в 2011 року вона одружилася з відповідачем. В шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі відповідач ображав та проявляв до неї та сина агресію. В 2021 році шлюб було розірвано і вона подала на відповідача на аліменти, але під примусом фізичної розправи відповідач змусив забрати позов. Після розірвання шлюбу в 2021 році, розірвала повністю всі стосунки, не знає де він, зв`язок не підтримують і їй не відомо, де він зараз знаходиться. З дитиною батько припинив спілкування ще в 2021 році, матеріальної допомоги не надає, позивачка сама утримує дитину. Відповідач зовсім не приділяє уваги сину та не бере участі у його вихованні, хоча і має таку можливість та вона йому в цьому не перешкоджає.

В судовому засідання представник позивача - адвокат Швець С.В. позовні вимоги підтримав. Оскільки відповідач, як батько, тривалий час не цікавиться життям дитини, ніякої участі не приймає у вихованні дитини, то вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина.

В судовому засіданні представник третьої особи повідомив, що позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі. Додатково пояснив, що питання про позбавлення батьківських прав розглядалось на засіданні комісії. Для більш детального вивчення питання працівники служби у справах дітей відвідували адресу проживання відповідача і через телефон матері їм вдалося поспілкуватися з батьком дитини, який повідомив, що на території України його немає, та він відмовився повідомити де саме знаходиться. Остання фраза, яку працівники служби почули від ОСОБА_2 : «Якщо ви хочете мене позбавити батьківських прав, то мені це відомо, а тому робіть, що хочете.». Коли працівники служби у справах дітей ще телефонували, то відповідач не відповідав на телефонні дзвінки. Враховуючи, яка була проведена робота, думку дитини, яку вони заслухали на засіданні комісії, а також тих документів, які були надані до засідання комісії, орган опіки та піклування прийняв рішення про доцільність позбавлення гр. ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 . Оскільки відповідач добровільно змінив своє місце проживання, покинув територію України, тривалий час не приймав та не приймає участі у вихованні дитини, то його дії можуть розглядатися відповідно до ч. 2 ст. 162 СК України як ухилення від виконання батьківський обов`язків. Окрім того, звернув увагу на те, що участь в житті дитини, це не тільки забезпечувати матеріальні потреби, а ще й виховання, підготовка дитини до самостійного життя. З урахуванням викладеного, орган опіки і піклування підтримує позов в повному обсязі та вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина.

Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

З 28 лютого 2011 року до 13 січня 2021 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням суду від 13.01.2021 року.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком, а позивач ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 28.02.2022 року та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до довідки про склад сім`ї, позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_3 .

З довідок вих. №22 від 21.02.2024 року та вих. №88/01-40 від 14.02.2024 року, виданих Мультипрофільним ліцеєм Олександрійської міської ради Кіровоградської області, вбачається, що ОСОБА_3 , навчається в ліцеї, в 2023-2024 навчальному році є учнем 6-Н класу. Адміністрація та класний керівник підтверджують, що батько ОСОБА_3 , учня 6-Н класу, не бере участі у вихованні дитини, а саме: за час навчання сина жодного разу не відвідував батьківські збори, не брав участі в освітньому процесі дитини.

Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як опіки та піклування, надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина. Обґрунтовуючи такий висновок, орган опіки та піклування посилався на те, що відповідач на засідання комісії з питань захисту прав дитини, де розглядалося питання про доцільність позбавлення його батьківських прав, двічі не з`явився, що говорить про байдужість до долі сина ОСОБА_3 . Окрім того, відповідач не звертався до служби у справах дітей чи до комісії з питань захисту прав дитини з будь якими заявами чи запереченнями з питань позбавлення його батьківських прав відносно сина. Також з цього питання була заслухана думка ОСОБА_3 , який повідомив, що батько з ними вже не спілкується тривалий час, не вітає його з днем народження та святами, а тому він підтримує думку матері з даного питання.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з 2020 року не бачив батька і взагалі батько з ним не спілкується. З бабусею по татовій лінії теж не спілкується. Підтримує думку матері щодо позбавлення батьківських прав. Зараз проживає з вітчимом, який активно приймає участь в його житті.

Згідно з ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтями 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї, є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати - юність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 51 Конституції України передбачений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічна норма закріплена у ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З наданих суду доказів, пояснень учасників справи та свідка, вбачається, що відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, не спілкується з сином, не проявляє до нього батьківської турботи, не цікавиться його життям, станом здоров`я, не відвідує його, не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, обізнаним про предмет спору, в судові засіданні без поважних причин не з`явився. Будь-яких пояснень, заперечень щодо позовної заяви не надав. Зазначене свідчить про байдужість відповідача до власної дитини та нехтування своїми батьківськими обов`язками.

За таких обставин суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виховання та утримання свого сина та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, фактично самоусунувшись від їх виконання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина, що сприятиме захисту інтересів дитини.

Отже, позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 30564550), про позбавлення батьківських прав задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, мають право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 25 грудня 2024 року.

Суддя О.В.Авраменко