Ухвала

від 05.12.2024 по справі 645/719/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/719/23

Провадження № 1-кп/645/32/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.10.2024 року продовжено застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 дні, тобто до 12.12.2024 року.

05.12.2024 року в судовому засіданні прокурором ОСОБА_7 подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор». В обґрунтування свого клопотання посилався на те, що обвинувачений підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, у зв`язку з чим є підстави вважати, що в останнього можуть виникнути передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби переховуватися від органів досудового розслідування або суд, оскільки ОСОБА_6 , данні якого про особу обвинуваченого свідчать про його схильність до вчинення протиправних дій, він не має законних джерел отримання заробітку, а також в нього відсутні стійкі соціальні зв`язки. Обвинувачений усвідомлює незворотність настання покарання та може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання. Прокурор зазначив, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитися від раніше наданих показань, щодо обставин кримінального правопорушення, оскільки останньому відоме місце їх проживання. Прокурор зауважив, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення. Прокурор вказав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого є неможливим, оскільки фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 умисного тяжкого кримінального правопорушення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу свідчать про наявність вищезазначених ризиків.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків перелічених прокурором. При цьому просили суд зміни запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Прокурори заперечували проти клопотання обвинуваченого та захисника.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Як зазначено уст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення уКПК Українипередбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті131,176,183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Статтею 194 КПК Українивизначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістомст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України- таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, без мети збуту у великих розмірах.

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачена обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкримінованих обвинуваченому діяння; вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний стан.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Суд,приймаючи доуваги практикуЄвропейського судуз правлюдини,зберігаючи об`єктивністьта неупередженість,вважає,що застосуваннябільш м`якогозапобіжного заходу,ніж триманняпід вартою,на даномуетапі судовогорозгляду незабезпечить попередженнязазначених прокуроромризиків тане забезпечитьналежної процесуальноїповедінки обвинуваченому,тому вважає заможливе продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, суд,

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,на строкшістдесят днів,тобто до 01 лютого 2025 року включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченому в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1