Постанова

від 25.12.2024 по справі 190/2535/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11717/24 Справа № 190/2535/24 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду

у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства "Вікторія" про розірвання договору оренди земельної ділянки, припинення речового права (права оренди), стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Вікторія" про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення речового права (права оренди), передано за підсудністю до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, з підстав, визначених положеннями п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки спір виник з приводу виконання умов договору оренди земельної ділянки, яка розташована на території Жовтоводської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, тому дана справа не підсудна П`ятихатському районному суду Дніпропетровської області та підлягає передачі на розгляд до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, для якої положеннями ст. 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, за місцем знаходження майна або його основної частини.

Не погодившисьз такоюухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся досуду запеляційною скаргою,в якій,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм процесуальногоправа,ставить питанняпро скасуванняухвали судута направленнясправи досуду першоїінстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для передачі справи на розгляд до іншого суду, оскільки спір виник з приводу земельної ділянки, яка розташована на території ліквідованого П`ятихатського району Дніпропетровської області, тому виключна територіальна підсудність розгляду даної справи розповсюджується на П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення речового права, стягнення орендної плати.

Як вбачається зі змісту позову, заявлені позивачем вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення речового права, а також стягнення орендної плати, є похідними від спору щодо нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, розташованої на території Марянівської сільської ради П`ятихатському районному суду Дніпропетровської області

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його основної частини.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З урахуванням наведеного, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 41,42 постанови від 1 березня 2013 року 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» надав судам роз`яснення, де зазначив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна, до якого, згідно ст.181 ЦК України, належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, правила ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 16 лютого 2021 року по справі № 911/2390/18, словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Передаючи справу на розгляд іншого суду, суд першої інстанції вірно послався на те, що цивільно-правовий спір виник з приводу земельної ділянки, яка розташована на території Жовтоводської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, що територіально відноситься до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.

Таким чином, висновки суду про непідсудність справи відповідно до вимог ст.31 ЦПК України, з додержанням правил виключної підсудності, постановив ухвалу про передачу справи на розгляд Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, за місцем знаходження нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом правил територіальної підсудності є необґрунтованими та висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна