ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
25 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 636/2248/24
провадження № 22-ц/818/4296/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого Пилипчук Н.П.,
суддів Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря Львової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача Харківської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра 2020», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони, за апеляційною скаргою Чугуївської окружної прокуратури Харківської області на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року, постановлену суддею Оболєнською С.А., -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2024 року Чугуївська окружна прокуратура Харківської області звернулася до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра 2020», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою цього ж суду від 10 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду, з підстав п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
В апеляційній скарзі Чугуївська окружна прокуратура Харківської області просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов?язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з?ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора безпідставним. Вказує, що 04 січня 2024 року окружна прокуратура звернулась до Харківської обласної військової адміністрації з листом №63-95вих-24, в якому повідомила позивача про факт перебування в приватній власності ряду земельних ділянок, які можуть знаходитися в межах прикордонної смуги на землях, які надаються в постійне користування Державній прикордонній службі України, у зв?язку із чим просила надати їм інформацію щодо їх вилучення обласною адміністрацією, а також вжиття останньою заходів щодо усунення порушень. У листі від 18 січня 2024 року юридичний департамент Харківської обласної адміністрації повідомив окружну прокуратуру, що запитувана інформація у них відсутня. Таким чином, 09 січня 2024 року позивачу стало відомо про виявлене окружною прокуратурою порушення вимог земельного законодавства при передачі у приватну власність спірної земельної ділянки. Разом з тим, департаментом на протязі 3 місяців не було ініційовано жодної перевірки наведених прокуратурою фактів та не надано жодних документів на їх спростування. В подальшому 26 березня 2024 року прокуратурою було направлено листа до Харківської обласної військової адміністрації з пропозицією захистити інтереси держави шляхом пред?явлення відповідного позову. Натомість прокуратура отримала відповідь про те, що у разі надходження до обласної військової адміністрації документально підтвердженої інформації стосовно наявності підстав для вирішення питань в судовому порядку, юридичним департаментом будуть вжиті заходи в межах діючого законодавства. Таким чином, зверненню прокуратури до суду із даним позовом передувало листування із позивачем. Також звертає увагу на те, що 29 квітня 2024 року до суду надійшли пояснення Харківської обласної військової адміністрації в яких остання зазначає про те, що звернення прокурора із даним позовом є необхідним та належним способом захисту інтересів держави. Крім того зазначає, що судом не застосовувались до позову положення ст.185 ЦПК України, провадження у справі було відкрито. Незгода суду із наведеним у позовній заяві обгрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва у спірних правовідносинах не є підставою для залишення позову без розгляду.
Поміж іншого, судом не було належним чином повідомлено учасників справи про час та місце розгляду справи.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви Чугуївської окружної прокуратури Харківської області без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення ним представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів, що компетентний орган, який прокурор зазначив як позивача, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює.
Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу(ч. 4 ст. 56 ЦПК України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що: «прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно».
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2024 року Чугуївська окружна прокуратура Харківської області звернулася до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Терра 2020», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони.
Звертаючись до суду із даним позовом прокурор, в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави вказав, що органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Харківська обласна військова адміністрація, як власника спірної земельної ділянки, однак, вона, маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вживала належних заходів щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями оборони та не зверталася до суду з відповідною позовною заявою.
Апеляційним судом встановлено, що Чугуївська окружна прокуратура Харківської області 04 січня 2024 року звернулась до Харківської обласної військової адміністрації із листом №63-95вих-24 в якому повідомила останню про факт перебування в приватній власності ряду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району, які можуть знаходитись в межах прикордонної смуги на землях, які надаються в постійне користування Державній прикордонній службі України для забезпечення Державного кордону України, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6321685200:02:001:0415. Окружна прокуратура просила надати інформацію чи приймались рішення Харківською обласною військовою адміністрацією щодо вилучення вказаних земельних ділянок з державної власності, зміну їх цільового призначення з земель оборони на землі сільського господарського призначення, передачу їх у комунальну та приватну власність, а також у користування приватних юридичних осіб для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, а також інформацію про вжиття обласною військовою адміністрацією заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства при користуванні вищезазначеною земельною ділянкою, зокрема в судовому порядку та чи планується вжиття таких заходів, зокрема позовного характеру.
У листі від 18 січня 2024 року №05-54/52 Юридичним департаментом Харківської обласної військової адміністрації за дорученням начальника Харківської обласної військової адміністрації, в межах наданої компетенції, було розглянуто лист Чугуївської окружної прокуратури Харківської області 04 січня 2024 року №63-95вих-24 та за результатами розгляду повідомлено, що запитувана вказаним листом інформація у Юридичному департаменті Харківської обласної військової адміністрації відсутня. Питання у сфері додержання вимог законодавства при користуванні земельними ділянками обоони не відносить до компетенції Юридичному департаменті Харківської обласної військової адміністрації.
В подальшому 26 березня 2024 року Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області на адресу Харківської обласної військової адміністрації було направлено листа №63-1875вих-24 в якому зазначено про те, що прокуратурою, при виконанні повноважень було встановлено порушення інтересів держави під час відчуження у приватну власність і передачу в оренду земельної ділянки, яка належить до земель оборони державної власності. У зв?язку чим, Харківській обласній військовій адміністрації запропоновано захисти інтереси держави шляхом пред?явлення відповідного позову про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони з кадастровим номером 6321685200:02:001:0415. Також зазначено, що у разі відсутності можливості та/або бажання пред?явити вищевказаний позов, повідомити про це окружну прокуратуру, із зазначенням відповідних причин, у найкоротший строк з моменту отримання вказаного повідомлення. Звернути увагу на те, що у такому разі прокурор відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» використає своє право на звернення з позовом до суду з метою захисту порушених інтересів держави.
Листом від 11 квітня 2024 року №01-61/2954 Харківська обласна військова адміністрація повідомила окружну прокуратуру про те, що у разі надходження до обласної військової адміністрації документально підтвердженої інформації стосовно наявності підстав для вирішення питань в судовому порядку, останньою будуть вжиті заходи в межах чинного законодавства.
Апеляційний суд зазначає, що із відповідей на запити прокурора слідує, що заходи, пов`язані із усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони з кадастровим номером 6321685200:02:001:0415 не вживались, з підстав відсутності у Харківської обласної військової адміністрації документально підтвердженої інформації стосовно наявності підстав для вирішення питань в судовому порядку.
Апеляційний суд враховує, що зверненню до суду із даним позовом передувало листування окружної прокуратури з позивачем, з метою встановлення підстав представництва інтересів в суді. Разом з тим, на протязі майже трьох місяців з моменту отримання листа окружної прокуратури Харківською обласною військовою адміністрацією так і не було ініційовано перевірки з цього приводу та подання відповідного позову до суду.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Також суд враховує, що у письмових поясненнях Харківської обласної військової адміністрації остання підтримала звернення прокурора до суду із даним позовом на підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вважала це необхідним та належним способом захисту прав держави.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позовної заяви прокурора без розгляду з підстав п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 374ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з вимогами ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області задовольнити.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.12.2024 |
Оприлюднено | 26.12.2024 |
Номер документу | 124041127 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Пилипчук Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні