Рішення

від 24.12.2024 по справі 137/1596/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1596/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" грудня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2024 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Данилюк П.П. (уповноважений представляти інтереси останньої на підставі ордеру серії АВ № 1163690 від 04.10.2024 (а.с. 39) звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .. Після її смерті відкрилась спадщина на будинок з погосподарськими спорудами та земельні ділянки котрі розташовані по АДРЕСА_1 . Після смерті матері позивач звернулася до Літинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову видачі свідоцтва про право на спадщину на згадане нерухоме майно по причині відсутності правовстановлюючих документів. Таким чином виникла ситуація при якій, спадкоємець, не може набути право власності на майно в порядку спадкування за заповітом через нотаріальну контору. Просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її матері.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась. Натомість її представник адвокат Данилюк П.П. подав до канцелярії суду заяву, відповідно до якої просить просить розгляд справи проводити у відсутність позивачки та її представника. Позов підтримує та просить його задовольнити. Судові витрати просить залишити за позивачкою (а.с. 56).

Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області до підготовчого судового засідання не з`явився. Надіслали на адресу суду листа, відповідно до якого просять розгляд справи проводити у відсутність представника селищної ради. Проти позову селищна рада не заперечує (а.с. 46).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяви сторін, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 9) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заповіту від 24.04.2012 (а.с. 10) ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого, усе майно, де б воно не було із чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 11) батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 12) пояснюється зміна прізвища позивачки із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Відповідно до довідки Літинської державної нотаріальної контори за № 151/02-14 від 21.02.2024 (а.с. 13) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Технічним паспортом (а.с. 15-19) зазначається технічна характеристика будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області за № 662 від 29.09.2015 (а.с. 21) вул. «Матросова» в с. Балин перейменовано на АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Малинівської сільської ради за № 24 від 22.04.1994 (а.с. 22) ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,50 га по АДРЕСА_2 .

Згідно витягу від 24.05.2024 (а.с. 24-29) земельна ділянка площею 0,2500 га із кадастровим номером 0522484600:08:000:0235 розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу від 22.05.2024 (а.с. 30-35) земельна ділянка площею 0,2500 га із кадастровим номером 0522484600:08:000:0231 розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області оза № 201 від 05.06.2024 (а.с. 23) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті була власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Листом Літинської державної нотаріальної контори за № 482/02-14 від 07.05.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_2 , яка мерла 11.12.2014, з причини відсутності документів, котрі підтверджують право власності на вищевказане майно (а.с. 38).

Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 515 від 18.11.2024 (а.с. 48) зазначається про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_3 . Разом з нею на момент смерті були зареєстровані та проживали: донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зять ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначена інформація підтверджується також виписками з погосподарської книги за 1986-1995 роки (а.с. 49-51).

Відповідно до довідки Літинської державної нотаріальної контори за № 1241/02-14 від 24.12.2024 (а.с. 57) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо. Окрім того, позивач ОСОБА_1 не може нотаріально оформити свої спадкові права, тому суд вважає, що позов в цій частині слід задовольнити і та визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , та складається з житлового будинку із погосподарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті якої прийняла спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 (позивач у справі).

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за законом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до абз. 2 п.1 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України (2001 року), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Державний акт (сертифікат) на земельні ділянки спадкодавцем за життя не виготовлений, що є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на право на земельні ділянки.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Оскільки в судовому засіданні беззаперечно доведено, що ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належало право приватної власності на земельні ділянки на території Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, а позивач ОСОБА_1 , має намір успадкувати майно померлої матері, проте успадкувати майно не має можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому з метою захисту майнових прав позивачки, за останньою слід визнати право власності на зазначені земельні ділянки.

Згідно ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати, за клопотанням представника позивача (а.с. 56) слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст. 14 Конституції України ст. ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 16, 328, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, , т.ст. 2, 141, 209, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., беручи до уваги правову позицію ВССУ від 24.01.2011 р. у справі № 6-2064св10, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право власності на спадкове майно, що складається із житлового будинку літера «А» загальною площею 88,9 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м., допоміжною площею 35,4 кв.м, веранди «а.», ганку «.», сараю «Б», погребу «п/В», сараю «Г», сараю «Б1», гаражу «Д», вбиральні «Е», огорожі №2, воріт з хвірткою №3, воріт № 4, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на :

- земельну ділянку кадастровий номер 0522484600:08:000:0235, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер 0522484600:08:000:0231, площею 0,2500 га, для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.