Рішення

від 16.12.2024 по справі 307/1806/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1806/24

Провадження № 2/307/407/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Бедевлянської сільської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, залишення неповнолітньої дитини на вихованні та утриманні в батька дитини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Поковба Василь Васильович, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Бедевлянської сільської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, залишення неповнолітньої дитини на вихованні та утриманні в батька дитини. В позовній заяві представник зазначив, що 16 листопада 2000 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує на те, що у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Зазначив, що сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, спільного господарства не ведуть та декілька місяців не проживають разом, перестали проживати як чоловік та дружина. Також зазначив, що на даний час відповідачка не має постійного місця роботи, виїхала за кордон до Німеччини, де проживає вже більше семи місяців та додому повертатися не бажає. Крім того, відповідачка бажає забрати неповнолітню доньку ОСОБА_3 за кордон. Представник зазначає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час перебуває на повному утриманні батька, позивач має постійну роботу та стабільний заробіток, дитина проживає у його власному будинку в АДРЕСА_1 та навчається у Біловарській гімназії - філії Біловарського ліцею Бедевлянської сільської ради. Представником зазначено, що намір відповідачки забрати дитину та вивезти до Німеччини може негативно вплинути на розвиток та психологічний стан неповнолітньої ОСОБА_3 . Також представник зазначив, що позивач має стабільну роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно та добре відноситься до дитини. Також просить звернути увагу на те, що відповідачка ніде не працює, не має самостійного доходу та вихованням дитини не займається.

Просить суд шлюб між ним та відповідачкою розірвати, визначити місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 разом з ним, залишивши її на вихованні та утриманні в нього.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поковба В.В. в судове засідання не з`явилися, представник подав заяву до суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги визнає в частині розірвання шлюбу, а щодо визначення місця проживання дитини заперечує, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник органу опіки та піклування при виконавчому комітеті при виконавчому комітеті Бедевлянської сільської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК Українипередбачено право кожного з подружжяприпинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушеннямправа дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканістьі може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 16 листопада 2000 року та від даного шлюбу мають двоє дітей: неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім.

Також встановлено, що торони тривалий час разом не проживають та позивач наполягає на розірванні шлюбу.

Фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать, що розлад в сім`ї має не тимчасовий характер, а подальше спільне проживання в шлюбі стало неможливим, оскільки взаєморозуміння між сторонами втрачено, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому при таких обставинах шлюб підлягає розірванню.

Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Бедевлянської сільської ради від 28 травня 2024 року за №03 встановлено за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей.

Статтею 157СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч.2 ст.29ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положеннями ст.161 СК України, передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

В контексті наведених вище аргументів позивача, суд вважає необхідним зазначити, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, може бути ухвалено лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між ними такого спору, в іншому випадку відсутні підстави для задоволення таких вимог.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дітей щодо місця їх проживання.

Фактично, у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини, з яким дитина, з його пояснень,і так фактично проживає.

В даному випадку, зі згоди матері, дитина проживає з батьком, оскільки мати добровільно залишила дитину у батька, при цьому, мати дитини у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір`ю, суду не надала.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Вказані обставини підлягають перевірці судом.

Суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Бедевлянської селищної ради від 28 травня 2024 року за №03, згідно якого встановлено за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він не відображає істотних обставин, з яких підстав орган опіки та піклування дійшов до такого висновку за відсутності спору.

Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, а тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.1- ч.7 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 відповідно до вимог ст..150 та ст..180 СК України зобов`язаний виховувати та утримувати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття, при цьому такий самий обов`язок має і відповідачка ОСОБА_2 як мати дитини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про залишення його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в нього на вихованні та утриманні слід також відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору розділити між сторонами.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 81, 200, 209, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.24, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 150, 160, 161, 180 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 16 листопада 2000 року у виконавчому комітеті Біловарської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, актовий запис №8, - розірвати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, залишення неповнолітньої дитини на вихованні та утриманні в батька дитини, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Біловарці, Тячівського району, Закарпатської області, України, на користь ОСОБА_1 , 1211 гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , мешканець в АДРЕСА_1 , України.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , України.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Бедевлянської сільської ради, адреса: с.Бедевля, вул. Волошина, 18, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, код ЄДРПОУ 04351601.

Повний текст рішення суду складено 25 грудня 2024 року.

Головуючий В.І. Бобрушко