Рішення

від 20.12.2024 по справі 579/2674/24

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/2674/24

2-а/579/28/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Моргуна О.В.,

з участю секретаря судового засідання Сергієнко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 30.09.2024 року АП №2426 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.31-33).

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк та станом на 20 грудня 2024 року не надав до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ухвалу суду від 25 листопада 2024 року не виконав.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно постанови АП №2426 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він у письмовій формі відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та порушив встановлені «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» мотивуючи бронюванням за місцем роботи в компанії «Автомагістраль південь», однак перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з зазначеного підприємства , порушив вимоги абзацу першого частини першої та вимоги абзацу другого частини третьої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги абзацу третього частини десятої ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» та накладено стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн. (а.с. 10).

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію .

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов?язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин.

Згідно абзацу 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ст. ст. 278, 280 КпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені положення закону вказують на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа зобов`язана не лише з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом…,який вирішить спір щодо його прав та обов`язків …».

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Срамек проти Австрії» (case Sramek v. Austria, § 36) зазначив, що орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна.

На думку суду, в даному випадку поняття «суд» може розглядатися у змістовному значенні щодо відповідача у справі, так як, останній відповідно до вимог КУпАП наділений повноваженнями одноособово вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування до неї заходу адміністративного стягнення.

Таким чином, відповідач, будучи уповноваженим діяти від імені держави, при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності повинен був дотримуватися критеріїв незалежності та безсторонності, передбачених ст. 6 Конвенції.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручена повістка не пізніше як за три доби до дня розгляду справи, як це передбачено ст.277-2 КУпАП.

В постанові не зазначено яку саме норму , пункт , частину, статтю «Правил військового обліку призовників , військовозобов?язаних та резервістів» порушив позивач.

В постанові не зазначено опис обставин, установлених під час розгляду справи (місце) вчиненого правопорушення.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбаченічастиною першою статті 44,статтями 51,146,160,172-4 - 172-9,173,частиною третьою статті 178,статтями 185,185-5статтями 185-7,187цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою.

Так, зі змісту наведених норм слідує, що право бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов`язковою.

Водночас, за приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з цим, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо сумнівності відомостей, які містить протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача, в якості доказу про відмову позивача від отримання повістки та інформування його про місце, час та розгляд справи, суд вважає, що відповідачем не доведено виконання обов`язку щодо сповіщення позивача про розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до відповідальності за порушення вимог КУпАП.

Також, суд під час розгляду даної справи враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів та пояснень,надання можливості скористатись правовою допомогою адвоката.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, оскільки не забезпечено можливість позивача скористатися фундаментальними правами - дати пояснення у справі, подати докази, заявити клопотання, скористатися юридичною допомогою адвоката, а отже порушено його право на захист.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не надано позивачу можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі, зокрема знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.

Особою, яка винесла постанову по справі про адміністративне правопорушення було порушено гарантоване ст. 59, 63 Конституції України право на захист.

Згідно ч.1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, в постанові 30 вересня 2024 року АП № 2426 зазначено , що обставиною, що пом?якшує відповідальність ОСОБА_1 є щире каяття , однак особа, яка притягується до адміністративної відповідальності участі в розгляду справи не приймала , заяву про розгляд справи без його участі не надавала , враховуючи зміст позову вину не визнавала та щиро не каялась.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 251 КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом витягу з військово облікового документа ОСОБА_1 , бронювання до 3.11.2024 року (а.с.15), згідно довідки з місця роботи від 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 працевлаштований в ТОВ «Автомагісталь південь» з 10 вересня 2024 року по теперішній час, в ТОВ «Автомагісталь південь» визначено критично-важливим підприємством для економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (а.с.17).

Доказів, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення, суду надано не було.

Згідно ст.293 КУпАП орган посадова особа при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає в тому числі одне з рішень - скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд.

Враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірності прийнятої ним постанови, вважаю, що постанова підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Суд всі сумніви з цього приводу тлумачить на користь особи, яка притягається до відповідальності, що узгоджується із ч.3 ст.62 Конституції України.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в позові, частково заслуговують на увагу, його право порушено та підлягає захисту шляхом скасування постанови як незаконної.

За таких обставин, аналізуючи докази в їх сукупності та даючи їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача частково, скасувавши постанову від 30 вересня 2024 року АП № 2426, в іншій частині позову відмовити.

Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Ухвалюючи судове рішення, суд керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 77, 246, 250, 255, 257, 263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно ст.ст. 59, 63 Конституції України ст.ст.7, 268,280, 283, 289 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження задовольнити частково.

Скасувати рішення суб`єкта владних повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 постанову від 30 вересня 2024 року АП № 2426 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та справу надіслати на новий розгляд.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25 грудня 2024 року.

Суддя О. В. Моргун