Рішення

від 23.12.2024 по справі 603/525/24

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/525/24

Провадження №2/603/205/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання Сандалюка О. В.

розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача адвокат Андрусенко І. Я. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Монастириської міської ради, в якому просить визнати за ним право на:

- земельну частку (пай) розміром 2.19 умовних кадастрових гектарів згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №015735, у спілці селян «Підліснянська» с. Підлісне Монастириського (Чортківського) району Тернопільської області, про який внесено запис у Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №269.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на вищевказане спадкове майно.

Вказану спадщину фактично прийняв позивач ОСОБА_1 , оскільки є спадкоємцем за заповітом, на час відкриття спадщини був малолітнім і від його імені вступила у фактичне управління спадковим майном мати позивача ОСОБА_3 , підтримувала будинок в належному стані, обробляла земельну ділянку, користувалась всім спадковим майном, включаючи речі домашнього вжитку.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, внаслідок його втрати.

ІІ. Процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 12.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача вважає, що саме ОСОБА_1 повинен успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, та вступив у фактичне управління спадковим майном.

ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, в позовній заяві представник позивача просить розгляд справи проводити в його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач - представник Монастириської міської ради в підготовче засідання не з`явився, суду подав відзив на позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно в якому зазначив, що з обставинами викладеними у заяві Монастириська міська рада погоджується, просить справу розглянути без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенніпідготовчого судового засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років в с. Підлісне Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого повторно 30.01.2024 року.

Ще за життя померлому належала:

- земельна частка (пай) розміром 2.19 умовних кадастрових гектарів згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №015735, у спілці селян «Підліснянська» с. Підлісне Монастириського (Чортківського) району Тернопільської області, про який внесено запис у Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №269, що підтверджується Інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області від 01.05.2024 року №29-19-0.2131-1934/2-24.

Згідно із заповітом, складеним в с. Горожанка 16.08.1996 року, зареєстрованого в реєстрі за №79, ОСОБА_2 , останній на випадок своєї смерті заповів належний йому на праві особистої власності земельний пай, що знаходиться в селянській спілці «Підлснянська» ОСОБА_1 .

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняв ОСОБА_1 , який на час відкриття спадщини був малолітнім і від його імені у фактичне управління спадковим майном вступила його мати ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою Монастириської міської ради від 13.08.2024 року №411.

13.08.2024 року постановою №351/02-31 виданою завідувачем Монастириської державної нотаріальної контори Войташеком В. І. позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) в зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане спадкове майно, внаслідок їх втрати.

В зв`язку з втратою оригіналу вищевказаного правовстановлюючого документу позивач не може оформити свої спадкові права на вищевказане спадкове майно.

V. Джерела права й акти їх застосування.

Спірні відносини, що виникли між сторонами пов`язані з реалізацією позивачем свого права на спадкування, а тому регулюються нормами книги «Спадкове право» Цивільного кодекс України (далі ЦК України).

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1963 р.), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Як вбачається з матеріалів справи на час смерті ОСОБА_2 , тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді права на земельну частку (пай) згідно з сертифікатом серії ТР №015735 та визнання за ним права на це майно, яке належало ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК Української РСР (1963р.), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також

державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським

організаціям.

Як зазначено в п.23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК України, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу. Тобто «автоматичне» прийняття спадщини дітьми поєднується із правом неповнолітньої дитини прийняти спадщину шляхом подання письмової заяви.

На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини. Згідно з ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, для прийняття дитиною спадщини, що відкрилась до 01.01.2004 обов`язковим є фактичний вступ у володіння спадковим майном чи подання заяви до держаної нотаріальної контори.

Слід врахувати, що «автоматичне» прийняття спадщини дітьми з`явилося лише у чинному ЦК України, аЦК УРСР 1963 рокуне містив аналогічної норми та передбачав можливість прийняття спадщини фактичним вступом в управління або володіння спадковим майном, або поданням заяви про його прийняття нотаріусу.

Факт фактичного прийняття спадщини ОСОБА_1 підтверджується довідкою виданою Монастириською міською радою Чортківського району Тернопільської області від 13.08.2024 року №411 в якій вказано, що від імені ОСОБА_1 у фактичне управління спадковим майном вступила його мати ОСОБА_3 .

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в п.65 правових позицій від 01.12.97 vd971201 висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв`язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році роз`яснила, що відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Тобто, незалежно від того чи подавалась заява про прийняття спадщини від імені малолітньої чи неповнолітньою особою, чи була зареєстрована малолітня або неповнолітня особа разом із спадкодавцем на момент смерті -вони приймають спадщину автоматично.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В зв`язку з наведеним та у відповідності до роз`яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року щодо питання визначення належності майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) суд вважає, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу Сертифікату на земельну частку (пай) внаслідок його втрати, що підтверджується повідомленням в засобах масової інформації, а саме газеті «Свобода» №53 (497) від 18.09.2024 року, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Так, щодо спадкового майна, яке належало ОСОБА_2 , а саме, земельної частки (пай) в спілці селян «Підліснянська» с. Підлісне Монастириського (Чортківського) району Тернопільської області, згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №015735, і яке фактично прийняв ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Сертифікату на земельну частку (пай) був втрачений.

Окрім цього, на даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат сертифікату міг лише її власник.

Так як матеріалами справи доведено існування Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР №015735, який належав ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у вигляді права на земельну частку (пай) згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №015735.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже судом встановлено, що відсутність правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових прав на земельну частку (пай) згідно закону після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред`явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, тому є підстави визнати за ним право на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б у набутті права позивачем на спадкове майно.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права останнього на земельну частку (пай).

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216,1218, 1268 ЦК України, ст. 534, 549 ЦК України (1963 року) суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича який діє в інтересах ОСОБА_1 до Монастириської міської ради, про визнання права на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на:

- земельну частку (пай) розміром 2.19 умовних кадастрових гектарів згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ТР №015735, у спілці селян «Підліснянська» с. Підлісне Монастириського (Чортківського) району Тернопільської області, про який внесено запис у Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №269.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Монастириська міська рада, (код ЄДРПОУ 04058433), адреса місцезнаходження: вул. Шевченка 19 м.Монастириська Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян