Рішення

від 24.12.2024 по справі 735/1447/24

КОРОПСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №735/1447/24р.

Провадження по справі № 2/735/351/2024р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2024 року смт. Короп

Коропський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Балаби О.А.,

за участю секретаря судового засідання Редько А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Короп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Іллющенко С.В. який діє від імені та в інтересах позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачки. В обґрунтування якого вказує, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони тривалий час проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Син сторін проживає разом з батьком, який самостійно утримує, виховує та лікує його, піклується про нього, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, мати дитини тривалий час не проживає з дитиною та не цікавиться життям сина, вважає, що на теперішній час проживання малолітнього сина з позивачем буде відповідати саме інтересам дитини.

Ухвалою від 22 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, проте представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити. Не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала, у зв`язку з чим, суд за згодою позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, проте надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріалисправи,суд дійшовнаступного висновку.

Як встановлено, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2013 року, від якого мають малолітню дитину сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно дост. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Щодо визначення місця проживання дитини суд виходить з наступного.

Як вбачається з копії акта обстеження умов проживання від 21.08.2023 позивач проживає разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Наявні умови для проживання та виховання малолітньої дитини, хлопчик забезпечений всім необхідним для повноцінного розвитку та зростання. Під час обстеження всі члени родини перебували вдома. Мама під час обстеження відсутня (а.с. 14).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною з інвалідністю. Законним представником є ОСОБА_1 (а.с. 12).

Згідно висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 19 вересня 2024 № 01.1-21/446, враховуючи найкращі інтереси дитини виконавчий комітет Ніжинської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає можливим визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дітей для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей. Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.

Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, суд зауважує, що мати дитини, у разі визначення місця проживання дитини з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 12,13,81, 247, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061783, місцезнаходження: площа імені Івана Франка, буд. 1, каб. 83) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) зареєстрований 19 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 490 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище відповідачки - « ОСОБА_5 ».

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Визначити місце проживання малолітньої дитини сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення суду після набрання законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2024.

Суддя: О.А. Балаба