Постанова

від 24.12.2024 по справі 332/1582/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.12.2024 Справа № 332/1582/24

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 332/1582/24 Головуючий у 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В.

Провадження № 22-ц/807/2366/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Трофимової Д.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 лютого 2014 року міжПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 був укладено кредитний договір № 2008041851, відповідно до умов якого останній отримав кошти в розмірі 24912,28 грн із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 15 % річних, з яких 35 500 грн надано на споживчі цілі, що підтверджується заявою на видачу готівки №14 від 11 лютого 2014 року.

Відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку повністю суму отриманих кредитів та виконати всі інші зобов`язання не пізніше 11 лютого 2019 року.

В подальшому 13 червня 2016 міжПАТ «ОТП Банк»таТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»було укладено договір факторингу № 13/06/16 від 13 червня 2016 року, відповідно до якогоТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»набуло право нового кредитора до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року.

Відповідно до зазначеного договору до ТОВ «ФК «Довір та гарантія» перейшло право вимоги на загальну суму за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року у розмірі 49 516,71 грн, яка складається: суми строкової заборгованості за кредитом 22843,35 грн, суми строкових нарахованих відсотків а даними балансу 966,93 грн, суми простроченого тіла кредиту за даними балансу 8601,32 грн, суми нарахованих прострочених процентів по кредиту за даними балансу 17105,11 грн, загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за кредитом (тіло) згідно умов договору 31444,67 грн, загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за нарахованими доходами (%) згідно умов договору 18072,04 грн.

29 січня 2019 року міжТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»таТОВ «ФК «Прайм Альянс»було укладено договір факторингу № 29/01/19-2, відповідно до якогоТОВ «ФК «Прайм Альянс»набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року .

Зазначає, що на рахункиТОВ «ФК «Прайм Альянс»надходили кошти за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року на загальну суму 16162,67 грн, а саме: 02 вересня 2020 року 340,67 грн, 16 жовтня 2020 року 782,49 грн, 09 листопада 2020 року 782,49 грн, 18 листопада 2020 року 817,38 грн, 26 січня 2021 1120,84 грн, 24 лютого 2021 5001,82 грн, 04 березня 2021 799,20 грн, 21 травня 221817,38 грн, 24 червня 2021 817,38 грн, 27 липня 2021 817,38 грн, 30 серпня 2021 року 817,38 грн, 29 вересня 2021 року 817,38 грн.

На підставі норми ст. 534 ЦК України, сума заборгованості за нарахованими доходами (%) зменшилась на 16162,67 грн та становить 1909,37 грн, сума заборгованості за основною заборгованістю за кредитом (тіло) згідно умов договору змінилась та становить 31444,67 грн.

Однак, надалі жодних погашень здійснено не було, а тому станом на 11 березня 2024 року за кредитним договором №2008041851 від 11 лютого 2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 33354, 04 грн, з яких загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за кредитом (тіло) 31444,67 грн та загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за нарахованими доходами (%) 1909,37 грн.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню коштів відповідно до графіку платежів, що є невід`ємною частиною кредитного договору не виконав сума заборгованості за кредитним договором в межах 3-х річного терміну за період з 11 квітня 2017 року по 11 лютого 2019 року складає 19554,11 грн з яких 16907,84 грн основна заборгованість за кредитом (тіло) та проценти за користування кредитом 2646,27 грн.

При цьому позивач зауважує, що на день звернення до суду з даним позовом строк позовної давності не порушено, оскільки такий продовжений на час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Окрім цього, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то на думку позивача зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми у відповідності до ст.625 ЦК України за період з 29 січня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 5358,17 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 24912,28 грн, з яких 19554,11 грн основна заборгованість за кредитом (тіло); проценти за користування кредитом 2 66,27 грн; заборгованості за інфляційними втратами та 3 % річних у розмірі 5358,17 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3028 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9 084 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2024 року скасуватита ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19ЦПКУкраїни малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90 840 грн (відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет на 2024 рік»з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 24912,28 грн, що перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішеннязазначенимвимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, доказів про отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги матеріали справи не містять. ТОВ "Фінансова компанія "Прайм Альянс"звернулося до суду за захистом порушеного права з пропуском встановленогост. 257 ЦК України трирічногостроку позовної давності, з заявою про поновлення строку позовної давності, позивач до суду не звертався.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя,суд захищає права, свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні та суспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Судом встановлено, що 11 лютого 2014 року міжПублічним акціонерним товариством «ОТП Банк»і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2008041851, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 35 750 грн строком по 11 лютого 2019 року, з яких 35500 грн на споживчі цілі (а.с.8-10).

Відповідно до п. 1.4.1, п. 1.4.2 договору, позичальник зобов`язаний повністю повернути суму отриманого кредиту 11 лютого 2019 року та виконати всі інші зобов`язання, встановлені кредитним договором не пізніше 11 лютого 2019 року. Сума отриманого кредиту погашається щомісячно в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за Кредитним договором та/чи Угодою третій особі.

Факт видачі банком відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки №14 від 11 лютого 2014 року, згідно якої останньому надано кошти за кредитним договором у розмірі 35500 грн (а.с.12).

13 червня 2016 року між Публічним піонерним товариством «ОТП Банк»таТовариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»було укладено Договір факторингу № 13/06/16, за якимТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року, що підтверджується витягом з акту приймання-передачі документації боржників та витягом з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 13/06/16 від 13 червня 2016 року (а.с.5,7,13-16).

В подальшому, 29 січня 2019 року міжТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»таТОВ «ФК «Прайм Альянс»було укладено Договір факторингу № 29/01/19-2, за яким ужеТОВ «ФК «Прайм Альянс»набуло право грошової вимоги та стало новим кредитором за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року, що підтверджується витягом з акту приймання-передачі документації боржників та витягом з реєстру вимоги до договору факторингу № 29/01/19-2 від 29 січня 2019 року (а.с.6,21-24).

Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст.3,6,627 ЦК України вУкраїні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626,628,629 ЦК України договоромє домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. ст.526, 530, 611 ЦК України зобов`язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 1054ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цьогоКодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 2ст. 1056-1ЦК України розмірпроцентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Крім того, згідно п. 1 ч. 1ст. 512ЦК України кредитору зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514ЦК України донового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516ЦК України замінакредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно дост. 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Встановленим є факт, щоПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд 11 лютого 2014 року уклали договір про надання кредиту № 2008041851, та за яким відповідач отримав кредит в розмірі - 35 750 грн, з яких на споживчі цілі 35500 грн, на придбання послуг у продавця 2 250 грн, строком на 60 місяців, а саме по 11 лютого 2019 року, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 15 % річних.

Правомірність укладеного кредитного договору, як правочину будь-ким із сторін не оспорювалась, тому він є обов`язковим для виконання. Банк надав відповідачці кредитні кошти, які остання повинна була повертати шляхом внесення щомісячних платежів згідно затвердженого графіку.

Факт видачіПАТ «ОТП Банк»відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки №14 від 11 лютого 2014 року, згідно з якою останній отримав кошти за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року у розмірі 35 500 грн.

Встановленими та доведеними, є також факти заміни первісного кредитора 13 червня 2016 року наТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а в подальшому 29 січня 2019 року наТОВ «ФК «Прайм Альянс». До останнього перейшли права первісного кредитора вимагати від позичальника виконання зобов`язань в частині сплати заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до вказаного договору факторингу від 29 січня 2019 рокуТОВ «ФК «Прайм Альянс»передано право вимоги на загальну суму за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року на суму 499516,71 грн (а.с.6).

На рахунки на погашення заборгованості в період з вересня 2020 року до вересня 2021 року ОСОБА_1 було сплачено 16162 гривень 67 копійок.

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути лише частину заборгованості з періодичними платежами згідно графіку за період з 11 квітня 2017 року по 11 лютого 2019 року в розмірі 19 554,11 грн, з яких основна сума кредиту (тіло) 16907,84 грн та проценти за користування кредитом 2646,27 грн, а також 3 % річних у розмірі 1558 грн та 3800,17 грн (1558+3800,17=5358,177) за період з 29 січня 2019 року по 23 лютого 2022 року. Вимог про стягнення періодичних платежів за період з червня 2014 року по березень 2017 року позивач не заявляв.

Щодо застосування строків позовної давності, то колегія суддів вважає, що підстави для його застосування відсутні.

Відповідно достатті 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Відповідно до ст. 253 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків встановлених статтями 253-255 ЦК України.

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначаєтьсяст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язані не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Таким чином, незалежно від визначення в договорі терміну кредитування, право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

В такому випадку, термін позовної давності по кожному щомісячному платежу в межах строку кредитування відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України починається після невиконання або неналежного виконання позичальником чергового платежу і обчислюється окремо по кожному прострочененому платежу.

Відповідно до цього, позовна давність у три роки встановлюється окремо до кожного невиконаного щомісячного платежу. Тому, в разі порушення позичальником зобов`язань за кредитом в межах строку кредитування, позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 908/252717/17.

Окрім того, відповідно до п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень»ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строк, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 78, 786, 1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таку позицію підтримує, зокрема. Верховний Суд України у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 зазначає « У пункті 12 розділу « Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-1Х перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Строк, визначенийст. 257 ЦК України, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесеніЗаконом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX.

Відповідно до позовної заяви періодом стягнення є термін з 11 квітня 2017 року по 11 лютого 2019 року, сума заборгованості за періодичними платежами у межах вказаного терміну складає 19554,11 грн, з яких: основна сума кредиту (тіло) 16907,84 грн та проценти за користування кредитом 2646,27 грн, 3 % річних у розмірі 1558 грн та 3800,17 грн інфляційних втрат за період з 29 січня 2019 року по 23 лютого 2022 року також нараховані у межах строків позовної давності.

Отже, за черговими платежами строк позовної давності за якими не сплив на момент запровадження карантину такі строки продовжено.

Сума заборгованості за графіком платежів в межах трирічного терміну за період з 11 квітня 2017 року по 19 лютого 2019 року за кредитним договором, складає 19554, 11 грн, з яких основна сума кредиту ( тіло) -16907, 84 грн, проценти за користування кредитом 2646, 27 грн.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо строків позовної давності, висновок суду про пропуск такого строку є помилковим.

Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Частинами 1,2ст. 625 ЦК Українивстановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник. Який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до матеріалів справи та розрахунків за період з 29 січня 2019 року по 23 лютого 2022 року 3 % річних складають 1 558 грн. Порядок обчислення трьох відсотків річних за формулою: сума боргу 16907,84 х 1121 (кількість днів прострочення виконання кредитного договору) х 3 (розмір відсотків, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) / 100 / 365 (днів у році) (16907,84 грн х 3 х 1121 днів / 365 днів / 100 = 1558 грн (період з 29 січня 2019 року до 23 лютого 2022 року)).

Інфляційні витрати, у відповідності дост. 625 ЦК Україниза цей же період складають 3800,17 грн. У період зберезня 2019 року по лютий 2022 рік індексація на суму16907,84 грн [Сукупний індекс інфляції] = 100,5% ? 100,9% ? 101,0% ? 100,7% ? 99.5% ? 99,4% ? 99,7% ? 100,7% ? 100,7% ? 100,1% ? 99,8% ? 100,2% ? 99,7% ? 100,8% ? 100,8% ? 100,3% ? 100,2% ? 99,4% ? 99,8% ? 100,5% ? 101,0% ? 101,3% ? 100,9% = 101,3%? 101,0 ? 101,7 ? 100,7 ? 101,3 ? 100,2 ? 100,1 ? 99,8 ? 101,2 ? 100,9 ? 100,8 ? 100,6 ? 101,3 ? 101,6 = 120,72 %(за період березня 2019 - лютий2022).

[Інфляційні нарахування] =16907,84 грн(сума боргу) ? 120,72 % (сукупний індекс інфляції) / 100% -16907,84 грн(сума боргу) =3800,17 грн

ОСОБА_1 жодних заперечень щодо розрахунку позивача не зазначив, власного розрахунку суду не надав.

Таким чином, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів за кредитним договором № 2008041851 від 11 лютого 2014 року станом на 23 лютого 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 24912,28 (16907,84 + 2646,27 + 1558 + 3800,17).

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Крім того,ТОВ «ФК «Прайм Альянс» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1. п. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 06/06 від 06 червня 2023 року; додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №06/06 від 06 червня 2023 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1406469 від 04 вересня 2023 року виданого на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №06/06 від 06 червня 2023 року; посвідчення адвоката України серії №10289/10 від 11 жовтня 2021 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10289/10 від 11 жовтня 2021 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 08 жовтня 2021 року №93; акт приймання-передачі наданих послуг від 11 березня 2024 року, відповідно до якого адвокатом було надано позивачу юридичні послуги у вигляді первинної консультації та ознайомлення з матеріалами кредитної справи, витрачено 2 години, підготовка позовної заяви, витрачено 4 години (відповідно до додатку № до договору про надання правничої допомоги №06/06 від 06 червня 2023 року вартість 1 години роботи адвоката при наданні відповідної правничої допомоги визначена за домовленістю сторін та становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, тобто вартість однієї години адвоката 1514 грн (50% від 3028 грн). Всього під час надання професійної правничої допомоги адвокатом витрачено 6 годин. Таким чином, розмір суми наданої адвокатом професійної правничої допомоги рамках розгляду справи складає 9084 грн. Даний акт є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №06/06 від 06 червня 2023 року));рахунок-фактура №7 від 11 березня 2024 року на суму 9084 грн, з яких: первинна консультація та ознайомлення з матеріалами кредитної справи 3028 грн, підготовка позовної заяви 6056 грн); платіжна інструкція №9211 від 11 березня 2024 року на суму 9084 грн, відповідно до якої позивач сплатив адвокату 9084 грн за надані юридичні послуги згідно рахунку № від 11 березня 2024 року без ПДВ(а.с.18-20,25-30).

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшовВерховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 753/15687/15.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9084 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на коритьТОВ «ФК «Прайм Альянс» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 3 000 грн.

Частиною 13ст. 141 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «ФК «Прайм Альянс» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8847 від 03 серпня 2023 року на суму 2684 грн, платіжною інструкцією №9212 від 11 березня 2024 року на суму 344 грн (а.с.33,34).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Прайм Альянс» сплатило судовий збір у розмірі 4542 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9690 від 15 листопада 2024 року (а.с.116).

Оскільки усправі,що розглядається,позов задоволенов повномуобсязі,тому звідповідача накористь позивачапідлягає стягненнюсудовий збірза поданняпозовної заявиу розмірі3028грн,за поданняапеляційної скаргиу розмірі4542 грн (3028*150%), а всього у розмірі 7570 грн (3028+4542).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованість за кредитним договором №2008041851 від 11 лютого 2014 року у сумі 24912,28 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту -16907, 84 грн, процентів за користування кредитом 2646, 27 грн, три проценти річних 1558, 00 грн, інфляційні втрати 3800, 17 грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн, судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7570 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 24 грудня 2024 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Трофимова Д.А.