Рішення

від 19.12.2024 по справі 168/741/24

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/741/24

Провадження № 2/168/292/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання Таксюк О.С.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданнів режимі відеоконференції цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки по батьківській лінії ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. При житті ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений виконкомом Дубечненської сільської ради, згідно з яким все своє майно заповіла в рівних частинах ОСОБА_6 (батькові позивачки) та відповідачці ОСОБА_2 . ОСОБА_6 не встиг прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (у 6-місячний строк, визначений законом для прийняття спадщини. При житті ОСОБА_6 заповіту не складав, позивачка та ОСОБА_4 є спадкоємцями І черги за законом (діти спадкодавця).

Вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважної причини, оскільки не знала про існування заповіту, складеного ОСОБА_5 . Після смерті батька спадщину не приймала, оскільки не знала, що у нього було майно: спадкове, після смерті ОСОБА_5 . У зв`язку з цим, просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 .

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 15.07.2024 року.

28.08.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

27.11.2024 року ухвалою суду підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція учасників провадження.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у ньому, просила позов задовольнити. Також пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько- ОСОБА_6 , який не встиг в шестимісячний строк прийняти спадщину після смерті своєї матері, та помер. Після смерті батька вона не змогла звернутися в установлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки 24.02.2022 року в країні було оголошено воєнний стан та вона терміново була вимушена виїхати з країни, а саме -01.03.2022 року. Окрім того про існування заповіту на користь її батька, їй взагалі не було відомо. Після чого вона приїжджала в Україну на 1-2 дні. Зверталася до нотаріальної контори, але нотаріус їй пояснила, що Постановою КМ України строк прийняття спадщини було продовжено, тому вона знов виїхала з країни. Тому вона вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала, не заперечила проти їх задоволення.( а.с.76)

Представник відповідача Дубечненської сільської ради Лавренюк А.А. в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечила проти задоволення позовних вимог за умови достатніх правових подстав.( а.с.24)

10.09.2024 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Панасюк І.І. подав до суду відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнає, в позові просить відмовити. Зазначає, що позивачка знала про існування заповіту, оскільки після смерті ОСОБА_5 , разом із покійним ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 їздила до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, а тому не могла не знати про наявність заповіту.

Також усі документи спадкодавиці, в тому числі заповіт, документи на спадковий будинок були у ОСОБА_6 .

Крім цього зазначає, що позивачці було відомо, що покійній ОСОБА_5 належало 5/6 частин спадкового житлового будинку. Навесні 2024 року відповідачка ОСОБА_2 повідомляла позивачку, що має на меті оформити право власності на спадковий житловий будинок, ОСОБА_7 відмовляється від своєї частки на користь ОСОБА_2 , позивачка висловлювала згоду.

Також вважає, що ОСОБА_6 пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , помер через 5 місяців 14 днів після смерті ОСОБА_5 . Оскільки смерть настала незадовго до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, до позову не додано жодних документів на підтвердження того, що батько позивачки пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Крім того не зважаючи на існування заповіту чи його відсутності та не прийняття батьком спадщини після смерті баби, позивачка мала право спадкувати в порядку спадкової трансмісії. Однак позивачка не додала до позовної заяви жодного доказу поважності пропуску строку для прийняття спадщини. Відсутність майна у спадкодавця ОСОБА_6 , необізнаність про існування заповіту, складеного ОСОБА_5 не є поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, як причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами спадкоємця на вчинення цих дій.

Також вважає неповажною та не доведеною причиною пропуску строку прийняття спадщини хворобу батька позивачки та похилий вік.

17.09.2024 року позивачка направила до суду відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що ОСОБА_6 не пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки помер до закінчення строку визначеного законом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини (5 міс. 14 днів). Також наполягає на тому, що батько звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак через відсутність довідки сільської ради на спадщину і копії заповіту не зміг здійснити усіх необхідних дій.

Щодо обізнаності про наявний заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заперечує, оскільки не була присутня на зустрічі родичів із нотаріусом. Водночас усі документи ОСОБА_5 зберігались у ОСОБА_6 , однак примірника заповіту серед них не було.

Також зазначає про причину пропуску строку прийняття спадщини період серпень 2024року відпустка нотаріуса, в цей час позивачка виїхала з України на тимчасові роботи.

23.09.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідачки - ОСОБА_2 ОСОБА_3 , відповідно до яких останній стверджує, що позивачка знала про існування заповіту на її батька та ставить під сумнів відсутність заповіту серед інших документів покійної ОСОБА_5 які зберігалися у ОСОБА_6 .

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засідання просили відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю, та надали пояснення аналогічні змісту заперечення.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивачки та відповідачки- ОСОБА_2 . Після смерті бабусі- ОСОБА_5 вона особисто питала у позивачки щодо прийняття нею спадщини, на що позивачка відповідала, що не має наміру успадковувати це майно. Також позивачка знала про існування заповіту бабусі на користь відповідачки та батька позивачки, та повідомляла, що не планує писати заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька. Позивачка дійсно у березні 2022 року виїжджала за кордон, але поверталась у травні 2022 року, потім знов виїжджала та знов поверталася. Позивачці нічого не перешкоджала прийняти спадщину після смерті її батько.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.07.2021 року, виданого виконавчим комітетом Дубечненської сільської ради, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Дубечненської сільської ради, згідно з яким все своє майно заповіла в рівних частинах ОСОБА_6 (батькові позивачки) та відповідачці ОСОБА_2 ( а.с. 9).

З матеріалів спадкової справи №79/2024 до майна померлої ОСОБА_5 встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом, шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 37 зворот).

Згідно з довідкою Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області № 1684 від 03.12.2021 року встановлено, що в погосподарській книзі по селу Дубечне рахується господарство ОСОБА_5 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті проживала разом із онуками - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Інформація щодо прийняття спадщини іншими спадкоємцями у сільській раді відсутня (а.с. 46).

В судовому засіданні встановлено, що інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до закінчення шестимісячного строку визначеного законом для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.8).

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги необізнаністю щодо наявності заповіту ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 , як на підставу не звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 . Дана обставина узгоджується з матеріалами справи, зокрема з довідки Дубечненської сільської ради вбачається, що за життя ОСОБА_6 заповіту не складав, інформація щодо складу спадкового майна ОСОБА_6 у Дубечненській сільській раді відсутня (а.с. 17, 48-49).

Відповідно до листа державного нотаріуса Старовижівської держконтори Хвещук А.В. від 10.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини (а.с. 74).

В судовому засіданні також підтверджено факт виїзду позивачки за межі країни з 01.03.2022 року (а.с. 123 на звороті)

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюютьсяЦивільним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.

На підставі вимог статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивачка вищенаведених вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вищевикладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року № 6-1320цс17.

Тобто, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

В судовому засіданні встановлено, що батько позивачки - ОСОБА_6 не встиг подати заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак відповідно до норм ЦК України, встановлений шести місячний строк для подачі такої заяви на момент його смерті не сплинув (до 29.12.2021 року).

Крім того суд враховує обставини, спричинені введенням на території України воєнного стану, оскільки в цей період набули чинності зміни в законодавстві, які регулюють питання спадкування, та цей період припадає на пропущений позивачкою строк звернення із заявою про прийняття спадщини.

Зокрема, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду справи.

Відповідно достатті 64 Конституції України, статей12-1і20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей7і34 Закону України «Про нотаріат»,Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», 28 лютого 2022року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»(далі - Постанова 164). Так, п. 3 Постанови 164 передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

29 червня 2022 року набрала чинностіпостанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану»(далі - Постанова 719), яку опубліковано 28 червня 2022 року (Урядовий кур`єр, 28.06.2022, № 140, с.8).Постановою 719внесено зміни, зокрема, допостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»

Також суд бере до уваги час перебування позивачкою закордоном після повномасштабного вторгнення рф в Україну від 24 лютого 2022 року з 01.03.2022 року.

Також суд враховує ту обставину, що пройшов незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняттям спадщини та подачею позивачкою заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Окрім того, позивачка добросовісно вважала, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючисьпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», та розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений, а інших спадкоємців після смерті батька немає (не претендують на спадщину).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також судом враховано, що наслідки пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачка, втратить право на спадкування майна, яке залишилось після смерті її батька. Вказані обставини будуть для неї занадто надмірним тягарем.

З врахуванням всіх обставин справи, та незначного терміну пропуску звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд вважає, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, а тому з метою захисту прав позивачки, як спадкоємця ОСОБА_6 , суд вважає позовні вимоги підставними.

На переконання суду дані обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для задоволення позовних вимог позивачки та визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1261, 1270, 1296, 1298 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк тривалістю 1 (один) місяць, починаючи з дати набрання рішенням законної сили для подачі нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 24 грудня 2024 року о 16 год. 40 хв.

Позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована заадресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1 : ОСОБА_4 : яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача: ОСОБА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 ;

Відповідач 3: Дубечненська сільська рада Ковельського району Волинської області, адреса місця знаходження: с. Дубечне Ковельського району Волинської області, вул. Незалежності, 20.

Суддя Старовижівського районного суду

Волинської області Ю.О. Сухоручко