Ухвала

від 25.11.2024 по справі 367/12147/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/12147/24

Провадження №2-к/367/7/2024

УХВАЛА

Іменем України

про повернення

25 листопада 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області у складі Горбачова Ю.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Козар М.В., заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, в якому просить визнати дійсним на території України рішення у справі 5F867/23 окружного суду у справах сім`ї Люденшайд від 11.01.2024 року, згідно якого шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02.09.2016 в Ірпінському відділі реєстрації актів цивільного стану Київської області, України, актовий запис 280, було розірвано.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ч. 1 ст. 471 ЦПК України).

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою (ч. 1 ст. 472 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 466 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім`я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

Відповідно до ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 472 ЦПК України до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Проте в клопотанні, відповідно до вимог ч. 1 ст. 466 ЦПК України, не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та відомості про відповідача по справі ОСОБА_3 відповідно до вимог ЦПК з наданням копії клопотання для нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 466 ЦПК України суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» зазначено, що згідно з міжнародними договорами України рішення, які не потребують виконання (про визнання прав, оголошення банкрутом, визнання недійсними певних актів, визнання, оспорення чи позбавлення батьківства, розірвання шлюбу, встановлення фактів, що мають юридичне значення, усиновлення, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення померлим тощо), які постановлені судом однієї з Договірних Сторін і набрали законної сили, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови, що установою юстиції запитуваної Договірної Сторони раніше в цій справі не було постановлено рішення, яке набрало законної сили, або якщо згідно з даним договором, а в не передбачених ним випадках - згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано, справа не належить до виключної компетенції її установ юстиції. Якщо згідно з міжнародним договором така справа порушується за клопотанням особи, на захист прав якої спрямовано рішення, провадження розпочинається лише за його наявності. В протилежному випадку слід застосовувати правила ст. 10 Указу, суть яких полягає в тому, що компетентний суд вирішує питання про визнання рішення іноземного суду, яке не потребує виконання, лише за наявності заперечення проти нього з боку заінтересованої особи (інші такі рішення вважаються визнаними без судового розгляду чи будь-яких спеціальних процедур). Це заперечення може бути подано й задоволено тільки з підстав, установлених для відмови у визнанні рішення, і не може стосуватися суті останнього. Воно подається у компетентний суд за місцем проживання (перебування) заінтересованої особи і розглядається та вирішується судом у такому ж порядку, що й клопотання про визнання і примусове виконання рішення іноземного суду.

Таким чином, оскільки Україна та Федеративна Республіка Німеччина є членами Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, а саме на яких проставлено апостиль, такі документи визнаються дійсними в країнах учасницях без додаткової легалізації.

Керуючись ст.ст. 464-466, 471, 472, 258-261, 352, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - залишити без розгляду та повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню із клопотанням до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення клопотання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Ю.В. Горбачова