Рішення

від 19.12.2024 по справі 370/2493/24

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. Справа №370/2493/24

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем судового засідання Снитко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Макарівської селищної ради Київської області (далі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову посилався на те, що 06.12.1993 року розпорядженням державної адміністрації Макарівського району №11, йому, ОСОБА_1 , у приватну власність був переданий житловий будинок із надвірними господарськими спорудами та будівлями загальною площею 73.4 кв.м, житловою площею 41.2 кв.м, який складається з трьох житлових кімнат та інших нежитлових приміщень, який розташований по АДРЕСА_1 .

09.12.1993 року було видано Свідоцтво на право власності № НОМЕР_1 на вказаний вище житловий будинок. При цьому Макарівським бюро технічної інвентаризації на підставі вказаного Свідоцтва було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок, про що до Реєстрової книги був внесений реєстраційний запис № 60.

Починаючи із вказаного періоду ОСОБА_1 постійно та безперервно володіє та користується належним йому на праві власності житловим будинком.

На початку липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Макарівської селищної ради з метою проведення державної реєстрації свого речового права (права власності) на зазначений житловий будинок у відповідності із чинним на даний момент законодавством, яке з 1994 року зазначало значних та істотних змін.

Однак відповідальним спеціалістом в усному порядку ОСОБА_1 , було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності з огляду на те, що подані для реєстрації документи не дають змоги встановити набуття речових прав на вказаний житловий будинок, оскільки на момент звернення до державного реєстратора не було надано зокрема оригінал Свідоцтва на право власності № НОМЕР_1 .

Оригінал вказаного Свідоцтва на право власності на житловий будинок, технічний паспорт та інші документи ОСОБА_1 були втрачені разом із іншими особистими документами у період окупації російськими агресорами території Макарівської громади, зокрема території села Маковище.

На запит адвоката щодо можливості видачі дубліката втраченого Свідоцтва на право власності на житловий будинок, Бучанська районна державна адміністрація повідомила про неможливість видачі дубліката вказаного документа.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду про визнання права власності на належний йому житловий будинок з господарськими будівлями.

Враховуючи викладене, позивач просив суд: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з відповідною кількістю надвірних будівель та господарських (присадибних) споруд у АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок (А) загальною площею 73,4 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м, (а) прибудова, ґанок, ґанок, (Б) сарай, (В) погріб, (Г) вбиральня, (Д) сарай, (Ж) гараж, №1-3 огорожа. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року позов ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 19.12.2024 року.

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Від представника позивача адвоката Живаги О.В. надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність, про підтримання позовних вимог, які просив задовольнити.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з наведеним суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

06.12.1993 року розпорядженням державної адміністрації Макарівського району №11 у приватну власність ОСОБА_1 , був переданий житловий будинок із надвірними господарськими спорудами та будівлями загальною площею 73.4 кв.м, житловою площею 41.2 кв.м, який складається з трьох житлових кімнат та інших нежитлових приміщень, який розташований по АДРЕСА_1 .

09.12.1993 року було видано Свідоцтво на право власності № НОМЕР_1 на вказаний вище житловий будинок. При цьому Макарівським бюро технічної інвентаризації на підставі вказаного Свідоцтва було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок, про що до Реєстрової книги був внесений реєстраційний запис № 60 (а.с. 8).

Як вказав позивач, починаючи із вказаного періоду він постійно та безперервно володіє та користується належним йому на праві власності житловим будинком.

На початку липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Макарівської селищної ради з метою проведення державної реєстрації свого речового права (права власності) на зазначений житловий будинок у відповідності із чинним на даний момент законодавством, яке з 1994 року зазначало значних та істотних змін.

Однак відповідальним спеціалістом в усному порядку ОСОБА_1 , було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності з огляду на те, що подані для реєстрації документи не дають змоги встановити набуття речових прав на вказаний житловий будинок, оскільки на момент звернення до державного реєстратора не було надано зокрема оригінал Свідоцтва на право власності № НОМЕР_1 .

Оригінал вказаного Свідоцтва на право власності на житловий будинок, технічний паспорт та інші документи ОСОБА_1 були втрачені разом із іншими особистими документами у період окупації російськими агресорами території Макарівської громади, зокрема території села Маковище.

На запит адвоката щодо можливості видачі дубліката втраченого Свідоцтва на право власності на житловий будинок, Бучанська районна державна адміністрація повідомила про неможливість видачі дубліката вказаного документа (а.с. 23).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.06.2024 року, право власності щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано (а.с. 18).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 005547 від 21.05.2004 року та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.01.2020 року, земельна ділянка площею 0.105 га, кадастровий номер 3222784601:01:007:0010, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 19, 20).

Згідно копії технічного паспорта на житловий будинок садибного типу від 11.01.2024 року та довідки про показники об`єкта нерухомості від 11.01.2024 року, до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 входить: житловий будинок (А) загальною площею 73,4 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м, (а) прибудова, ґанок, ґанок, (Б) сарай, (В) погріб, (Г) вбиральня, (Д) сарай, (Ж) гараж, №1-3 огорожа (а.с. 10-17).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України, кожна особа має прав на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, шляхом визнання права.

Положеннями ст.ст. 8, 24, 41 Конституції України зокрема визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом та є непорушним.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на визначене майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень ст. 15 та ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними правовстановлюючими документами, піддається сумніву і не визнається іншими особами.

При цьому положення ст. 41 Конституції та ст. 328 ЦК України, гарантують та визначають презумпцію правомірності набуття права власності, а не виникнення у подальшому шляхом державної реєстрації.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема, як на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката так і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Судом встановлено, що позивач звернувшись до відповідно органу реєстрації отримав відмову у державні реєстрації його права власності через відсутність оригіналу Свідоцтва на право власності на житловий будинок, яке було видане Макарівською РДА. Відсутність даного документу зумовлена його фізичною втратою під час бойових дій та евакуації із території села Маковище, де і розташований спірний житловий будинок.

З огляду на спірну ситуацію та відсутність іншого способу захистити своє право власності правомірно набуте на житловий будинок, позивач змушений звернутися до суду за місцем знаходження спірного нерухомого майна із позовом про визнання його права власності на будинок у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа.

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати за клопотанням позивача з відповідача не стягуються.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з відповідною кількістю надвірних будівель та господарських (присадибних) споруд у АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок (А) загальною площею 73,4 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м, (а) прибудова, ґанок, ґанок, (Б) сарай, (В) погріб, (Г) вбиральня, (Д) сарай, (Ж) гараж, №1-3 огорожа.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 25.12.2024 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Макарівська селищна рада Київської області: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, код ЄДРПОУ 04362183.

Суддя Л.В. Білоцька