Ухвала

від 25.12.2024 по справі 947/23757/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/23757/24

Провадження № 1-кс/947/17841/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 року

м.Одеса

Слідчий суддяКиївського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,за участюсекретаря ОСОБА_2 ,під часрозглядуу відкритомусудовомузасіданніклопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62023150020000508 від 07.07.2023 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023150020000508 від 07.07.2023 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України.

Процесуальне керівництво досудового розслідування здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені прокурором письмово в клопотанні.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси 02.08.2024 проведено обшук автомобіля марки Mercedes-bens E300 д.н. НОМЕР_1 , під час якого вилучено вищезазначений автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, у зв`язку із значним службовим навантаженням просив розглянути у його відсутності.

Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 надав письмові заперечення на клопотання в яких зазначив, що вилучене під час обшуку майно не відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК України, клопотання прокурора є необґрунтованим, таким, що порушує право добросовісного власника на законне володіння, користування та розпорядження своїм майном. Зауважив, що на теперішній час ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не викликалися та не допитувалися у якості свідків, підозра останнім не вручалась. Крім того, органом досудового розслідування не доведено факту спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 . Просив відмовити у задоволенні клопотання, провести розгляд у його відсутності.

Власник майна ОСОБА_4 надала заяву в якій просила відмовити у задоволенні клопотання та розглянути у її відсутності.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення адвоката ОСОБА_5 слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік і види майна, що належить арештувати;3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України.

В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене майно, має доказовезначення дляданого злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Однак, ані в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, не надано доказів, що вилучене майно набуте ОСОБА_4 в результаті вчення її співмешканцем ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та є таким, що отримано кримінально-протиправним шляхом. Прокурором не надано доказів причетності власника майна ОСОБА_4 до кримінального правопорушення передбаченого №62023150020000508 від 07.07.2023.

Крім того, будь-якого обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), дане клопотання не містить.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62023150020000508 від 07.07.2023 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1