Ухвала

від 18.12.2024 по справі 752/26157/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/26157/24

Провадження № 2-з/752/309/24

У Х В А Л А

18.12.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Проценка Миколи Миколайовича про забезпечення позову у справі № 752/26157 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики

ВСТАНОВИВ:

03.12.2024 до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача у справі № 752/26157/24 адвоката Проценка Миколи Миколайовича про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме на:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер майна: 21044430);

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер майна: 20940808);

- машиномісце № НОМЕР_1 в автопаркінгу, загальною площею 14,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер

об`єкта нерухомого майна: 1942788180000);

- квартиру загальною площею 47.4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942762480000).

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на сьогоднішній день існує спір між заявницею та ОСОБА_2 з приводу стягнення грошових коштів за Договором позики.

У заяві вказано, що 12.09.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики на суму 14 635 440,00 гривень, що є еквівалентом суми у розмірі 400 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку станом на дату укладення цього договору.

В порушення взятих на себе зобов`язань ОСОБА_2 у визначений Договором позики термін (до 31.12.2022) грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за Договором позики із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд встановив що у провадженні судді Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва Сергія Олександровича перебуває цивільна справа № 757/26157/24 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позовними вимогами ОСОБА_5 є солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики в розмірі 14 635 440,00 гривень.

Таким чином предметом спору у справі № 757/26157/24 є грошова сума в розмірі 14 635 440,00 гривень.

Відповідно до частини першої та п`ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Суд, на підставі наданих разом із заявою про забезпечення позову Відомостей з державного реєстру речових прав, встановив, що:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер майна: 21044430) перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер майна: 20940808) перебуває у приватній спільній частковій власності ОСОБА_3 (1/2 частка) та ОСОБА_2 (1/2 частка);

- машиномісце № НОМЕР_1 в автопаркінгу, загальною площею 14,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942788180000) перебуває у приватній власності ОСОБА_3 ;

- квартира загальною площею 47.4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942762480000) перебуває у приватній власності ОСОБА_3 .

Згідно наданої Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.12.2024 оціночна вартість квартири АДРЕСА_5 становить 4 029 903,76 гривень.

Згідно наданої Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.12.2024 оціночна вартість паркувального місця в закритому паркінгу - машиномісця № НОМЕР_1 в автопаркінгу, загальною площею 14,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 становить 1 002506,93 гривень.

Вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер майна: 21044430) та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер майна: 20940808) заявницею суду не повідомлена.

З відкритих джерел, користуючись інтернет-ресурсом: https://dom.ria.com суд встановив, що вартість житлових будинків, в залежності від стану та розміру загальної (житлової) площі у АДРЕСА_1 (загальною площею до 170 кв.м.), станом на 18.12.2024, варіюється між 90 000,00 та 170 000,00 доларами США.

Дослідивши матеріали справи та поданої заяви про забезпечення позову, враховуючи предмет позову, ціну позову та можливість відповідачами здійснити відчуження належних їм об`єктів нерухомого майна на які, у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів може бути звернене стягнення суд дійшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлові будинки, квартиру та машиномісце може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду.

Суд звертає увагу, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлові будинки, квартиру та машиномісце, що перебувають у приватні та спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що враховуючи, розмір позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 який становить 14 635 440,00 гривень, суд дійшов висновку, що загальна вартість об`єктів нерухомого майна про накладення арешту на які просить заявниця є співрозмірною із ціною позову. Таким чином, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Згідно частини сьомої статті 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням частини восьмої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень частини третьої статті 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1.Заяву адвоката Проценка Миколи Миколайовича, яка подана в інтересах позивача у справі ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

2.Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме на:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер майна: 21044430);

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Реєстраційний номер майна: 20940808);

- машиномісце № НОМЕР_1 в автопаркінгу, загальною площею 14,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942788180000);

- квартиру загальною площею 47.4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942762480000).

Стягувач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Боржник 1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Боржник 2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 )

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до частини четвертої статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: С.О. Чекулаєв