Рішення

від 11.12.2024 по справі 752/25523/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/25523/24

Провадження № 2-о/752/828/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.12.2024 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бахчисарайський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи,

в с т а н о в и в:

заявник через свого представника - адвоката Литвин І.О. звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту смерті своєї матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Цаленджиха Зугдідського району, Грузія, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бахчисарай АР Крим, Україна.

Заява обґрунтована тим, що заявниця є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Цаленджиха Зугдідського району, Грузія.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Бахчисарай, АР Крим, Україна.

Документи, що підтверджують зазначені обставини, видані незаконними організаціями, що діють на тимчасово окупованій території України.

Заявниця посилається на те, що на теперішній час відсутня можливість для реєстрації факту смерті її матері у визначений законом спосіб та отримання Свідоцтва про смерть встановленого зразка, в зв`язку з чим вона звернулась до суду для встановлення юридичного факту.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, надавши клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Уповноважений представник заінтересованої особи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи положення ч.2 ст.317 ЦПК України, згідно з якими справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно, суд вирішив розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У відповідності до ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

В силу ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

У відповідності до ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Цаленджиха Зугдідського району, Грузія, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Бахчисарай, АР Крим, Україна.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.08.1960, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 та копією паспорта НОМЕР_3 .

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією «свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 27.09.2024», що видано так званим « НОМЕР_5 Бахчисарайським районним відділом запису актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану міністерства юстиції республіки крим», «довідкою про смерть №С-02088 від 27.09.2024» та «медичним свідоцтвом про смерть серії 35 №124022999 від 21.09.2024».

Документи, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , видані органами влади, що розміщені на неконтрольованій Україною території.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України № 545 від 08 серпня 2006 року.

Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами відповідно до Наказу № 221 від 02.08.2024) вся територія Автономної Республіки Крим з 20.02.2014 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublic o f MoldovaandRussia», «Ila§cuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Тобто, документи, видані органами чи установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток, можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

Згідно з ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1)документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Підставою звернення заявниці до суду є неможливість реєстрації факту смерті ОСОБА_2 .

В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Виходячи з викладеного, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що заявниця не може у інший спосіб здійснити реєстрацію смерті свого батька, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви, доведеність заявницею факту смерті ОСОБА_2 , в зв`язку з чим заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бахчисарайський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Цаленджиха Зугдідського району, Грузія, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Бахчисарай, АР Крим, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду. Оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Суддя С.О. Чекулаєв