Рішення

від 23.12.2024 по справі 755/11524/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/11524/24

Провадження №: 2/755/6737/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» доповнити помісячні рахунки на оплату послуги постачання теплової енергії показаннями вузлів обліку (будинкового лічильника) теплової енергії на початок та кінець розрахункового періоду, платіжними реквізитами, даними про період часу, за який здійснюється перерахунок плати.; стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 8000 грн., або у розмірі, встановленому судом, як компенсацію моральної шкоди, заподіяної тривалим порушенням відповідачем чинного законодавства та прав споживачів.

В обґрунтування позову посилався на те, що тривалий час, отримуючи послугу постачання теплової енергії для опалення помешкання, позивач змушений постійно перебувати в емоційній напрузі через неможливість перевірити правильність нарахувань плати за спожите тепло. Спочатку подібні вчинки Відповідача позивач намагався виправляти шляхом усних звернень до центру обслуговування клієнтів, проте безуспішно. Однією із причин постійних непорозумінь було те, що Виконавець послуги у виставлених Рахунках не надає інформації про показання будинкового лічильника теплової енергії, на підставі яких розраховувалася шомісячна плата. Відтак, перевірити нараховану суму за звітний період немає можливості. Очевидно, що якби в рахунках на оплату послуги теплопостачання надавалися дані показань будинкового лічильника теплової енергії, була б можливість звірити ці дані з фактичними показаннями лічильника, та перевірити правильність нарахованої плати за спожиту послугу. На звернення позивача, щодо роз`яснення причини неповноти інформації про надавані послуги відповідач не реагує. Копії двох таких останніх звернень містяться у додатках позову. Позивач, як і до цього, продовжує отримувати рахунки без належної інформації про показання лічильника, безумовне право на яку має в силу чинного законодавства України.

Таким чином, відповідач, незаконно приховуючи інформацію чи обмежуючи/утруднюючи доступ до неї про показання будинкових приладів обліку, на підставі яких він здійснює нарахування плати за спожиту послугу теплопостачання, ставить позивача, як споживача, в гірші умови, ніж є для тих споживачів, які отримують усю достовірну і повну інформацію про послугу, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження до судового засідання без виклику сторін для розгляду справи по суті в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: 02000, місто Київ, вулиця Івана Сергієнка, будинок № 3, кабінет № 34.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» - Євгена Пшеничного про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів - відмовлено.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем було отримано 07 серпня 2024 року, що підтверджується довідкою Дніпровського районного суду м. Києва про доставку електронного листа на алектронну адресу позивача.

Крім того, копію ухвали від 09 вересня 2024 року позивачем було отримано 17 вересня 2024 року, що підтверджується довідкою Дніпровського районного суду м. Києва про доставку електронного документу в алектронний кабінет позивача.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 07 серпня 2024 року, що підтверджується довідкою Дніпровського районного суду м. Києва про доставку електронного листа на алектронну адресу відповідача.

Відповідачем використано право на подання відзиву на позовну заяву, із змісту якого останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що в рахунках-повідомленнях, які направляються на адресу споживачів окрім інформації, щодо здійснених позивачем нарахувань за спожиті послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води відображено інформацію щодо здійснених нарахувань іншими виконавцями послуг та посилання на положення Методик, згідно яких здійснено нарахування іншу довідкову інформацію, інформацію щодо найменування та платіжні реквізити виконавців комунальної послуг відображено на зворотному боці рахунку-повідомлення. Тобто, платіжні реквізити виконавців послуг, зокрема Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» містяться на зворотному боці рахунку-повідомлення.

Таким чином, позивач не розробляє та не уповноважений на розроблення самої форми рахунку-повідомлення. Підприємство та/або уповноважені особи лише наповнює таку форму своєю обліковою інформацію та щомісячно направляє такі рахунки на адресу споживачів у тому числі і позивачу. Додатково зазначає, що оскільки рахунок-повідомлення має уніфіковану форму, яку розробляється для всіх будинків з різними алгоритмами здійснення нарахувань сплати за комунальні послуги обмеженням місця для розміщення інформації для всіх виконавців послуг та технічними особливостями програмного комплексу результат проведеного перерахунку відображено у вигляді суми з плюсовим від`ємним значенням. Отже, у разі потреби для деталізації перерахунку, котрий відображено в рахунку-повідомлення, зокрема уточнення періоду, за який здійснюється перерахунок, споживач може звернутись до районних сервісних центрів ЦКС.

Крім того, відображення в рахунках-повідомленнях поточних та попередніх показників засобів обліку призведе до викривлення інформації щодо загально-будинкових обсягів спожитої теплової енергії.

Щодо, твердження позивача, про спричинення останньому значних душевних страждай які призвели до відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 гри., то вони не є обґрунтованим доведеними та безпідставними. Порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 000 грн., позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, щодо спричинення йому моральної шкоди в цьому розмірі, на підставі яких позивач оцінив свої моральні страждання. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача, у якій просить суд визнати таким, що не відповідає вимогам ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву у справі № 755/11524/24, залишити його без уваги та повернути відповідачу, керуючись положеннями ч.8 ст. 178, вирішити справу за наявними матеріалами, керуючись положеннями ч.3 ст. 43, застосувати до представника відповідача ОСОБА_2 заходи процесуального примусу за неналежне виконання ним процесуальних обов`язків.

Відповідь на відзив обгрунтована тим, що наводячи перелік інформації, яка повинна міститися у Рахунку на оплату послуги теплопостачання згідно ч.3 ст.8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Відповідач свідомо опускає такі із них, як (виділено курсивом): 6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання; 8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення).

Твердження Відповідача про те, що платіжні реквізити містяться на зворотній стороні Рахунку-повідомлення серед інформації на звороті Рахунку не витримують критики, оскільки сам Відповідач відносить цю інформацію до довідкової, тобто, не обов`язкової. Це суперечить вимогам закону, який відносить її до обов`язкової ("Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити… ") а також вимогам згаданого вище наказу №23 Мінрозвитку громад та територій України ("Рахунок на оплату комунальних послуг має обов`язково містити:") та має міститися на полі самого Рахунку, як це наведено у додатку до наказу. Зазначу, що на лицьовій стороні Рахунку є достатньо вільного місця для розміщення усієї інформації, передбаченої згаданим Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та наказом №23 Мінрозвитку громад та територій України.

Аргументи Відповідача щодо відображення у Рахунках інформації про проведені перерахунки є нічим іншим, як суб`єктивною думкою, котра не підтверджена жодними доказами. Форма Рахунку, наведена в згаданому вище наказі № 23, передбачає окремі поля для надання контекстної додаткової інформації, наприклад, про причини та підстави проведеного перерахунку, період часу, охоплений ним тощо.

Відповідач у Відзиві не обґрунтував чому саме, на його думку, у даній справі потрібно керуватися положеннями ст.1167 ЦК України та не слід застосовувати норми Закону України "Про захист прав споживачів" у цій частині, звісно, з "посиланнями на відповідні докази та норми права". Таких доказів та посилань Відповідач не надав, тобто, доводи є нікчемними в розумінні положень ст.178 ЦПК України. Не правдивими є твердження Відповідача про відсутність у Позовній заяві доказів у чому полягає моральна шкода, завдана Позивачеві і чим вона підтверджується. Це не відповідає дійсності. Такі докази викладені на сторінках 4…7 Позовної заяви та ґрунтуються на спеціальному Законі України "Про захист прав споживачів" та нормах ЦК України.

До Дніпровського районного суду м. Києва від сторони відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у їх змісті.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до пункту 8 зазначених Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з частиною другою ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною другою ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до частини сьомої ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).

Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.12.2013 року.

Крім того, відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавцем послуг за якими є відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем було направлено на адресу відповідача звернення, щодо надання роз`яснення, на яких законних підставах у рахунках, які надаються КП «Київтеплоенерго» відсутня інформація про показники будинкового лічильника споживаної теплової енергії, на основі яких розраховується плата за опалення МЗК.

Згідно ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, урегульовано Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «;Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами в будинках, які обладнані вузлом (вузлами) комерційного обліку визначено ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Формування рахунків та доступ споживачів до облікової інформації врегульовано ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).

У відповідності до положень ч. 3 ст. 8 рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:

1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;

2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;

3) період, за який здійснюється нарахування;

4) загальна сума до сплати;

5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);

6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;

7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;

8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);

9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. З вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.

Нормами Розділу І Методики №315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащена вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Як встановлено в ході судового розгляду а також поданих до суду доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 , не звертався до відповідача із вимогами доповнити помісячні рахунки на оплату послуги постачання теплової енергії показаннями вузлів обліку (будинкового лічильника) теплової енергії на початок та кінець розрахункового періоду, платіжними реквізитами, даними про період часу, за який здійснюється перерахунок плати, а також надати інформацію, зазначену в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої статті восьмої Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

З наданих до суду доказів убачається, що до відповідача позивач звернувся із зверненням, щодо надання роз`яснення стосовно законних підстав у рахунках, які надаються КП «Київтеплоенерго» відсутності інформації про показники будинкового лічильника споживаної теплової енергії, на основі яких розраховується плата за опалення МЗК.

Тобто дане звернення не грунтувалось на підставах зазначених у змісті позову, щодо доповнення щомісячних рахунків на оплату послуг постачання теплової енергії додатковою інформацією.

Таким чином, судом не встановлено, що позивачу надано відповіді на його звернення, що свідчить про наявність порушень відповідачем прав позивача як споживача, у зв`язку із ненаданням інформації стосовно доповнення помісячних рахунків на оплату послуги постачання теплової енергії показаннями вузлів обліку (будинкового лічильника) теплової енергії на початок та кінець розрахункового періоду, платіжними реквізитами, даними про період часу, за який здійснюється перерахунок плати.

Щодо посилань позивача про надання показань відповідних вузлів обліку у помісячних рахунках суд вказує на те, що згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання, має надаватися споживачу не менше двох разів на рік, що не зумовлює обов`язок надавача послуг включати такі відомості до помісячних рахунків.

Таким чином, твердження позивача про відсутність інформації щодо показань спожитої теплової енергії на початок та кінець розрахункового періоду опалювального сезону в щомісячних рахунках, яка згідно вказаних норм Закону має надаватися не менше двох разів, та яка не надавалася споживачу, позивачем не підтверджена доказами доданими до позову, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Також звертаючись з вказаним позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду завдану діями відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пункт 3 ч. 2 ст. 23 зазначеного Кодексу передбачає, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними, згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 (п.3), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому доказуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача шкоди та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також те, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від первісних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позову про стягнення моральної шкоди.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274 353, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.

Суддя: