Рішення

від 03.12.2024 по справі 359/8108/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 359/8108/24-ц

Пр. № 2-8292/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В., за участю секретаря судового засідання - Медведєвій М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 149 949,97 грн, а також судові витрати на судовий збір. В обґрунтування вказано, що відповідач отримав, згідно з договором № 3279999 від 11 жовтня 2018 року, укладеним з позивачем, грошові кошти на умовах повернення, строковості, платності, однак у порушення взятих на себе зобов`язань не повернув тіло кредиту, не сплатив суму відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконує, систематично порушує умови договору, що підтверджується, зокрема розрахунком заборгованості та / або випискою за договором. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву. 31.07.2024 року вказана позовна заява надійшла до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2024 року направлено за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. 14.10.2024 р справа 359/8108/24-ц до Печерського районного суду міста Києва визначено суддю та передано 17 жовтня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. 18 жовтня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. 03 грудня 2024 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного вирішення справи. У судове засідання представник позивача не з`явилася, враховуючи подану 03 грудня 2024 року заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Відповідач та / або її представник у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою останнього відомого зареєстрованого / задекларованого місця проживання, однак судова кореспонденція повернулася до відправника без вручення адресату. Заяви з процесуальних питань або по суті від сторони відповідача не надходили до суду. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив і позивач не висловлював заперечень проти такого вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. 11 жовтня 2018 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 уклали Договір № 3279999 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі якого Кредитор надав Позичальнику грошові кошти в сумі - 35 000 грн, для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, зазначений у Додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору, а Позичальник зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом із розрахунку - 28, 00 % річних від суми заборгованості та виконувати інші зобов`язання згідно цього договору. В п. 2.5. Кредитного договору передбачено, що Позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 % від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1. Договору кредиту. Відповідно до пункту 4.1. Договору в разі порушення умов та/або невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договором, винна Сторона відшкодовує потерпілій Стороні усі завдані у зв`язку з цим збитки, зокрема, витрати понесені стороною та не отримані Стороною доходи, які б вона одержала, якби зобов`язання були виконані належним чином. Розмір збитків від інфляційних процесів обчислюється виходячи з індексу інфляції на момент пред`явлення своїх вимог. Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (Кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник порушив умови Договору кредиту, а саме не здійснює повернення отриманого кредиту із сплатою процентів за його користування та інших платежів передбачених договором в строки визначені у Додатку № 1 до Договору Кредиту. Станом на 01 липня 2024 року загальна сума заборгованості становить 149 949,97 грн, а саме: заборгованості за кредитом - 21 306,81 грн, заборгованість по відсотках - 30 458,77 грн, заборгованість по комісії - 86190,68 грн, заборгованість по рахунку інфляції - 8744,42 грн, заборгованість за 3 % річних - 3249,29 грн. Частиною першою ст. 4 ЦПК України та статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини другої ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов`язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша ст. 530 ЦК України). Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої ст. 633 Цивільного процесуального кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно з частиною другою ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Отже, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, не сплатив прострочену заборгованість та нараховані проценти відповідно кредитного договору. Відповідно до частини першої ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Відповідно до статті 139, 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-22, 525, 526, 611, 625, 629, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет»: вул. Лейпцизька, буд. 16, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 38604217) суму заборгованості у розмірі 149 949,97 грн, сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення до Київського апеляційного суду . Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет»: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,16 відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

Суддя Т.В.Остапчук