Ухвала

від 24.12.2024 по справі 757/60307/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60307/24-к

пр. 1-кс-50968/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

адвоката - ОСОБА_3 ( в режимі ВКЗ)

прокурора - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна у кримінальному провадженні №6202410011000037 від 28.02.2024 , -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна у кримінальному провадженні №6202410011000037 від 28.02.2024.

В обґрунтування доводів вимог скарги зазначено, що 05.12.2024 в рамках кримінального провадження № 62024100110000037, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/52291/24-к від 08.11.2024 було проведено обшук будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

По результатам проведеного обшуку, зокрема була вилучена на автоматичній основі печатка ТОВ «ТПК «ФАВОРИТ» (ЄДРПОУ 31445061), керівником якого є ОСОБА_5 .

Так, адвокат вказує, що слідчий суддя 08.11.2024 наведеною ухвалою надав слідчим ТУ ДБР, розташоване у м. Києві дозвіл на відшукання за вказаною адресою документів, в тому числі комп`ютерної техніки, флеш-накопичувачів, мобільних телефонів для зняття з них інформації у вигляді переписки за допомогою електронної пошти та інших програм спілкування через інтернет.

Разом з цим, не було надано дозволу на вилучення слідчими ТУ ДБР печатки даного підприємства, а тому вона є тимчасово вилученим майном, арешт на яку не було накладено. При цьому, ТОВ «ТПК «ФАВОРИТ» не мало та не має жодних господарських взаємовідносин з підприємствами, які згадуються в наведеній ухвалі слідчого судді.

Адвокат в судовому засіданні підтримав скаргу та повідомив, що під час розгляду клопотання про арешт майна, прокурор не заперечував щодо не накладення арешту на вилучену печатку.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що слідчий суддя не наклав арешт на вилучену печатку, а тому не заперечував щодо повернення печатки ТОВ «ТПК «ФАВОРИТ».

Вивчивши скаргу, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100110000037 від 28.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

08.11.2024 ухвалою Печерського районнного суду м. Києва у справі 757/52291/24-к було надано дозвіл на проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, належить на праві власності ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , розмір частки 13/20, та на праві власності належить ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір частки 7/20 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення знарядь кримінального правопорушення, майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, виявлення та вилучення речей, документів, записників, нотаток, чернеток (чорнових записів), документальних матеріалів, носіїв інформації, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зберегли сліди злочину, а також які мають суттєве значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та його швидкого, повного і неупередженого розслідування, у тому числі, але не виключно:договір купівлі-продажу від 22.06.2023 та акт приймання-передачі від 12.07.2023, що укладені/підписані між ОСОБА_5 та ТОВ «ВВК», та документи, що стали підставою для оцінки 100% частки ТОВ «ІНТЕР-ПРОЕКТ 2014» у 50 000 000 грн;документів (конкурс, тендер, закупівля, моніторинг, обґрунтування тощо) та інформації на підставі та з урахуванням яких ТОВ «ВВК» обрано/визначено постачальником товарів на користь АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування»;договори (у тому числі, але не виключно № 01/02 від 01.02.2023, № 02/02 від 02.02.2023) за 2021-2024 рр. між ТОВ «ВВК» (код ЄДРПОУ 25480811) та ДП «ДЕРЖККБ «ЛУЧ», з додатками та додатковими угодами до вказаних договорів, усі наявні рахунки, видаткові накладні, акти приймання передані, фінансово-господарські, бухгалтерські, податкові, банківські, складські документи щодо виконання вищезазначених договорів;договори (у тому числі, але не виключно № 044-566/2021 від 16.09.2021, № 044-160/2022 від 01.06.2022, № 51-23 від 14.02.2023) за 2020-2024 рр. між ТОВ «ВВК» (код ЄДРПОУ 25480811) та АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування»(код ЄДРПОУ 14307699), з додатками та додатковими угодами до вказаних договорів;договори (у тому числі, але не виключно № 01/10 від 01.12.2020, № 797-21/ТЛ від 16.02.2021, № 872-22/ТЛ від 19.07.2022, № 893-23/ТЛ від 02.02.2023, № 1-23/ТЛ від 17.04.2023, .№856-22/ТЛ від 05.05.2022) за 2020-2024 рр., між ТОВ «ВВК» та ТОВ «НВПХП» кінцевим отримувачем яких було АТ «АРТЕМ», з додатками та додатковими угодами до вказаних договорів;договори відповідального зберігання сировини (у тому числі, але не виключно № 747-20ВМТПтаЗК від 20.03.2020) з додатками та додатковими угодами;договори по виконанню робіт з проведення інвентаризації майна ( у тому числі, але не виключно № 3-23/ТЛ від 14.04.2023, № 2-23/ТЛ від 14.04.2023), акти здачі-приймання виконаних робіт згідно договорів, платіжні інструкції та акт інвентаризації майна за вказаними договорами;-акти інвентаризації майна/сировини ТОВ «ВВК» та/або ТОВ «ІНТЕР-ПРОЕКТ 2014», що зберігалось/зберігається на території ТОВ «НВПХП» (у тому числі, але не виключно Акт інвентаризації від 31.05.2023, Акт інвентаризації майна від 15.05.2023 згідно договору № 2-23/ТЛ від 14.04.2023, акт інвентаризації майна згідно договору № 3-23/ТЛ від 14.04.2023);акти приймання-передачі сировини замовником ТОВ «ВВК» для виконання умов договорів (у тому числі але не виключно для виконання умов договору № 1-23/ТЛ);фінансові звітності ТОВ «ВВК» за 2020-2024 рр;фінансові звітності ТОВ «ІНТЕР-ПРОЕКТ 2014» за 2020-2024 рр;документів щодо походження, виробника, якості, кількості та комплектності товарів, що ТОВ «ВВК» постачав на користь АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» підставі договорів (у тому числі, але не виключно № 044-160/2022 від 01.06.2022, № 51-23 від 14.02.2023) за 2021-2024 рр.;договори купівлі-продажу порохових зарядів з додатками та додатковими угодами до них-матеріали листування (вхідна/вихідна кореспонденція) між ТОВ «ВВК». ТОВ «НВПХП», ДП «ДЕРЖККБ «ЛУЧ» та АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» за 2020-2024 рр.;матеріали листування (вхідна/вихідна кореспонденція) між ТОВ «ІНТЕР-ПРОЕКТ 2014», ТОВ «НВПХП», ДП «ДЕРЖККБ «ЛУЧ» та АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» за 2020-2024 рр.;наказів про призначення на посади та посадових інструкції службових/посадових осіб ТОВ «ВВК», які є виконавцями та підписантами фінансово-господарських, бухгалтерських, податкових, банківських документів у взаємовідносинах з АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування»;інші наявні документів щодо договірних відносин ТОВ «ВВК» та ТОВ «ІНТЕР-ПРОЕКТ 2014» з АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування»; надати дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з комп`ютерної техніки, флеш-накопичувачів, мобільних телефонів, на яких може міститися переписка за допомогою електронної пошти та інших програм спілкування через інтернет (Skype, Viber тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).5

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає неповерненні тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу. Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Так, при винесенні даного рішення, слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя звертає увагу, що вилучене майно на поверненні якого наполягає адвокат має статус тимчасово вилученого майна, оскільки арешт на вилучене майно не накладено, що не заперечується прокурором.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно із цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 41 Конституції України, яка визначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відтак, доводи адвоката щодо не повернення майна є обгрунтованими, а тому вимога щодо повернення майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу - задовольнити.

Зобов`язати уповноважену особу відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у кримінальному провадженні № 62024100110000037 від 28.02.2024 повернути ОСОБА_5 , як керівнику печатку підприємства ТОВ «ТПК «ФАВОРИТ» (ЄДРПОУ 31445061), вилучену під час проведення обшуку 05.12.2024.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1