Рішення

від 12.09.2024 по справі 760/23796/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/2243/24

В справі 760/23796/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

12 вересня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивача - адвоката Васильняка Р.І.

представника Відповідача ДБР - Олійника А.Д.

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкодизавданої затягування досудового розслідування кримінального провадження.

Описова частина

Позивач звернувся до суду з позовом до Держави в особі Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України в якому просив стягнути стягнути з держави за рахунок коштів державного бюджету України компенсацію за моральну шкоду, завдану внаслідок тривалого досудового розслідування кримінального провадження в розмірі 150 000 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначив, що з квітня 2022 року Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора за заявою ОСОБА_1 проводиться досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні за №62022000000000230 від 29 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.4 ст.187, ч.2 ст.146, ч.1 ст.129, ч.2 ст.127 КК України. Сам Позивач, ОСОБА_1 , у вказаному кримінальному провадженні має статус потерпілого.

Вказане кримінальне провадження було зареєстроване за заявою Позивача за фактом протиправних щодо нього, які відбулися…………..

Позивач вказує, що з початку досудового розслідування по цей час жодній особі не було повідомлено про підозру, хоча усіх причетних до вчинення кримінального правопорушення, які катували його, Позивача, та вчиняли інші протиправні дії, слідством встановлено.

Позивач стверджує, що поведінка слідчого ГСУ ДБР, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, спрямована не на виконання його основних завдань, пов`язаних із встановленням і притягненням винних осіб до відповідальності, а навпаки - до створення перешкод потерпілому у реалізації своїх процесуальних прав та інтересів та до затягування розслідування. Зокрема Позивач зазначає, що всі його клопотання, як потерпілого, залишаються слідчим без належного реагування, у зв`язку з чим він вимушений оскаржувати бездіяльність слідчого до суду або до прокурора чи керівництва ДБР.

Численними ухвалами слідчих суддів, як вказує позивач, його скарги було задоволено та зобов`язано слідчого розглядати клопотання, і це є підтвердженням систематичної бездіяльності слідчого. При цьому, слідчий жодного разу на виклики слідчого судді в таких справах не з`являвся, чим проявляв неповагу до як до потерпілого і його представника, такі до суду.

Позивач наполягає на тому, що слідчими ДБР порушено розумні строки досудового розслідування, не дотримано основних принципів проведення досудового розслідування, у зв`язку з чим Позивач зазнає моральної шкоди, оскільки він може отримати від держави гарантованого йому належного розслідування злочину вчиненого проти нього у розумний строк. Особливе занепокоєння у Позивача викликає той факт, що матеріали кримінального провадження містять усі дані про осіб, які причетні до даного правопорушення. Проте враховуючи їх належність до правоохоронних органів, ймовірно, орган досудового розслідування свідомо зволікає з подальшими слідчими і процесуальними діями.

Компенсацію за моральну шкоду Позивач оцінює в 150000 гривень, яку і просить стягнути з держави в особі Державного бюро розслідувань.

Враховуючи вищенаведене, просив позов задовольнити.

11 жовтня 2023 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

12 жовтня 2023 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі.

10 червня 2022 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву в якому представник проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що Казначейство жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди йому не завдало.

20 листопада 2022 року від представника Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову також заперечував посилаючись на те, що Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, зокрема не доведено, що він зазнав душевних страждань (переживань), а також не зазначено з яких міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

В подальшому представником Державного бюро розслідувань подано до суду додаткові пояснення до яких додано письмові докази. Разом з тим, суд не може взяти до уваги відзив та додаткові пояснення представника Державного бюро розслідувань, оскільки ним не надано доказів направлення їх копій іншим учасникам справи.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник Державного бюро розслідувань проти позову заперечував, посилаючись на те, що Позивачем не надано належних доказів заподіяння йому моральної шкоди, не обгрунтований її розмір. Крім того, представник ДБР наполягав на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні продовжується, воно не завершене, слідчими здійснюються необхідні процесуальні та слідчі дії, а тому немає підстав стверджувати про будь-яку бездіяльність, тим більше - в рамках цивільної справи.

Представник Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, не з`явився.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2022 року відносно ОСОБА_1 було вчинено низку тяжких насильницьких злочинів. Так, 18 березня 2022 року приблизно о 15.00 годин на території Садового товариства «Чорнобилець» (м. Київ, вул. Богатирська, 30-А) вчинено напад на приватний будинок: 2-га Лінія, ділянка, 17, у якому мешкав потерпілий ОСОБА_1 , а саме, на територію СТ «Чорнобилець» приїхали озброєні автоматичною зброєю співробітники правоохоронних органів (ймовірно) у військовому одязі, взяли будинок в кільце, проникли та територію домоволодіння, вдерлися всередину будинку без відповідного рішення, викрали та незаконно позбавили волі потерпілого, вивезли в невідомому напрямку, завдавали потерпілому численні тілесні ушкодження, катували його, погрожували вчинити вбивство, стріляли з автоматичної зброї. Отримавши під час катування номер коду від сейфу, вказані особи заволоділи належними ОСОБА_1 майном, документами, грошовими коштами в особливо великих розмірах. Зазначені події, як вбачається з пояснень Позивача, відбувалися впродовж 18-19 березня 2022 року.

В результаті вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень Позивачу було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджено висновком експертів Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс», зокрема зазначено:

-відповідно до представлених матеріалів, гр. ОСОБА_1 внаслідок дії тупих предметів за механізмом ударів було спричинено закриту травму грудної клітини - множинні садна, переломи 8, 9 ребер праворуч 10, 11, 12 ребер ліворуч із зміщенням уламків, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день;

-внаслідок дії тупих предметів, найбільш ймовірно, пальців рук, за механізмом стиснення йому було спричинено синці та садна шиї, яка відноситься до тілесних ушкоджень Легкого ступеню тяжкості;

-зважаючи на характер тілесних ушкоджень на тулубі - вид, локалізацію, кількість, - та беручи до уваги їх відповідність обставинам отримання травм, вони могли бути спричинені 18.03.2022 за обставин, на які посилається ОСОБА_1 під час його допиту, а саме, внаслідок побиття ногами. Що ж стосується наявності на шиї округлої форми синців в комбінації з півмісячної форми саднами, то такі ушкодження виникають внаслідок здавлення шиї руками. Про розвиток механічної асфікції при цьому може вказувати втрата свідомості, на яку посилається ОСОБА_1 у своїх показаннях. Наявність округлої форми синців на шиї в комбінації з півмісячними саднами, показання щодо втрати свідомості є характерними ознаками для стиснення шиї руками, які також могли бути спричинені 18.03.2022 за обставинами, на які посилається ОСОБА_1 ;

-згідно з даними спеціалізованої медичної літератури переломи ребер супроводжуються обмеженням рухів ушкодженої половини грудної клітки, вираженим больовим синдромом при зміні положення тіла, при диханні, що й було зафіксовано лікарем ортопедом - травматологом при обмеженні ОСОБА_1 25.03.2022. Крім того, виявлені у ОСОБА_1 ознаки стиснення шиї руками, узгоджуються з його показаннями щодо «багаторазових задушень» до ступеня втрати свідомості, що також свідчить про тривале спричинення болю.

Таким чином, спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, зважаючи на їх характер, прояв та ступінь вираженості, супроводжувалися тривалим вираженим больовим синдромом.

Крім того, факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень підтверджено Висновком експерта № 042-686-2022 від 18 жовтня 2022 року.

Таким чином, суд має достатні докази, що вказують на події, які містять ознаки тяжких правопорушень, вчинених проти життя та здоров`я позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Державного бюро розслідувань про вчинення відносно нього кримінальних правопорушень працівниками правоохоронного органу.

Досудове розслідування кримінального провадження №62022000000000230, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 127 КК України, здійснюється слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.

Позивач в обґрунтування факту заподіяння йому моральної шкоди посилається на неотримання ним ефективного засобу юридичного захисту. Така шкода завдана внаслідок протиправних дій уповноважених органів, які виражені у бездіяльності, яка в свою чергу продовжувалась протягом тривалого часу, що спричинило йому відповідні наслідки.

Факт бездіяльності посадових осіб, що полягає у невиконанні ними своїх обов`язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України, підтверджується ухвалами слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг потерпілого на бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000230, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 127 КК України.

Так, 23.05.2022 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва зобов`язано начальника ГСУ Державного бюро розслідувань внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинені кримінальні правопорушення відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15.04.2022, отриманої 19.04.2022, та надати заявнику витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочато лише 29.04.2022, тобто через 10 днів після отримання заяви про вчинення злочину.

З пояснень Позивача встановлено, що у перші місяці після початку проведення досудового розслідування усі учасники злочину були встановлені та допитані як свідки, проведено ряд експертиз, що підтверджується також наявними у справі копіями матеріалів кримінального провадження. Водночас, станом на день розгляду даної справи жодній особі до цього часу не повідомлено про підозру.

31.08.2022 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано слідчого Державного бюро розслідувань, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000230, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.082022, подане у порядку ст. 220 КПК України.

27.09.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва також було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 62022000000000230 щодо нерозгляду клопотання від 05.08.2022, зобов`язано слідчого Державного бюро розслідувань, або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.08.2022, про що його повідомити.

14.11.2022 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено ще одну скаргу адвоката Васильняка Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність уповноваженого слідчого Державного бюро розслідувань в рамках кримінального провадження № 62022000000000230, що полягає у не розгляді клопотання у встановлений законом строк. Зобов`язано уповноваженого слідчого ДБР розглянути клопотання адвоката Васильняка Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 від 31.10.2022, вчинити відповідні процесуальні дії за наслідками його розгляду або надати на нього відповідь у вигляді вмотивованої постанови.

14.12.2022 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва задоволено скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильняка Р.І. - на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 62022000000000230 від 29.04.2022, яка полягає у нездійсненні розгляду клопотання, поданого в порядку ст. 220 КПК України.. Зобов`язано слідчого розглянути клопотання Васильняка Р.І. від 23.11.2022.

28.12.2022 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва задоволено скаргу адвоката Васильняка Р.І., подану в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 62022000000000230 від 29.04.2022, яка полягає у не розгляді клопотання від 09.12.2022, в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України.

03.03.2023 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва задоволено скаргу адвоката Васильняка Р.І. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань щодо не розгляду клопотання від 08.02.2023.

07.03.2023 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва задоволено скаргу адвоката Васильняка Р.І., подану в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань, яка полягає у не розгляді клопотання в рамках кримінальному провадженні №62022000000000230 від 29.04.2022, зобов`язано слідчого розглянути клопотання.

27.03.2023 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва задоволено ще одну скаргу адвоката Васильняка Р.І., подану в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо не розгляду клопотання.

З вказаних ухвал слідчих суддів вбачається, що Позивач неодноразово оскаржував бездіяльність слідчого до суду, і результати розгляду таких скарг слідчими суддями свідчать про обгрунтованість посилання Позивача на систематичну бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування під час розслідування кримінального провадження.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з висновком експерта №1025/09/2023 за результатами судової психологічної експертизи складеної 11 вересня 2023 року:

- у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які негативно впливають на активне соціальне функціонування його як особистості та виникли внаслідок тривалого розслідування кримінального провадження №62022000000000230;

- ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується;

- орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 становить 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, зокрема встановлені судовими рішеннями неодноразові факти бездіяльності посадових осіб органу досудового розслідування, тривалість та неефективність досудового розслідування, наявність достатніх підстав для висновку про те, що особи причетні до вчинення протиправних дій (конкретні працівники правоохоронного органу) є відомими, але не досі притягнуті до кримінальної відповідальності, суд погоджується з обгрунтованістю позиції Позивача про порушення його права на неефективне розслідування вчиненого відносно нього злочину.

Суд не може в межах розгляду справи в порядку цивільного судочинства надавати оцінку відповідності дій органу досудового розслідування вимогам кримінального процесуального кодексу, проте не позбавлений можливості використовувати рішення належних судів, якими така правова оцінка вже була надана.

Тому посилання Позивача на умисне затягування слідчим ГСУ ДБР проведення досудового розслідування, наявність системної протиправної поведінки, яка полягає у бездіяльності, порушенні розумних строків досудового розслідування, не виглядає надуманим і свідчить про дійсну наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіянням Позивачу моральної шкоди.

Бездіяльність слідчих, допущена під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, за висновком експерта є для Позивача психотравмуючою, і внаслідок неї спричинено значні душевні страждання та стреси, що підставою для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню Позивачем.

Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 686/5244/21 (провадження № 61-14316 св 21) зазначено, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16 (провадження № 61-5805св20), від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21), від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18 (провадження № 61-10961св20), від 23 лютого 2022 року в справі № 646/5368/19 (провадження № 61-15330св21).

Фактичні обставини, досліджені під час розгляду даної справи, свідчать про значну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні з урахуванням того факту, що причетні до вчинення злочину особи були встановлені на початкових етапах розслідування, яке триває з квітня 2022 року, і з того часу будь-який суттєвий рух у розслідуванні фактично припинився.

Надмірна тривалість кримінального провадження та протиправна поведінка (бездіяльність) слідчого у кримінальному провадженні в такому випадку, вочевидь, здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04; рішення від 22 листопада 2005 року у справі «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and others v. Ukraine), заява № 14183/02).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Отже, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

При цьому у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Svanov v. Ukraine), заява № 40450/04, де ЄСПЛ послався на своє рішення від 15 січня 2009 року у справі «Бурдов проти Росії» (№ 2) (Burdov v. Russia (no. 2), заява № 33509/04, у якому зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди».

Аналогічна позиція викладена у рішенні від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), заява № 67534/01, де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення з боку державного органу.

Суд вважає, що Позивач довів належними доказами свою позицію щодо надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано моральної шкоди. Тому суд дійшов висновку про стягнення з держави моральної шкоди.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з вимог розумності та справедливості, з урахуванням тих обставин, що тривале та неефективне досудове розслідування призвело до душевних страждань Позивача, враховуючи тяжкість протиправних дій вчинених відносно позивача, неодноразове звернення із обґрунтованими скаргами на дії слідчих, що вимагало від нього додаткових зусиль для відновлення порушення своїх прав, та інших доказів, суд вважає достатньою сатисфакцією стягнення на користь ОСОБА_1 з держави грошової компенсації в розмірі 20000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з держави за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн.

IV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України ст. 12, 141, 81, 263, 264, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду, завдану внаслідок тривалого досудового розслідування кримінального провадження в розмірі 20000 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

2.Стягнути з держави за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 2684 гривень.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач-1: Державне бюро розслідувань, адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; Ідентифікаційний номер юридичної особи: 41760289;

Відповідач-2: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, Ідентифікаційний номер юридичної особи: 37567646.

Суддя: