Рішення

від 19.11.2024 по справі 515/1169/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 515/1169/24

Провадження № 2/761/9941/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Анохіна А.М.,

при секретарі: Лазуренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит - Ассистанс» про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо - транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва з Саратського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит - Ассистанс» про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо - транспортною пригодою на підставі ухвали від 21.08.2024 - за підсудністю.

В своїй позовній заяві просить суд:

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», в якості відшкодування матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10117,11 грн;

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму оплати послуг експерта в розмірі 4 000,00 грн;

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму оплати послуг ВГО «Союз експертів України» в розмірі 4000,00 грн;

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» збитки від інфляції в розмірі 628,94 грн;

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 3% річних за користування коштами в розмірі 792,79 грн;

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» пеню на дату розрахунку 22.07.2024, яка становить 447,68 грн;

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн;

стягнути з ТОВ «Експертна компанія Фаворит-Ассистанс» моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн;

стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.04.2023 року м. Татарбунари по вул. В. Тура 26, належному ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Chevrolet Malibu» 2016 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 було завдано матеріальних збитків.

Керуючи транспортним засобом Audi А6, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєному ДТП повністю.

Вказує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № 213731208, чинним на дату ДТП. Строк дії договору з 17.03.2023 по 16.03.2024.

У відповідності до Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивачем було надано страховику повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування.

Вказує, що після повідомлення про ДТП було складено акт огляду ОСОБА_3 , який не надав жодного документу для підтвердження своєї особистості та повноважень на право діяти від імені та за дорученням страховика.

На думку позивача, страховиком не було виконано п. 34.2 ст. 34 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

На підставі укладеного договору з судовим експертом, було виготовлено висновок судового експерта № 0905Д/23 від 16.05.2023 щодо транспортно - товарознавчого дослідження транспортного засобу «Chevrolet Malibu», д.н.з НОМЕР_1 , в якому встановлено суму матеріального збитку у розмірі 43 925,65 грн.

28 червня 2023 року від страховика надійшов лист № 230000756150-1 про прийняття рішення, в якому зазначено, що згідно звіту № 2876 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 сума страхового відшкодування складає 2 799,87 грн.

Виплата частки страхового відшкодування у розмірі 2 799,87 грн здійснена страховиком.

Також, у листі було зазначено, що страховик не може прийняти до уваги наданий висновок № 0905Д/23, оскільки законом визначений лише один випадок, коли потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру збитку.

Зазначає, що 10 липня 2023 року позивачем до Національного банку України було подано скаргу на страховика за порушення визначення суми страхового відшкодування.

В подальшому було отримано відповідь від НБУ про розгляд скарги. У відповіді зазначається, що страховиком отримано претензію та рецензію на звіт №2876 від 27.06.23 та з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet Malibu», д.н.з НОМЕР_1 , страховиком було залучено іншого суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Фаворит -Ассистанс».

Згідно із Звітом № 37453 від 28.12.2023, виконаним ТОВ «Експертна компанія «Фаворит - Ассистанс» вартість матеріального збитку складає 33 808,54 грн.

Страховиком було прийнято рішення та 29.12.2023 здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 27 808,67 грн, з урахуванням попередньої виплати у розмірі 2 799,78 грн.

Залишок боргу після доплати страхового відшкодування становить 43 925,65 грн (визначений збиток у висновку № 0905Д/23) - 33 808,54 грн (всього виплата страхового відшкодування страховиком) = 10 117, 11 грн, які просить стягнути на свою користь.

Крім того, вказує, що оскільки страховиком було здійснено доплату за висновком, а експерта позивачем вже було замовлено, а тому стягненню також витрати, пов`язані з залученням експерта.

Згідно з платіжною інструкцією 0.0.3083775762.1, оплата за послуги з проведення судової експертизи, становить 4 000,00 грн, які позивач просить стягнути на свою користь.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути на свою користь суму збитків від інфляції в розмірі 628,94 грн та 3 % річних 792,79 грн, та пеню у розмірі 1447,68 грн, оскільки страховиком була прострочена виплата страхового відшкодування.

Позивач зазначає, що внаслідок завданих матеріальних збитків, остання зазнала душевних страждань, а тому просить стягнути з відповідачів на свою користь моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

09 жовтня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Ухвалою суду від 14.10.2024 в справі відкрито спрощене позовне провадження. Справу було призначено до розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12 вересня 2024 року до суду представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивачеві була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 27808,67 грн, яка не заперечується нею. Вважає, що на підставі ст. 1194 ЦК України, позивач повинен звертатись з позовом до особи, винної у ДТП. Крім того, просить не стягувати моральну шкоду, оскільки ні за деліктними, ні за договірними правовідносинами не є суб`єктом з якого може бути стягнута моральна шкода.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

07 жовтня 2024 року до суду позивачем подано відповідь на відзив в якому заперечує проти поданого відзиву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явилась, до суду подано заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, проте як вбачається з поданого відзиву просить розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставив.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.04.2023 в м. Татарбунари по вул. В. Тура 26, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю належному на праві приватної власності, ОСОБА_1 транспортного засобу «Chevrolet Malibu», д.н.з НОМЕР_1 та транспортного засобу Audi А6, д.н.з НОМЕР_2 за участю водія ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час скоєння дорожньо - транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № 213731208.

Відповідно до висновку судового експерта № 0905Д/23 від 16.05.2023 щодо транспортно - товарознавчого дослідження транспортного засобу «Chevrolet Malibu», д.н.з НОМЕР_1 , який було замовлено за рахунок позивача, встановлено суму матеріального збитку у розмірі 43 925,65 грн.

28 червня 2023 року від страхової компанії надійшов лист № 230000756150-1 про прийняття рішення, в якому зазначено, що згідно звіту № 2876 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 сума страхового відшкодування складає 2 799,87 грн.

Виплата частки страхового відшкодування у розмірі 2 799,87 грн здійснена страховиком.

Також, у листі було зазначено, що страхова компанія не може прийняти до уваги наданий висновок № 0905Д/23, оскільки законом визначений лише один випадок, коли потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру збитку.

Зазначає, що 10 липня 2023 року позивачем до Національного банку України було подано скаргу на страхову компанію за порушення визначення суми страхового відшкодування.

В подальшому було отримано відповідь від НБУ про розгляд скарги. У відповіді зазначається, що страховою компанією отримано претензію та рецензію на звіт №2876 від 27.06.23 та з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet Malibu», д.н.з НОМЕР_1 , страховиком було залучено іншого суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «Фаворит -Ассистанс».

04.01.2024 року позивачем було отримано відповідь від НБУ про розгляд скарги. У відповіді крім іншого зазначається, що страховиком отримано претензію та рецензію на звіт № 2876 від 27.06.23 та з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet Malibu», д.н.з НОМЕР_1 , страховою компанією було залучено іншого суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Експертна компанія «ФаворитАссистанс».

Згідно із Звітом № 37453 від 28.12.2023, виконаним ТОВ «Експертна компанія «Фаворит - Ассистанс» вартість матеріального збитку складає 33 808,54 грн.

Відповідачем 1 було прийнято рішення та 29.12.2023 здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 27 808,67 грн, з урахуванням попередньої виплати у розмірі 2 799,78 грн.

За правилами ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст.980 ЦК України).

За правилами абзацу 1 п. 36.4 ст. 36 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виплата страхового відшкодування (регламна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особами, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

В силу ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу (ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 36.1. ст. 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Суд вважає, що звернення позивача до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування відповідає способу захисту, що передбачений нормами чинного законодавства.

Беручи до уваги суму завданих збитків, на підставі висновку № 0905Д/23, позовні вимоги позивача в цій частині слід задовольнити та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 10117, 11 гривень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно за власний рахунок замовляла послуги експерта та згідно з платіжною інструкцією 0.0.3083775762.1 від 07.07.2023 оплата за послуги з проведення судової експертизи та складання висновку становлять 4 000,00 грн

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати в розмірі 4000,00 грн по сплаті за висновок.

Крім того, позивач просить стягнути на свою користь з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму оплати послуг ВГО «Союз експертів України» в розмірі 4000,00 грн, про що слід зазначити наступне.

Так, як вбачається з матеріалів цивільної справи, у зв`язку з незгодою зі звітом страховика № 37453, позивач зверталась до ВГО "Союз експертів України" про проведення рецензування даного звіту. У висновках рецензента було зазначено, що звіт не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна та не може бути використаним.

Так, позивачем було сплачено послуги ВГО «Союз експертів України», що підтверджується на підставі платіжною інструкцією 0.0.3638982084.1 від 12.05.2024.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати за послуги ВГО «Союз експертів України» в розмірі 4000,00 грн.

Щодо заявлених позовних вимоги про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем, як страховиком, грошового зобов`язання, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до приписів статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом тридцяти днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Перелік документів, визначається пунктом 35.2 вищезазначеної статті.

Згідно статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом п`ятнадцяти днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через дев`яносто днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно п. 36.2 ст. 36 цього Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше ніж 90 днів з дня отримання заяви про здійснення страхового відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що обов`язок щодо прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування і повинен бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання позивачем відповідної заяви.

Таким чином, можна дійти до висновку, що з моменту отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування у страховика було рівно 90 днів для прийняття рішення у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що: «правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Виплата страхового відшкодування - це страхова виплата грошової суми, яка виплачується страховиком за умовами страхування при настанні страхового випадку. Отже, виплата страхового відшкодування є грошовим зобов`язанням.

Особливості цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань обумовлені їх специфічними ознаками, до яких, серед інших, належать наступні: цей вид зобов`язань включає в себе обов`язок сплатити гроші та має на меті погашення грошового боргу; встановлюються спеціальні правила відповідальності за порушення грошових зобов`язань у вигляді нарахування процентів річних та інфляційних втрат як плати за безпідставне користування чужими грошовими коштами; специфічним є вплив прострочення на зміст грошового зобов`язання, оскільки останнє у разі прострочення все одно залишається грошовим.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Як зазначено в постанові Верховного суду від 4 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Статтею 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 992 Цивільного кодексу встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц виснувала про те, що до правовідносин про невиплату страхового відшкодування потерпілій особі застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України. Отже, суд вважає, що на позивачів у цій справі поширюються положення частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №337/5617/19, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)».

Наданий позивачем розрахунок сум, які підлягають стягненню на користь позивача, суд приймає до уваги, оскільки представником відповідача не спростовано доводів позивача щодо визначеного розміру інфляційних збитків, пені та 3% річних, як і не було надано свого розрахунку цих штрафних санкцій.

Отже, суд вважає за можливе стягнути з стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача збитки від інфляції в розмірі 628,94 грн, 3% річних за користування коштами в розмірі 792,79 грн та пеню на дату розрахунку 22.07.2024, яка становить 447,68 грн. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосуються вимоги позивача про відшкодування їй завданої відповідачами моральної шкоди, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов`язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов`язальними. У випадку порушення зобов`язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 22 Закону № 1961-IV).

Враховуючи те, що договором між сторонами та законодавством, що регулює дані правовідносини не встановлено відповідальності за порушення зобов`язань по відшкодуванню моральної шкоди, суд вважає заявлені вимоги в цій частині необґрунтовані.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит - Ассистанс» про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо - транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ЄДРПОУ - 24175269, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальні збитки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10117 (десять тисяч сто сімнадцять) гривень 11 копійок, суму оплати послуг експерта в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, суму оплати послуг ВГО «Союз експертів України» в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, збитки від інфляції в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 94 копійки, 3% річних за користування коштами в розмірі 792 (сімсот дев`яносто дві) гривні 79 копійок, пеню на дату розрахунку 22.07.2024 в розмірі 447 (чотириста сорок сім) гривень 68 копійок, а всього 19986 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 52 копійки.

В іншій частині поданого позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ЄДРПОУ - 24175269, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Суддя Андрій АНОХІН