Ухвала

від 25.12.2024 по справі 120/2330/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

25 грудня 2024 р. Справа № 120/2330/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року у справі № 120/2330/24 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10536761/33143011 від 12.02.2024 року, №10536762/33143011 від 12.02.2024 року, №10536763/33143011 від 12.02.2024 року, №10536764/33143011 від 12.02.2024 року, №10536768/33143011 від 12.02.2024 року та №10536770/33143011 від 12.02.2024 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №86 від 06.12.2023 року, №154 від 07.12.2023 року, №185 від 08.12.2023 року, №255 від 11.12.2023 року, №281 від 12.12.2023 року та №180 від 19.01.2024 року Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" датою їх подання. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 18168 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

18.12.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення не виконане.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як слідує із матеріалів справи, представником позивача 19.09.2024 року подано заяву про видачу виконавчих листів (вх.№54323/24).

25.10.2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №120/2330/24.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, що і змісту статті 383 КАС України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі №120/6495/23.

При цьому, представник позивача не надав доказів звернення до органів державної виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду.

Разом з тим, частина 8 статті 382 КАС України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, а норми статті 287 КАС України регулюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Таким чином, оскільки представником позивача не наведено аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю і ненадання відповідних доказів, той факт, що під час прийняття судом рішення від 19.06.2024 року не зобов`язано відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись ст.ст. 287, 370, 372, 373, 382, КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяСвентух Віталій Михайлович