Ухвала

від 23.12.2024 по справі 160/33698/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 грудня 2024 р.Справа №160/33698/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» про забезпечення позову у справі №160/33698/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2024р. №5348-п «Про поновлення строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)».

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2024р. №5348-п «Про поновлення строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)» до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу від 25.10.2024р. №5348-п «Про поновлення строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)» до набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскаржуваним наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2024р. №5348-п «Про поновлення строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)» було поновлено з 18.11.2024 року строки проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України та вирішено провести документальну планову виїзну перевірку за період з 01.07.2017р. по 31.12.2019р., водночас, цей наказ є очевидно протиправним, бо ним поновлені строки проведення перевірки, яку відповідач призначив під час дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок, встановленого п.52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі ПК України) (в редакції, чинній на момент прийняття наказу про проведення перевірки), окрім цього. Відповідач не надіслав (не вручив) позивачу оскаржуваний наказ та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки у порядку, встановленому п.77.4 ст.77 ПК України, та не врахував положень п.п.69.35-1 п.69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що свідчить про очевидну протиправність оскаржуваного наказу. Крім цього, позивач посилався на те, що оскарження спірного наказу у судовому порядку не зупиняє його дію, натомість, його реалізація може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме: до можливого протиправного нарахування податкових зобов`язань за наслідками перевірки і для відновлення цих прав позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат (ініціювання відповідних судових процесів щодо оскарження таких податкових повідомлень-рішень, витрати на сплату судового збору та оплату правничої допомоги тощо). Якщо відповідач розпочне проведення перевірки, оскаржуваний наказ як акт індивідуальної дії буде реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не буде належним та ефективним способом захисту прав позивача, бо його скасування у майбутньому не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про часткове задоволення цієї заяви, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Аском Сервіс», суд зважає на таке.

Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2024р. №5348-п «Про поновлення строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)», оскільки для його винесення, на думку позивача, не було жодних підстав, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного наказу може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Щодо посилання позивача на те, що наразі перевірка, призначена спірним наказом, дію якого просить зупинити позивач, не проведена, а її проведення фактично унеможливить реалізацію прав позивача на оскарження такого наказу, бо останній після проведення контролюючим органом перевірки буде реалізований, що виключає можливість оскарження наказу про призначення такої перевірки, водночас, проведення самої перевірки може призвести до винесення за її результатами податкових повідомлень-рішень про донарахування грошових зобов`язань, що, в свою чергу, може ускладнити та/чи унеможливити поновлення порушених прав та законних інтересів позивача від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо нього заходів податкового контролю і для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.10.2024р. №5348-п «Про поновлення строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)» на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 ПК України було поновлено з 18.11.2024 року строки проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України та призначено проведення документальної планової виїзної перевірки за період з 01.07.2017р. по 31.12.2019р.

Як зазначено у позовній заяві, 18.11.024р. представниками відповідача з метою проведення вищезазначеної перевірки було здійснено вихід за податковою адресою позивача (вул. Василя Корнієнка, буд.72, м. Дніпро, 49024), при цьому посадовими особами контролюючого органу було встановлено відсутність посадових осіб позивача за вказаною адресою, у зв`язку із чим за результатами виходу складено Акт від 18.11.2024р. №2850/04-36-07-03/34561966 «Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)» та пред`явлення направлень.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Дійсно, зміст положень статей 78, 79, 81 Податкового кодексу України свідчить про те, що суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оскаржити його в суді.

Водночас, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

Разом з тим, суд враховує, що згідно з п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

При цьому абз.4 п.81.2 ст.81 ПК України встановлено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, спірним наказом було поновлено строки проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» з 18.11.2024 року, тобто, з урахуванням вищенаведених приписів п.82.1 ст.82 ПК України, тривалість такої перевірки не повинна була перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів, тобто в будь-якому разі строки проведення такої перевірки мали скінчитися не пізніше 20.12.2024 року і жодних доказів продовження її строків позивачем не надано, натомість, самим позивачем зазначено, що 18.11.2024р. посадовими особами контролюючого органу було здійснено вихід з метою проведення цієї перевірки за податковою адресою позивача і за наслідками такої перевірки складено Акт від 18.11.2024р. №2850/04-36-07-03/34561966 «Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966)» через відсутність посадових осіб позивача за податковою адресою, при цьому, жодних доказів намагання посадових осіб відповідача здійснити ще виходи для проведення перевірки позивача на підставі спірного наказу ані до заяви про забезпечення позову, ані до позовної заяви не додано.

Таким чином, зважаючи на те, що станом на теперішній час строки проведення поновленої спірним наказом перевірки скінчилися і доказів їх продовження позивачем не надано, як і не надано доказів вжиття контролюючим органом станом на теперішній час заходів щодо проведення такої перевірки, натомість, матеріали справи містять Акт від 18.11.2024р. №2850/04-36-07-03/34561966 про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аском Сервіс», проведення якої було поновлено спірним наказом, суд доходить висновку про відсутність будь-яких доказів того, що на підставі спірного наказу контролюючим органом буде проведено перевірку позивача, а, відтак, і про відсутність доказів того, що за результатами такої перевірки в майбутньому можливе винесення податкових повідомлень-рішень про донарахування грошових зобов`язань, що могло б потягнути за собою ускладнення поновлення порушених прав та законних інтересів позивача від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо нього заходів податкового контролю, для відновлення яких необхідно було б докладати значних зусиль та додаткових витрат.

Таким чином, суд, проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника про те, що відповідачем можуть здійснюватися заходи щодо проведення перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу, які можуть порушити права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Разом з цим, як вказано вище, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

У ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

За таких обставин, наведені заявником (позивачем) доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» про забезпечення позову у справі №160/33698/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аском Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова