Рішення

від 25.12.2024 по справі 240/14142/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/14142/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" із позовом, в якому просить;

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000024/2 від 06.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/000084 від 07.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною договору митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 29.08.2024 подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відповідачем були виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах, які в подальшому були відображені в оскаржуваному рішенні.

У період із 02.09.2024 по 16.09.2024, 07.10.2024 та із 04.11.2024 по 18.11.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці, із 25.11.2024 по 01.12.2024 - у відрядженні.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, 05.02.2024 до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Житомир-центральний" з метою імпорту товару "Легковий автомобіль, що був у використанні марка RENAULT, модель CLIO, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2018, що має аварійні пошкодження (передній бампер, капот, передня ліва фара, підсилювач бампера, кришка радіатора)", що ввозився на адресу позивача, ТОВ "Дельтатрейд Україна", подано митну декларацію №24UA101020004423U9.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/000084 до зазначеної митної декларації позивач долучив, зокрема, такі документи:

- рахунок-фактуру (інвойс) №36629 від 23.01.2024;

- декларація про походження товару №36629 від 23.01.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №SP 23-009 від 20.05.2024;

- специфікація від 23.01.2024 №603 до контракту №SP 23-009 від 20.05.2024;

- договір про надання інформаційно-консультаційних послуг по декларуванню та митному оформленню товарів (4207) № 27/03/2023-1 від 27.03.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті (9000) № 463 від 29.01.2024;

- фото товару (9000) від 05.02.2024;

- копія митної декларації країни відправлення 24DK0056042AB70140.

Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем 06.02.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA101000/2024/000024/2.

В розділі 33 названого рішення зазначено, що митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

В преамбулі контракту № SP 23-009 від 20.05.2023 відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім відомості про таку особу відсутні в Специфікації № 603 від 23.01.2024. За відсутності відомостей про уповноважену особу продавця, що підписала контракт та специфікацію у митниці наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності у особи, що підписала вищевказані документи обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому (їй) особою, яку він (вона) представляє.

Крім того вищевказані контракт, специфікація та рахунок-фактура № 36629 від 23.01.2024 містять ознаки підробки: печатка продавця має чіткі нетипові контури, переміщується по документу шляхом натискання лівої кнопки комп`ютерної миші, внутрішнє зображення нечітке та розмите.

Відомості про ціну продажу товару, викладені у рахунку-фактурі № 36629 від 23.01.2024 та копії митної декларації країни відправлення № 24DK0056042AВ70140 від 23.01.2024 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв`язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даних документів.

Банківським платіжним документом № 463 від 29.01.2024 могла бути здійснена часткова оплата за товар, що передбачена умовами 3.2 Контракту № SP 23-009 від 20.05.2023.

Відсутність даних з рахунку-фактури № 36629 від 23.01.2024 позбавило митний орган можливості перевірити ціну за товар, що підлягає сплаті, адже відповідно до умов контракту вона визначається виключно в інвойсі (рахунку-фактурі). Згідно із п.6.2 Контракту № SP 23-009 від 20.05.2023 за умови поставки товару автовозом продавець зобов`язаний надати покупцю CMR (автотранспортну накладну).

Згідно із даними граф 18, 21, 25, 26 MД№ 24UA101020004423U9 товар переміщувався на митну територію України іншим транспортним засобом. CMR або інші транспортні перевізні документи, не долучені до митного оформлення, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування фактичної країни експорту товару (країни відправлення) та умов поставки товару.

Згідно із ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару було проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за МД №23UA110130025270U5 від 06.12.2023 - Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався (після ДТП): марка - RENAULT, модель CLIO: номер кузова/VIN - НОМЕР_3 ; тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1461 см3, потужність двигуна - 66кВт, екологічна норма ЄВРО-6; дата виготовлення 25.10.2017; колір - сірий, реєстраційний транзитний номер 0330CC (LT) КТЗ має складові частини, які пошкоджені та потребують ремонту: дах, капот, бампер передній і задній, двері передні ліві і задні ліві, боковина задня ліва, двері задні праві. Забруднена та пошкоджена оббивка салону і оббивка сидінь, відзначені порушення лакофарбового покриття в районі капота і порогів, порушені хромовані покриття, ушкодження скла що виражаються в тріщинах. При зовнішньому огляді на ТЗ визначені сліди відновлювального ремонту боковини задньої правої і лівої, дверей правих передніх і задніх, дверей лівих задніх. - 5500,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Прийняттю рішення передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом.

На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2024 №UA101020/2024/000084.

Вважаючи таке рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1-2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:

1)контракт № SP 23-009 від 20.05.2023 не містить відомості про уповноважену особу (представника) продавця. Крім відомості про таку особу відсутні в Специфікації ї № 603 від 23.01.2024. Також контракт, специфікація та рахунок-фактура № 36629 від 23.01.2024 містять ознаки підробки: печатка продавця має чіткі нетипові контури, переміщується по документу шляхом натискання лівої кнопки комп`ютерної миші, внутрішнє зображення нечітке та розмите;

2) відомості про ціну продажу товару, викладені у рахунку-фактурі № 36629 від 23.01.2024 та копії митної декларації країни відправлення № 24DK0056042AВ70140 від 23.01.2024 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випаду надання митному органу перекладу на українську мову такого документа;

3) декларантом до митного оформлення не надано CMR або інші перевізні транспортні документи.

Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зауважує на таке.

Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно частини 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

З огляду на викладене суд зауважує на застереження відповідача про те, що контракт та специфікація до нього не містять відомості про уповноважену особу (представника) продавця.

Разом з цим, на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). А відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим.

Вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості.

Крім того, відсутність відомості про уповноважену особу (представника) продавця в контракті та специфікації по суті не є розбіжностями, оскільки дані документи не носять суперечностей з іншими поданими документами та не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі, за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Суд також відхиляє доводи митного органу про те, що декларантом до митної декларації подано документи, що містять ознаки підробки, оскільки вказане твердження є припущенням яке не ґрунтується на жодних доказах.

Також, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оскарження правочину з приводу придбання позивачем транспортного засобу марки RENAULT, модель CLIO, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2018.

Крім того, до повноважень адміністративних судів не віднесено питання встановлення факту підроблення документів.

До митної декларації були додані контракт № SP 23-009 від 20.05.2023, специфікації № 603 від 23.01.2024 та інвойс №36629 від 23.01.2024, з яких чітко вбачається вартість товару 2100 Євро.

У платіжній інструкції, доданій до митної декларації, зазначено, що кошти сплачуються згідно контракту №SP 23-009 від 20.05.2023 та інвойсу №36629 від 23.01.2024. Згідно платіжної інструкції було сплачено 2100 Євро. Ця сума збігається із сумою зазначеною в специфікації та інвойсі.

З огляду на наведене, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

За результатами вивчення поданих для декларування товару документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що у порушення вимог частини 3 статті 53 МК України декларантом не надані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену питну вартість товару:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

4) копію митної декларації країни відправлення (переклад).

Надаючи правову оцінку таким мотивам спірного рішення, суд зауважує, що відповідач відкоригував розмір митної вартості саме транспортного засобу. При цьому інформації про те, що витрати на його транспортування при визначенні такої вартості були враховані митним органом, останнім суду не надано.

Під час розгляду справи суд установив, що заявлена позивачем митна вартість підтверджена поданими митному органу документами. Переконливих доводів про те, що надані декларантом документи на підтвердження такої вартості мали недоліки або містили суперечливу інформацію, відповідач суду не надав.

Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.

Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.

СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина 9 статті 43 МК України) про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина 2 статті 191 МК України) про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина 2 статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

За таких обставин, суд уважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000024/2 від 06.02.2024.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Так, за основу було товар на рівні 5500,00 Євро за МД №23UA110130025270U5 від 06.12.2023.

В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямо пропорційно впливає на ціноутворення даного товару.

По перше, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, суд зауважує, що вказана декларація №23UA110130025270U5 від 06.12.2023 не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Відтак, оскільки коригування митної вартості товару здійснено за митною вартістю товару, який не є еквівалентним (ідентичним) товару, що поданий позивачем до митного оформлення, то, відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 9-10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/000084 від 07.02.2024 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості №UA101000/2024/000024/2 від 06.02.2024, неправомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжні доручення про сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 4844,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" (просп.Миру,21, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10004, ЄДРПОУ: 44791091) до Житомирської митниці (вул.Перемоги,25, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці UA101000/2024/000024/2 від 06.02.2024 про коригування митної вартості товарів і картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/000084 від 07.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтатрейд Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

25.12.24