Рішення

від 25.12.2024 по справі 240/15510/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/15510/24

категорія 114000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу із позовом до Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб", яка знаходиться в адміністративних межах міста Звягель Житомирської області, орієнтовною площею 0,1 га, закріплення їх в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб", яка знаходиться в адміністративних межах міста Звягель Житомирської області, орієнтовною площею 0,1 га, закріплення їх в натурі (на місцевості).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управлінням житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради, у віданні якої перебуває геологічна пам`ятка природи місцевого значення "Кам`яний гриб" площею 0,1 га, не виконано вимоги закону щодо встановлення меж пам`ятки природи та закріплення їх в натурі (на місцевості) в межах цієї ради.

Наведене унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об`єкту, його належну охорону та збереження, оскільки межі пам`ятки природи чітко не визначені, а земельна ділянка не внесена до Державного земельного кадастру.

Отже, необхідність звернення до суду з вказаним позовом обумовлено наміром захисту інтересів держави у сфері забезпечення режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду, що пов`язано з необхідністю чіткого визначення меж такого об`єкту, оскільки невиконання відповідачем вимог законодавства у цій сфері тривалий час залишається без уваги та реагування з боку держави в особі уповноважених органів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У період із 02.09.2024 по 16.09.2024, 07.10.2024 та із 04.11.2024 по 18.11.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці, із 25.11.2024 по 01.12.2024 - у відрядженні.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 20.08.2024 відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського обласного виконавчого комітету від 20.11.1967 № 610 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду області" геологічну пам`ятку природи місцевого значення скелю "Кам`яний гриб" площею 0,1 га оголошено об`єктом природно-заповідного фонду України.

Положення про геологічну пам`ятку місцевого значення скелю "Кам`яний гриб" затверджено начальником Державного управлінням екологічної безпеки Житомирській області 03.09.1998.

Згідно вказаного Положення - кам`яна скеля "Кам`яний гриб" являє собою скульптурну фігуру у вигляді гриба, біля якої розташована багатоступінчаста грибниця. Геологічна пам`ятка "Кам`яний гриб" знаходиться на східній околиці міста (в районі СШ №11). Скеля "Кам`яний гриб" утворена льодовиком під час Дніпровського зледеніння (10-12 тисяч років тому).

Відповідно до п.1.2 Положення завданням є збереження у природному стані цінного в науковому та естетичному відношенні геологічного утворення скелі "Кам`яний гриб".

Згідно п.1.3 Положення, забороняється:

2.1. Проводити розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, порушення виходів на поверхню гірських порід, будь-які порушення ґрунтового покриву, розкопки /за винятком науково-дослідних робіт, по здійснюються за спеціальними дозволами;

2.2. Збір зразків гірських порід та мінералів, відбитків викопної флори за фауни, знищення та пошкодження флори рельєфу та геологічних відкладень.

2.3. Будь-яке будівництво, що може призвести до зміни характеру місцевості, ландшафту та не пов`язана з охороною території пам`ятки природи;

2.4. Меліоративні те будь-які інші роботи, по можуть призвести до зміни гідрологічного режиму території заказника;

2.5. Знищення та суттєва зміна видового складу рослинного покриву, в тому числі: розорювання, заліснення, залуження ділянок без відповідних обґрунтувань наукових закладів;

2.6. Зниження та пошкодження окремих дерев, чагарників, трав`янистої рослинності;

2.7. Засмічення та забруднення території пам`ятки природи та р.Случ, порушення гідрохімічного режиму;

2.8. Порушення режиму водоохоронних зон та прибережних смуг;

2.9. Влаштування пасовищ для худоби та пташників.

2.10. Організація стоянок автотранспорту лодочних стоянок/розведення вогнища поза межами місць, спеціально відведених для цього.

Державним управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації з метою забезпечення режиму, охорони та збереження території геологічної пам`ятки природи місцевого значення передано відділу житлово-комунального господарства Новоград-Волинського виконкому міської ради (тепер Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради) під охорону геологічну пам`ятку природи місцевого значення скелю "Кам`яний гриб", площею 0,1 га, про що складено охоронне зобов`язання від 06.12.2002 № 264.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 10-6-0.9-2540/2-24 від 28.06.2024, інформація щодо виготовлення органами місцевого самоврядування землевпорядної документації на об`єкт природно заповідного фонду та про встановлення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний Гриб" в Державному земельному кадастрі відсутня. Технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний Гриб" до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила.

Звягельською окружною прокуратурою 26.07.2024 скеровано лист до Звягельської міської ради з метою отримання відомостей про те, чи виготовлявся проект землеустрою щодо організації і встановлення меж геологічної пам`ятки природи "Кам`яний гриб" та чи встановлювались межі в натурі (на місцевості) вказаного об`єкту природно-заповідного фонду.

Звягельська міська рада листом №148 від 08.08.2024 повідомила, що будь-яких розпоряджень щодо необхідних дій до геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб" від Служби державної охорони природно-заповідного фонду України та від спеціальних підрозділів Житомирської обласної державної адміністрації не надходило.

Відповідно до рішення міської ради №74 від 29.04.2011 надано дозвіл Управлінню житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Михайла Обачного,2, орієнтовною площею 0,1000 га для встановлення охоронної зони заповідного об`єкту геологічної пам`ятки природи місцевого значення скелі "Кам`яний гриб", станом на 07.08.2024 проект не розроблявся.

Звягельською окружною прокуратурою листом від 02.08.2024 повідомлено Державну екологічну інспекцію Поліського округу про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з`ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень у сфері використання об`єкту природно-заповідного фонду, проведених та запланованих перевірок, намірів на відповідне судове реагування.

Державною екологічною інспекцією Поліського округу листом №3932/11-05 від 05.08.2024 повідомлено, що згідно інформації Державної екологічної інспекції Поліського округу остання з позовом щодо зобов`язання Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради вжити заходів з організації проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб" та закріплення їх в натурі (на місцевості) не зверталась та не планує звертатись. Зазначила, що майновий стан Державної екологічної інспекції Поліського округу станом на серпень місяць 2024 року не дозволяє сплатити повністю розмір судового збору за подачу позовів до вказаних органів місцевого самоврядування. З урахуванням викладеного та з метою здійснення прокурорського реагування відповідно ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Інспекція просила встановити наявність підстав для захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу у сфері охорони природно-заповідного фонду шляхом подачі позовної заяви про зобов`язання Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради встановити відповідно до законодавства межі території геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний Гриб" як об`єкту природно-заповідного фонду в натурі, на підставі технічної документації із землеустрою.

Позивач вважає, що бездіяльність Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради щодо не вжиття заходів по винесенню меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення скелі "Кам`яний гриб", та не закріплення її меж в натурі (на місцевості) є протиправною, а тому потребує реагування у виді зобов`язання землекористувача вжити заходів по винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 3-5 ст.53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до п.1 абз.5 ч.4 ст.23 Закону №1697-VII у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурор, звертаючись до суду, самостійно визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.п.3-5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурори і їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.

Оскільки "інтереси держави" - є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

З аналізу наведених норм видно, що керівник Звягельської окружної прокуратури має передбачену законом можливість здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року, №1264-ХІІ (далі - Закон №1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 Закону №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом і частини 1 статті 19 Закону №1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно частини 2 статті 61 Закону №1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до частин 2-3 статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом в частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами д, к частини 1 статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 7 статті 79-1 Земельного Кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною 8 статті 79 Земельного Кодексу України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" №2456-ХІІ від 16 червня 1992 року (далі - Закон №2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 3 статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно зі статтею 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону №858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду (в тому числі заказника) не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

Отже, оскільки відносно геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб" станом на день звернення до суду з цим позовом не вжито належних заходів щодо організації проведення робіт із винесення його меж та закріплення їх в натурі (на місцевості), що підтверджується матеріалами справи, відтак суд погоджується із доводами позову про ймовірність використання цієї території за нецільовим призначенням, що суперечить природоохоронному законодавству.

У зв`язку із наведеним, а також враховуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний вчинити дії щодо організації проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб" в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками на місцевості.

З огляду на встановлені судом обставини під час судового розгляду справи, положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до переконання, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб" в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками на місцевості. Отже, суд зобов`язує відповідача вчинити відповідні дії.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Станом на час розгляду справи доказів вчинення дій, спрямованих на організацію проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб" в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками на місцевості, до суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов керівника Звягельської окружної прокуратури (вул.Родини Косачів,6А, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11700, ЄДРПОУ: 02909950) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул.Леха Качинського,12а, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 42163803) до Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради (вул.Шевченка,16, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11700, ЄДРПОУ: 34648973) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб", загальною площею 0,1 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Кам`яний гриб", загальною площею 0,1 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

25.12.24