Рішення

від 23.12.2024 по справі 320/47892/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Київ № 320/47892/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови від26.07.2023 ВП НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. від 26.07.20253 ВП НОМЕР_2 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови про накладенння штрафу за невиконання рішення суду, оскільки витрати коштів на виконання рішення стягувачем поставлена в залежність від отримання бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв`язку з чим не проведення такої виплати, у строки, встановлені Законом №1404-VIII, для виконання рішення суду, у разі ненадходження бюджетних коштів, на думку позивача, вказує про наявність поважних причин невиконання ним рішення суду в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від власного волевиєвиявлення управління.

Відповідач, правом щодо надання відзиву, у встановлені ухвалою строки, не скористався.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.03.2024 до суду надійшли матеріали виконавчого провадження №73341785.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

На примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №2-а/759/127/13, виданого 03.03.2014 про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячні виплати на дітей шкільного віку: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), відповідно до ст.. 30 Закону України «Про статус і соціальний громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум а вказаний період. Стягувачем зазначено ОСОБА_1 , боржником - позивача.

Постановою від 11.11.2019 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №2-а/759/127/13, виданого 03.03.2014.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. від 26.07.2023 ВП НОМЕР_2 на боржника - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню та соціальних виплат, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн, за невиконання рішення суду.

Позивач, вважаючи протиправною вищевказану постанову про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Принцип обов`язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статі 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як зазначено у позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню та соціальних виплат, з метою виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2023 по справі №2а/759/127/13, було здійснено перерахунок щомісячної допомоги на дітей у розмірі 169 846,00 грн та направлено лист до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення фінансування для виплат за рішенням суду.

У відповідь на зазначений лист Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що виконання рішення суду може бути здійснене лише у разі наявності відповідних бюджетних коштів.

Позивачем було повідомлено відповідача листом від 30.09.2021 №09/3913-044 про виконання рішення суду по справі №2-а/759/127/13, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» Мінсоцполітики передбачено видатки за новою бюджетною програмою КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» в обсязі 100,00 млн гривень. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.08.2021 №902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду». Даний Порядок визначає механізм використання коштів передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду». Станом на сьогодні відповідно до вказаного Порядку формуються списки щодо виконання рішень суду, черговість виконання яких визначається за датою їх надходження до боржника.

Проте, оскаржуваною постановою відповідачем було накладено на позивача штраф за невиконання рішення суду по справі №2-а/759/127/13.

Відповідно до частиною 7 статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.08.2021 №902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду» (далі - Порядок №902).

Порядок №902 визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду», для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 3 Порядку №902 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Згідно підпункту 3 пункту 5 Порядку №902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів, зокрема, забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Відповідно до пункту 7 Порядку №902 черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.

Згідно пункту 8 Порядку №902 боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку.

Пунктом 9 Порядку №902 встановлено, що розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.

Як вбачається із листа від 11.10.2021 №02/2982-06 на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2013 по справі « 2-а/759/127/13 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведено перерахунок щомісячної грошової допомоги на дитину шкільного віку згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010-2014 роки з урахуванням раніше виплаченої суми, а саме: 169 846,00 грн.

Позивачем наголошено на тому, що виплата коштів на виконання рішення стягувачем поставлена в залежність від отримання бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв`язку з чим не проведення такої виплати, у строки, встановлені Законом №1404-VIII для виконання рішення суду, у разі надходження бюджетних коштів вказує про наявність поважних причин невиконання рішення суду в межах виконавчого провадження №65774253, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від власного волевиявлення управління.

Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція висловлена верховним Судом у постанові від 31.05.2022 у справі № 360/940/20.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що судове рішення було виконане позивачем у межах покладених на нього повноважень з прийняттям необхідних мір для його виконання.

Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, а також досліджених доказів, суд доходить висновку, що позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі, зокрема, в частині виплати боргу нарахованої суми, оскільки кошти з Державного бюджету не виділялись, що свідчить про те, що позивачем добровільно виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, оскільки згідно з судовим рішенням боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, тоді як у зв`язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу у виконавчому проваджені не були. Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Правова позиція у подібних справах була висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14, від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі справа № 140/784/19.

Окрім того, слід зазначити, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надав докази на підтвердження факту вчинення дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі підтверджують неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим постанова про накладення штрафу від 26.07.2023 ВП № 60547136 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат до суду не надано, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, пр-кт Любомира Гузара, 7, код ЄДРПОУ 22886300) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови від 26.07.2023 ВП НОМЕР_2, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. від 26.07.2023 ВП НОМЕР_2 у розмірі 5100,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Жук Р.В.