Ухвала

від 23.12.2024 по справі 320/59140/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 грудня 2024 року м. Київ № 320/59140/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., дослідивши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1

до Вищого антикорупційного суду

про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Вищого антикорупційного суду, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.;

- стягнути з Вищого антикорупційного на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 2 112 488 (два мільйони сто дванадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 48 копійок.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.

Починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду.

Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Відтак, строк звернення до суду має обраховуватись з 01.07.2023.

В позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2024 року.

З урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 01 липня 2023 року, не обмежені будь-яким строком звернення до суду.

Строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку позивачу суддівської винагороди за період з 01 липня 2023 року по 30 листопада 2024 року обмежений трьома місяцями з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено, що з позовними вимогами щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01 липня 2023 року по 31 серпня 2024 року позивач звернувся до суду після спливу тримісячного строку звернення, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Отже, з дня отримання суддівської винагороди особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому отримання відповіді від відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

В позовній заяві позивач зазначив, у разі якщо суд дійде висновку про існування строку звернення до суду з даним позовом, просив суд поновити його оскільки такий строк пропущено з поважних причин. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає про ведення воєнного стану в Україні, про зазнану кількість сповіщань про повітряні тривоги та про тривалі відключення електричної енергії.

Щодо вказаного суд зазначає таке.

Необхідно зазначити про те, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 16.02.2023 у справі №640/7964/21 та від 28.02.2023 у справа №400/6312/21, від 20.04.2023 у справі №560/12377/21, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на права та обов`язки позивача.

В ухвалі Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №540/1285/22 колегія суддів зазначила, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Разом з тим, посилання позивача на довготривалі відключення електроенергії, які мали частий та інколи довготривалий характер та про зазнану кількість сповіщань повітряних тривог не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки такі відключення не носили постійного і безперервного характеру, що не виключало можливості вчасного звернення до суду як позивачем у порядку самопредставництва, так і його представником.

Суд зазначає, що сторони в адміністративному судочинстві наділені рівним обсягом процесуальних прав та обов`язків, а тому відповідні обставини не можуть надавати певних переваг одній із сторін в контексті можливості звернення до суду понад строки, встановлені Законом, оскільки в даному випадку буде порушено принцип правової визначеності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем підстави не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами пропущеного строку на подання позовної заяви.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даним позовом в частині вимог щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01 липня 2023 року по 31 серпня 2024 року, - відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху

3. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01 липня 2023 року по 31 серпня 2024 року, та докази поважності причин його пропуску.

4. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Жук Р.В.