Рішення

від 24.12.2024 по справі 640/15392/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м. Київ № 640/15392/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»

доЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими

платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (далі позивач) з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2022:

- № 457/31-00-04-03-05-15, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, задекларовану за грудень 2021 року, на 1756259 грн;

- № 459/31-00-04-03-05-15, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за грудень 2021 року, на 9663230 грн, а також нараховано штрафні санкції у розмірі 2415807,50 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зумовлено висновками про безпідставне включення до податкового кредиту операцій з придбання товарів та послуг, які не використовуються в господарській діяльності з метою отримання доходу.

Позивач зазначає, що у грудні 2021 року придбавав товари та послуги для проведення реконструкції нерухомого майна для подальшого використання у господарській діяльності. А саме, позивач проводив реконструкцію будівлі під склад готової продукції, для чого укладав з контрагентами договір на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, влаштування залізобетонного каркасу. Окрім цього, для господарської діяльності з виробництва ліків критично необхідною була закупка лінії пакування, з метою чого позивачу було поставлено у спірному періоді відповідне обладнання, але його фактичний запуск у звітному періоді ще не відбувся з огляду на необхідність проведення тестових процедур.

Позивач акцентує увагу на тому, що у контролюючого органу не виникло жодних зауважень до реальності спірних господарських операцій або до їх документального оформлення. Натомість єдиною підставою для висновку про наявність порушень є те, що у грудні 2021 року послуги та товари не використовувалися у господарській діяльності.

Позивач не погоджується з такими висновками, оскільки уважає, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари або послуги почали використовуватися у господарській діяльності протягом звітного податкового періоду. Придбані товари та послуги як такі, що ще не почали використовуватися, обліковувалися на рахунку капітальних інвестицій, але це не впливає на його право включати такі суми до податкового кредиту.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивач придбавав послуги та товари, але у звітному періоді позивач їх не використовував у господарській діяльності з метою отримання доходу, що виключає можливість віднесення таких витрат до податкового кредиту. Відповідач стверджує, що позивач замовив виконання будівельно-монтажних робіт, але у звітному періоді роботи ще навіть не завершилися, а поставлене обладнання ще не було введено в експлуатацію.

Позивач подав відповідь на відзив, якому наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає про безпідставність наведених у відзивах доводів

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 28.12.2022 №03-19/6397/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи.

29.05.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду у порядку загального.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 22.08.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провело документальну позапланову перевірку Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Результати перевірки оформлено актом від 26.07.2022 № 413/31-00-04-03-04/23518596, в якому встановлено порушення абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.7 статті 200, пункту 201.10 статті 201, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 9663230 грн, а також завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 1756259 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідач ухвалив податкові повідомлення-рішення від 23.08.2022:

- № 457/31-00-04-03-05-15, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, задекларовану за грудень 2021 року, на 1756259 грн;

- № 459/31-00-04-03-05-15, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за грудень 2021 року, на 9663230 грн, а також нараховано штрафні санкції у розмірі 2415807,50 грн.

Уважаючи указані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, атак само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. При цьому не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Судом встановлено, що праві приватної власності у ПАТ «НВЦ «БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ» перебуває єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Святошинський район, м. Київ, вул. Миру, будинок 17, та комплекс будівель виробничої бази, що знаходиться за адресою: Святошинський район, м. Київ, вул. Миру, будинок 2.

У спірному звітному періоді грудень 2021 року позивач здійснював будівельно-монтажні роботи у складських та виробничих приміщеннях на зазначених вище об`єктах під склад готової продукції.

Метою проведення реконструкції, як зазначає позивач, є використання їх для зберігання і подальшого відвантаження готової продукції. Реконструкція складу для зберігання готової продукції дозволить оптимізувати витрати логістичної системи. Відповідні пояснення надавалися контролюючому органу під час проведення перевірки листом від 20.07.2022 № 0722/19-10.

Так, з метою виконання будівельних робіт позивач укладав такі договори.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМБУД ТЕРЕМКИ» укладено договір підряду від 14.08.2021 № П-14/08/21, за умовами якого позивач доручає, а контрагент зобов`язується своїм силами та засобами виконати комплекс будівельно-монтажних робіт у відповідності до проектної документації.

За результатами проведених робіт між сторонами укладено акти приймання виконаних будівельних робіт від 01.12.2021 № 3, № 4 на загальну суму 4690101,07 грн, в тому числі податок на додану вартість 781683,52 грн. Того ж дня, контрагент позивача сформував податкові накладні № 1, № 2. Оплата виконаних робіт була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2021 № 13325, № 13326, від 24.12.2021 № 13349, № 13351, № 13352.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМБУДСФЕРА» укладено договір підряду від 26.10.2021 № 26-10, за умовами якого позивач доручає, а контрагент зобов`язується своїм силами та засобами виконати комплекс будівельно-монтажних робіт у відповідності до проектної документації.

03.12.2021 позивач платіжним дорученням № 12355 перерахував передоплату у розмірі 3347448,84 грн за виконання комплексу робіт з влаштування монолітного каркасу згідно з рахунком на оплату № 11 від 16.11.2021. Того ж дня контрагент позивача сформував на цю суму податкову накладну № 1.

Між позивачем та Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» укладено договір поставки залізобетонних конструкцій № К-2021/12/060-п, відповідно до якого контрагент позивача зобов`язаний поставити залізобетонні конструкції в асортименті, а позивач оплатити та прийняти товар.

22.12.2021 позивач платіжним дорученням № 13249 перерахував передоплату у розмірі 2500000 грн на підставі рахунку від 21.12.2021 № 178965. Того ж дня контрагент позивача сформував на цю суму податкову накладну № 1789.

Окрім цього, між позивачем та контрагентом-нерезидентом компанією Marchesini Group S.p.A. (Італія) укладено контракт № 03/UA/21, відповідно до якого контрагент поставляє позивачеві комплектне технологічне обладнання, що складається з лінії етикетування, пакування та контролю флаконів та ампул.

Факт поставки зазначеного обладнання підтверджується митною декларацією від 16.12.201 № UA/100100/2021/615082.

За наслідками аналізу зазначених господарських операцій контролюючий орган дійшов висновку, що враховуючи умови договорів, отримані товариством товари та послуги (роботи) на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об`єкті, який перебуває на етапі будівництва та не введений в експлуатацію, свідчить, що понесені витрати на придбання зазначених послуг (робіт) та товарів, не використовуються ПАТ «НВЦ «БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ» в господарській діяльності, яка спрямована на отримання доходу у грудні 2021 року.

При цьому, жодних зауважень до реальності спірних господарських операцій у контролюючого органу не виникло та в акті перевірки не зазначено.

Втім, відповідач не спростував належними і допустимими доказами аргумент позивача, що позивач отримав послуги (роботи) з комплексу будівельно-монтажних робіт та здійснив передплату за частину таких послуг саме в рамках реалізації проекту реконструкції будівель, а також не спростував доводів позивача, що вказані приміщення використовуватимуться в рамках його господарської діяльності для зберігання і подальшого відвантаження готової продукції.

Відповідно позиція відповідача щодо обов`язку ПАТ «НВЦ «БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ» нарахувати податкові зобов`язання та скласти зведену податкову накладку за товарами та послугами, необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість у грудні 2021 року, тому що такі товари/послуги, необоротні активи, на думку відповідача, призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, - є необґрунтованою, оскільки об`єкти нерухомого майна, які у грудні 2021 року перебували на етапі реконструкції, призначені для використання у господарській діяльності позивача, - в якості складу для готової продукції - фармацевтичних препаратів і матеріалів.

Як наслідок, застосування до спірних правовідносин правової норми, визначеної у абзаці «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, є неправомірним, оскільки у платника податку виникає обов`язок нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього кодексу.

Відповідачем не доведено факту використання позивачем товарів/послуг, необоротних активів або призначення використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях товариства, які не є його господарською діяльністю. Водночас в Акті перевірки відсутні відомості про здійснення позивачем у вересні 2022 року інших видів діяльності, що не відносяться до господарських.

Аналогічний правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.10.2019 у справі №803/3519/15, від 21.03.2019 у справі №804/3654/16, від 28.05.2019 у справі №813/805/15.

Суд керується презумпцією добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, а також добросовісність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності. Вказане відповідає висновкам про застосування норм права, що викладені у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №200/5932/19-а.

Суд зазначає, що відповідно до норм податкового законодавства України господарська діяльність передбачає отримання економічного ефекту в результаті здійснення певних операцій, і така діяльність не обмежується лише введенням в експлуатацію об`єктів нерухомості чи обладнання. Відсутність такого введення не є автоматичним підтвердженням невикористання товарів, робіт чи послуг у господарській діяльності платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) передбачає, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, навіть якщо цей ефект проявляється не негайно, а в майбутньому. Такі операції, як реконструкція об`єктів або придбання обладнання, можуть потребувати значного часу для завершення всіх робіт чи налаштування для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Відповідач інкримінує позивачеві порушення щодо віднесення до податкового кредиту сум за операціями, які не використовуються у господарській діяльності. Ситуація, коли товари не використовуються у господарській діяльності, може виникнути, якщо платник податків придбає товари для особистого споживання, передачі в дарунок або для інших цілей, які не пов`язані з виробництвом чи реалізацією товарів, робіт або послуг.

У справі, що розглядається, контролюючий орган не довів, що отримані послуги, виконані роботи чи придбані товари використовуються в операціях, які не є господарською діяльністю позивача. Зокрема, реконструкція складу для зберігання та відвантаження продукції має очевидну економічну мету: оптимізацію логістичних витрат та створення умов для збереження готової продукції. Це відповідає визначенню господарської діяльності, закріпленому в п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Реалізація проекту реконструкції потребує часу, протягом якого послуги та роботи фактично використовуються для досягнення мети створення умов для зберігання продукції. При цьому відсутність введення об`єкта в експлуатацію у певний момент часу не змінює економічної сутності операцій. Подібна ситуація можлива також із обладнанням, яке придбається, але потребує монтажу, налаштування та тестування перед використанням у виробничому процесі.

Характер операцій, здійснених позивачем, вказує на наявність економічної мети. Придбані послуги з реконструкції складу спрямовані на забезпечення потреб господарської діяльності підприємства, зокрема на створення умов для ефективного зберігання та транспортування продукції. Товари, які використовуються у процесі реконструкції (наприклад, залізобетонні конструкції), також мають прямий зв`язок із майбутньою господарською діяльністю позивача.

Суд враховує, що у сфері будівництва та реконструкції завершення певних робіт або введення об`єкта в експлуатацію часто займає значний час. Це не повинно бути підставою для заперечення використання відповідних товарів чи послуг у господарській діяльності, якщо кінцева мета операцій пов`язана з отриманням доходу чи іншого економічного ефекту.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованою позицію контролюючого органу, згідно з якою ПАТ «НВЦ «БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ» зобов`язане нарахувати податкові зобов`язання за операціями, які вочевидь мають економічну мету та спрямовані на реалізацію господарської діяльності підприємства. Наявність незавершеної реконструкції не спростовує факту використання послуг, робіт і товарів у межах господарської діяльності позивача, що відповідає нормам ПК України та узгоджується з практикою Верховного Суду.

Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 24 810,00 грн, які підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2022 № 457/31-00-04-03-05-15, № 459/31-00-04-03-05-15.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (вул. Миру, 17, м. Київ, 03134, ідентифікаційний номер 23518596) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, 3, м. Київ, 02063, ідентифікаційний номер 44082145) судовий збір у розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.