Ухвала

від 23.12.2024 по справі 380/25383/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/25383/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

23 грудня 2024 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 18.10.2024 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 18.10.2024 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення, яким надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Ухвалою від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Разом з позовною заявою представник позивача подала заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим ТЦК та СП вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними діяння та зобов`язання до вчинення дій. Заява мотивована тим, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується таким.

Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з вимогами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно з ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників процесу переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Представник позивача обґрунтовує необхідність задоволення заяви про забезпечення позову тим, що їх незастосування унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, не взявши до уваги право позивача на відстрочку розпочав вживати заходи щодо мобілізації позивача, зокрема, у системі РЕЗЕРВ+ щодо ОСОБА_1 позначено про порушення правил військового обліку.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Отже, саме лише посилання в заяві на настання небажаних наслідків, усунути які не вдасться навіть при вирішенні позову по суті. без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням відповідного рішення, дій чи бездіяльності.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22.

Предметом позову, забезпечити який просив позивач, є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 18.10.2024 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі.

Отже, заходи забезпечення позову, які представник позивача просить суд вжити, фактично стосуються можливого призову позивача на військову службу, натомість спір, який виник між сторонами у розглядуваній справі, стосується надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.

Тобто, заходи забезпечення позову, які представник позивача просить суд вжити, фактично виходять за межі заявлених позовних вимог та не є дотичними до предмета ініційованого позивачем спору.

Суд також зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на призов позивача на військову службу, шляхом, зокрема, направлення позивача на військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеня його придатності до військової служби, вручення повістки на відправку (мобілізаційного розпорядження) тощо. Таким чином, позивачем не доведено, що на момент подання заяви про забезпечення позову наявні обставини, які потребують негайного втручання з боку суду у вигляді застосування заходів забезпечення позову з метою забезпечення виконання його рішення у майбутньому.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 статті 150 КАС України, у зв`язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

у х в а л и в

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання повного тексту ухвали.

Суддя Чаплик І.Д.