Рішення

від 20.12.2024 по справі 380/21280/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/21280/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 3; ЄДРПОУ: 07684556) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2024 за №29905/13-01-07-05.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про завищення позивачем при декларуванні за березень 2024 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2024 року у сумі 7576 грн, контролюючим органом вказано нереальність здійснених господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ (надалі також ТзОВ «ЛДАРЗ») із ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" (надалі - контрагент), у зв`язку з відсутністю реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій. Позивач заперечує встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій із контрагентом ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР", оскільки всі первинні бухгалтерські документи складені належним чином та є в наявності, спірні господарські операції мали реальну господарську ціль забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети ремонту військової авіаційної техніки та виконання ДОЗ. Вказує, що усі податкові накладні по спірних господарських операціях, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень зі сторони органів ДПС України, податкові накладні були складені та зареєстровані після 01.07.2017, що є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Заперечує твердження податкового органу про те. що придбання товарів у вказаного контрагента не було обумовлено розумними економічними причинами (діловою метою) та відповідно такі операції були спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем, тобто позивачем, покликаючись на включення ТзОВ «ЛДАРЗ» до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 та відповідно залучення до виконання функції з оборони держави та забезпечення ЗСУ, а саме: виконання державного оборонного замовлення - робіт з виготовлення та ремонту військової авіаційної техніки. Також покликається на порушення процедури проведення перевірки, зокрема, акт перевірки не містить посилань на будь-які первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, податкову або іншу фінансову звітність суб`єкта постачання по ланцюгу постачання, згідно яких відповідач встановив обставини щодо відсутності фактів закупівлі ТМЦ, реалізованих позивачу. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

28.11.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що перевіркою достовірності і правильності визначення ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ та врахування при розрахунку показника у рядку 10.1 (колонка Б) Декларацій з податку на додану вартість за березень 2024 року встановлено його завищення внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у загальній сумі 7576 грн. по розрахунках з ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР (код ЄДРПОУ 39194627). Вказує, що підприємством не надано до перевірки сертифікату виробника на товари, що унеможливлює підтвердження ланцюга постачання продукції від виробника до споживача (користувача), зокрема: -Підшипник 83702 Ю3ТС8 (ЕТУ 100/3); - Подшипник 3608; - Підшипник 08-2000083 (ЕТУ 100/3). Вважає, що ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" не придбавала вищезазначених товарно-матеріальних цінностей, а також комплектуючих до їх виробництва. Як наслідок не представляється можливість дослідити ланцюг походження даних товарно-матеріальних цінностей. Відтак, неможливо ідентифікувати джерело походження товарів, реалізація яких оформлена ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" на користь ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ у лютому, березні 2023 року. На думку відповідача, оскільки відсутній сам факт придбання контрагентом ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" вищенаведених ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ відповідно, відсутній і факт продажу вищезазначених ТМЦ для ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ. Таким чином, в ході перевірки не підтверджується факт придбання ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ товарів у ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" на загальну суму 45458,40 грн., в т.ч. ПДВ 7576,40 грн. стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивачем 09.12.2024 подано відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що позивач у зв`язку з виробничими потребами у запчастинах в ході здійснення своєї господарської діяльності, уклав договір з ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР", на підставі якого здійснювалися спірні господарські операції, що підтверджується первинними обліковими документами. Вказує, що податковим органом не заперечується відповідність складених первинних бухгалтерських документів вимогам щодо їх оформлення, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наявність у сторін господарської операції спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної. Окрім цього, відповідачем у Акті перевірки та відзиві на позовну заяву підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, оспорювані податковим органом господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мсти - ремонту військової авіаційної техніки та отримання прибутку. Товар отриманий від контрагента мав реальний і товарний характер та був використаний в процесі господарської діяльності позивача. Зазначені господарські операції призвели до зміни майнового стану кожного їх учасника, були обумовлені рухом ТМЦ та підтверджені належними первинними документами, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік. Вважає, що відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами відсутність факту здійснення контрагентом позивача господарських операцій. Просить позовні вимоги задовольнити.

Інших заяв по суті позовних вимог не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.11.2022. Основними видами діяльності є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування КВЕД:30.30.

На підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 16.05.2024 № 2583-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ ЛДАРЗ з питань дотримання законодавства при декларуванні за березень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 19.06.2024 № 25295/13- 01-07-05/07684556 (надалі також акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ ЛДАРЗ п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2024 року у сумі 7576 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 09.07.2024 винесено податкове повідомлення-рішення №29905/13-01-07-05, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 7576,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 3788,00 грн.

ТОВ «ЛДАРЗ» оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення №29905/13-01-07-05 від 09.07,2024 та 16.09.2024 за вх.№3472 товариством було отримано рішення про результати розгляду скарги від 13.09.2024 № 27839/6/99-00-06-01-04-06.

Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2024 року полягають у тому, що, на думку податкового органу, не підтверджується факт придбання ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ товарів у ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" на загальну суму 45 458,40 грн., в т.ч. ПДВ 7576,40 грн. стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Вказано, що в ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій. При складанні відповідних первинних документів за нереальними операціями між ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗта ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР", які дійсно не відбулися, ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ порушено норми частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996) та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88). На підставі вказаного зроблено висновок про неправомірне формування ТзОВ ЛДАРЗ на підставі таких первинних документів реєстрів бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірним рішенням суб`єкта владних повноважень, ТзОВ ЛДАРЗ звернулось до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).

Згідно із підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/по слуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судом, висновок контролюючого органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування за березень 2024 року грунтувався на тому, що за результатами перевірки не підтверджується факт придбання ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ товарів у ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" на загальну суму 45458,40 грн., в т.ч. ПДВ 7576,40 грн. стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Висновки податкового органу про нереальність здійснених господарських операцій ТзОВ «ЛДАРЗ» із ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР" також грунтуються на відсутності реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема, до постачальників вищенаведеного контрагента та наступного за ними платника податків ТзОВ «ЛДАРЗ»; відсутність виробників(імпортерів) реалізованих товарів по ланцюгах постачання; відсутність підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій контрагента ТзОВ «ЛДАРЗ» із його контрагентами-постачальниками відповідно до податкової інформації, відсутність сертифікату виробника.

Відтак, для надання правильної оцінки спірним правовідносинам сторін, в даній адміністративній справі підлягають дослідженню обставини, щодо фактичного вчинення ТзОВ «ЛДАРЗ» спірних господарських операцій із контрагентом ТзОВ "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР", а також належність їх оформлення первинними документами, на підставі яких позивачем були сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку в періоді, що був охоплений перевіркою.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно цієї ж статті 1 Закону № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підпункту 14.1.231 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

За змістом пунктів 2.1, 2.2, 2.4 цього Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між Держаним підприємством «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод, правонаступником якого є ТОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» було укладено Договір поставки №16-22-119/ПЦ від 26.04.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставляти у власність позивачу підшипники (товар) на загальну суму 216 878,40 грн з ПДВ, найменування, кількість та ціна якого визначалась у Специфікації Додатку №1 до Договору, а ТОВ «ЛДАРЗ» зобов`язувалось прийняти товар і оплатити його.

Представником ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» через перевізника «Нова пошта» було направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладними №59000933949152, №59000938353662.

Сторонами оформлено видаткові накладні № б00000134 від 24.02.2023 на загальну суму 21 000,00 грн,в т.ч. ПДВ-3500,00 грн та № б00000164 від 06.03.2023 на загальну суму 24 458,40 грн,в т.ч. ПДВ-4076,40 грн. Контрагентом було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні №63 від 24.02.2023 та №12 від 06.03.2023.

У свою чергу, позивачем на підставі виставленого рахунку на оплату №169 від 16.02.2023 було оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №2249 від 28.07.2023. Факт оплати продукції не заперечується відповідачем та підтверджується долученими до матеріалів справи рахунком №169 від 16.02.2023 та платіжним дорученням ТОВ №2249 від 28.07.2023 про перерахунок коштів на рахунок контрагента у сумі 45 458,40 грн, в. т.ч. ПДВ 7576,40 грн.

Вказані первинні бухгалтерські документи складені згідно із чинним законодавством, а саме Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Видаткові накладні містять усі реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяги господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У подальшому для забезпечення господарської діяльності ТОВ «ЛДАРЗ» та виконання виробничих програм оприбуткований товар спрямовувався у відповідні склади та цехи на виконання відповідних наряд-замовлень. Зокрема, Підшипники 83702 ЮЗТС8 (ЕТУ 100/3), отримані згідно видаткової накладної № б00000134 від 24.02.2023, зі складу №10 була переміщені у цех №7 та використані при виконанні наряд-замовлення №14/143/1287/207, що підтверджується Карткою рахунку №207 (Партії: ПН-0004079), Підшипники 3608, отримані згідно видаткової накладної № б00000164 від 06.03.2023, зі складу №10 була переміщені у цех №7 та використані при виконанні наряд-замовлення №№14/158/1442/207, що підтверджується Карткою рахунку №207 (Партії: ПН-0004261), Підшипники 08-2000083 (ЕТУ 100/3), отримані згідно видаткової накладної № б00000164 від 06.03.2023, зі складу №10 була переміщені у цех №3 та використані при виконанні наряд-замовлень №14/355/207, №14/793/207, що підтверджується Карткою рахунку №207(Партії: ПН-0004261).

Зазначені Картки рахунків №207 щодо руху та використання ТМЦ підтверджують прихід товару згідно видаткових накладних та інших первинних документів на склади, а згодом переміщення товару у відповіді цехи для виконання наряд-замовлень, (номери нарядів замовлень, відповідно до внутрішньої системи нумерації, зазначені в графі «операція» рядка, що містить дані про списання ТМЦ у графі «Документ»). Відтак, дані з систем електронного обліку ТМЦ підтверджують фактичний прихід товару на склад та містять деталізований облік руху товару між структурними підрозділами позивача, номери наряд- замовлень, спрямованих на виконання державного оборонного замовлення (надалі-ДОЗ), Картки обліку підтверджують фактичне отримання товару та його використання у виробничій діяльності з метою належного виконання ДОЗ.

У картках рахунків ТМЦ зазначені номери замовлень, на виконання яких переміщався товар. Вказані номери замовлень, зазначені також у книзі наряд-замовлень, підтверджують, що ТМЦ (факт закупівлі яких оспорюється податковим органом), спрямовувались для безпосереднього використання в рамках господарської діяльності позивача. Також позивачем долучено scan-копії сторінок з книги наряд-замовлень, дані яких містять номери замовлень, на які спрямовувались ТМЦ згідно вищеописаних господарських операцій.

В акті перевірки відповідач стверджує, що придбання товарів у вказаного контрагента не було обумовлено розумними економічними причинами (діловою метою) та відповідно такі операції були спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем, тобто позивачем.

Суд зазначає, що ТзОВ «ЛДАРЗ» включене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83. у зв`язку з чим безпосередньо залучене до виконання функції з оборони держави та забезпечення ЗСУ, а саме: виконання державного оборонного замовлення - робіт з виготовлення та ремонту військової авіаційної техніки.

Як слідує із матеріалів справи, предметом закупівлі оскаржуваних податковим органом господарських операцій були запчастини, призначені для використання при ремонті та модернізації військової авіаційної техніки. Таким чином, закупівля компонентів та обладнання для ремонту та обслуговування авіаційної техніки відповідає основному виду діяльності ТзОВ «ЛДАРЗ» - КВЕД 30.30 виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, що є безпосередньою діловою метою діяльності ТзОВ «ЛДАРЗ».

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані па отримання виключно необгрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Судом досліджено та проаналізовано вищенаведені документи бухгалтерського обліку ТзОВ «ЛДАРЗ», якими оформлено спірні господарські операції та встановлено, що такі документи не мають дефектів і відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Також суд враховує, що вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами у розумінні статей 73-76 КАС України.

Відповідно до статті 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок, підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В силу приписів статей 44, 83 ПК України, посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов`язані врахувати надані позивачем первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, зокрема, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою використання їх в господарській діяльності.

При цьому, згідно з абз.1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Актом перевірки пітверджено і сторонами не заперечується, що за результатами господарської діяльності між ТзОВ ЛДАРЗ та ТзОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» останнім складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкові накладні №63 від 24.02.2023 та №12 від 06.03.2023. Даний факт підтверджується рішеннями про реєстрацію таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.03.2024. ТзОВ ЛДАРЗ включило до складу податкового кредиту за березень 2024 року суму ПДВ за вказані операції, що відповідає даним додатків 1, 3 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Доводи податкового органу про наявність Рішення про відповідність платника податку на додану вартість - ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» критеріям ризиковості від 08.11.2023 за №103466 суд оцінює критично, оскільки за змістом акту перевірки підставою для прийняття рішення були операції із придбання товарів у період з 30.03.2023 по 25.09.2023. Водночас господарські операції із постачання ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» товару позивачу відбулись 24.02.2023 та 06.03.2023, тобто до періоду, зазначеного у Рішенні №103466, а Рішення від 08.11.2023 за №103466 не існувало на момент здійснення позивачем оспорюваних господарських операцій.

Належність оформлення реквізитів документів контролюючим органом не заперечується та під сумнів не ставиться.

Верховний Суд у справі № 826/10104/16 із посилання на підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначив, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Проаналізувавши подані позивачем документи суд дійшов висновку, що оспорюванні податковим органом господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мсти - ремонту військової авіаційної техніки та отримання прибутку. Товар отриманий від контрагента мав реальний і товарний характер та був використаний в процесі господарської діяльності позивача. Зазначені господарські операції призвели до зміни майнового стану кожного їх учасника, були обумовлені рухом ТМЦ та підтверджені належними первинними документами, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік.

Відповідач стверджує про те, що якість та комплектність продукції повинні відповідати ТУ на неї, що підтверджується підписаними ВТК та 2493 ВП МОУ паспортами на продукцію, а до перевірки не надано документів про проходження продукції контролю здійсненим 2493 військовим представництвом Міністерства Оборони України згідно «Положення про представництва державних замовників у сфері оборони на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 року №1107 (зі змінами).

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до Положення про представництва державних замовників у сфері оборони на підприємствах, в установах та організаціях, згідно рішення державного замовника у ТОВ «ЛДАРЗ» утворено 4762 військове представництво Міністерства оборони України (4762 ВП МОУ). В той же час, 2493 військове представництво Міністерства Оборони України не є уповноваженим представником державного замовника у сфері оборони на ТОВ «ЛДАРЗ», відтак жодних прав та зобов`язань по відношенню до позивача чи до ТзОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» не має. Більше того, вказане не було передбачено ні договором укладеним з контрагентом, як і будь-якими іншими документами наданими до перевірки, чи іншими нормативними актами позивача.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено пов`язаність виникнення права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з обов`язковою наявністю сертифікатів якості на товар, чи то сертифікатів виробника.

Сертифікати відповідності, паспорти якості, конструкторська документація на товар не є первинними документами в розумінні Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Вказане підтверджується і Положенням про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого сертифікати та паспорти виробника не є первинними документами, що підтверджують визначення податкових зобов`язань та кредиту. Висновки про те, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, викладені в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 18.03.2021 у справі № 826/9061/17; від 12.03.2021 у справі №200/6316/19-а. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі № 560/12630/21 зазначив, що сама по собі відсутність чи наявність сертифікатів якості не пов`язана з реальністю чи можливістю поставки товару.

З наведеного суд погоджується з доводами позивача, що сертифікати (паспорти) якості не фіксують факту здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам, отже, не беруть участь у формуванні даних бухгалтерського та податкового обліку, тобто вказані документи не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, так як не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки та не фіксують рух активів.

Суд також враховує, що позивач не має обов`язку відслідковувати правильність чи законність ведення господарської діяльності кожним із його контрагентів. Реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань. Допущені самим контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо цього ж контрагента та не впливають на податкові зобов`язання позивача. Наявність у позивача податкових та видаткових накладних по господарських операціях, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача.

Також суд зазначає, що неподання контрагентами фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, і взагалі будь-яке порушення податкової дисципліни, не може свідчити про неотримання товару позивачем від постачальників, а наслідки такого порушення перекладатися на контрагентів, з якими постачальник перебуває у взаємовідносинах. Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Доводи податкового органу про відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно матеріальних цінностей, у випадку ТзОВ ЛДАРЗ, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій з боку ТзОВ ЛДАРЗ, Дії, які вчинили чи не вчинили з поставленим товаром конрагенти позивача, не можуть ставити під сумнів операції з поставки товару, отриманого позивачем.

Слід також зазначити, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що при складанні Акту податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів позивача та його контрагентів; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання, а лише міститься інформація щодо неможливості підтвердити формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із неможливістю відповідачем перевірити та встановити відповідність придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу, а отже, і не спростовується відповідачем факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 824/1078/16-а та від 07.03.2023 № 805/2847/16-а.

В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача в основному ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагента, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операційц за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

По своїй суті, інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов`язків. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно- аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Така інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним.

Подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 15.11.2022 № 815/4241/16, щодо неприйнятності посилання контролюючого органу на узагальнену податкову інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, а також отриману від інших податкових органів щодо контрагентів позивача, яка вказує на неможливість виконання операцій позивача з цими суб`єктами господарювання, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів цих обставин у визначеному законодавством порядку. До того ж, податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не може бути самостійною та беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутня інформація та документи, які б свідчили про проведення контролюючим органом перевірок контрагента ТзОВ «ЛДАРЗ», як наслідок, відсутнє належне документальне підтвердження відсутності у цих господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання щодо закупівлі товару, а отже відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами відсутність факту здійснення контрагентом позивача господарських операцій.

Наведеним вище, спростовуються висновки відповідача про те, що отримання позивачем товару від ТзОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР» фактично не відбувалося.

В ході судового розгляду адміністративної справи висновки контролюючого органу щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами.

Суд зауважує, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такі правові висновки відображені у постановах Верховного Суду від 09.01.2023 у справі № 804/15301/15, від 24.01.2023 у справі № 820/665/16, від 17.05.2022 у справі № 808/2099/17, від 25.11.2021 № 813/288/16, від 28.10.2020 у справі N 500/305/19, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

З метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок іх обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. Така правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 у справі № 640/8822/21.

ТзОВ «ЛДАРЗ» на підтвердження реальності господарських операцій та фактичного руху активів надало відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури. Окрім цього до матеріалів справи було долучено експрес-накладні для підтвердження транспортування товару, картки руху товару з системи внутрішнього обліку ТМЦ в програмі « 1С», витяги з книги наряд-замовлень на підтвердження економічної причини (ділової мети) закупівлі вказаного товару та використання його безпосередньо в господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Разом з тим, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірним визначення позивачу суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2024 року.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені у цій справі обставини спростовують висновки податкового органу, що висловлені у акті перевірки та слугували підставою для прийняття спірного рішення суб`єктом владних повноважень, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 09.07.2024 за №29905/13-01-07-05 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 3028 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 3; ЄДРПОУ: 07684556) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35 ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 09.07.2024 за №29905/13-01-07-05.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 3; ЄДРПОУ: 07684556) 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.