Рішення
від 23.12.2024 по справі 380/14788/24
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року

справа №380/14788/24

провадження № П/380/14951/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши в письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» (місцезнаходження: 81332, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Гостинцеве, вул. Львівська, буд. 2, офіс 101; ЄДРПОУ: 40557114) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900351/2 від 29.04.2024;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900403/2 від 14.05.2024;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900427/2 від 20.05.2024;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900464/2 від 27.05.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ СІКЕР уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED, Китайська Народна Республіка, зовнішньоекономічний контракт №21UP4175, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця товар, а покупця прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунків-фактур (інвойсів) №23UP4513 від 24.10.2023, №23UP4515 від 24.10.2023, позивач придбав у продавця товар, який було ввезено на митну територію України. Також ТзОВ СІКЕР уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD, Китайська Народна Республіка, зовнішньоекономічний контракт №JD22W028, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця товар, а покупця прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунків-фактур (інвойсів) №JD23W020 від 18.10.2023, №JD23W021 від 28.03.2024, позивач придбав у продавця товар, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронні митні декларації №24UA209170035521U7, №24UA209170041411U2, №24UA209170043709U0, №24UA209170039615U0. Разом з митними деклараціями в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи такі рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 17.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

01.08.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що в оскаржуваних рішеннях про коригування у графах 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, а також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерело, яке використовувалося митним органом при визначенні митної вартості. Щодо окремих особливостей заповнення граф рішення про коригування митної вартості товарів, у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), вказано наступне: "Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо". Оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею Держмитслужби за методом 2ґ (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішеннях на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації в рішеннях також вказані.

05.08.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. Окрім того, згідно з ч.7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Митний орган повинен чітко дотримуватись процедури, визначеної законодавством, чого в даному випадку не зробив.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю СІКЕР зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 40557114), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ СІКЕР (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED, Китайська Народна Республіка (Постачальник), зовнішньоекономічний контракт №21UP4175 від 17.11.2022, згідно з яким Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №21UP4175 від 17.11.2022 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №23UP4513 від 24.10.2023 на суму 23 237,50 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 29.04.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170035521U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Садові парасольки та подібні парасольки: бічна парасолька садова для внутрішнього дворика в комплекті з стійкою та чохлом.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170035521U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист б/н від 23.02.2024; рахунок-проформу №23UP4513 від 24.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №23UP4513 від 23.02.2024; коносамент №NGP0924335 від 28.02.2024; автотранспортну накладну від 26.04.2024; сертифікат про походження товару №C240975843040004 від 26.02.2024; банківські платіжні документи №880 від 26.10.2023 та №992 від 22.02.2024; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №041 від 26.04.2024 та №N1767-ICT від 17.04.2024; банківський документ про оплату транспортно-експедиційних послуг №1055 від 18.04.2024 зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №21UP4175 від 17.11.2022; договір про перевезення №041 від 22.04.2024 та №S/2023 від 24.10.2022; копію митної декларації країни відправлення №310120240519281844.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс лист; інтернет пропозиція. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані разом із ЕВМД №24UA209170035521U7. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 29.04.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900351/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено наступне:- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 17.11.2022 № 21UP4175 далі (Контракт), укладеного між компанією UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED (постачальник) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора Бобка Павла (покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED, проте, п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.- -Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 26.10.2023 № 880 яка не може бути взята до уваги тому, що платником у ній є підприємство, яке не є стороною зовнішньоекономічного контракту та від 22.02.2024 № 992, яка не може бути взята до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216; оскільки: не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача, номера рахунку отримувача; -в рахунку на перевезення від 26.04.24 №041 зазначений договір №31/06/2022 від 31.03.22, проте до митного оформлення не поданий; - для підтвердження оплати за організацію транспортно-експедиційних послуг надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 18.04.2024 за № 1055, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваних послуг, оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;- відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;- у гр. «країна призначення» митної декларації країни експорту від 24.02.2024 №310120240519281844 вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиція. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA100330/2024/506140 від 03.04.2024. товар 2. №UA204060/2024/1688 від 21.03.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001439. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 29.04.2024 №UA209000/2024/900351/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170035935U7, та 30.04.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №21UP4175 від 17.11.2022 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 23UP4515 від 14.03.2024 на суму 23 237,50 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 20.05.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170041411U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Садові парасольки та подібні парасольки: бічна парасолька садова для внутрішнього дворика в комплекті з стійкою та чохлом.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170041411U2 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист б/н від 14.03.2024; рахунок-проформу №23UP4515 від 24.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №23UP4515 від 14.03.2024; коносамент №WMSS240030777 від 23.03.2024; автотранспортну накладну №2365 від 16.05.2024; сертифікат про походження товару №C240975843040008 від 14.03.2024; банківські платіжні документи №1009 від 13.03.2024 та №881 від 26.10.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №75 від 16.05.2024 та №TG160524006 від 16.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №21UP4175 від 17.11.2022; договір про перевезення №21.05.2018/124ОД від 21.05.2018 та №24.01/2024 від 15.05.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120240519087916.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс лист; інтернет пропозиція. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані разом із ЕВМД №24UA209170041411U2. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 20.05.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900427/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів встановлено наступне:- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 17.11.2022 № 21UP4175 далі (Контракт), укладеного між компанією UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED (постачальник) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора Бобка Павла (покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED, проте, п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. -Для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.10.2023 № 881, яка не може бути взята до уваги тому що платником у ній є підприємство, яке не є стороною зовнішньоекономічного контракту та від 13.03.2024 № 1009, яка не може бути взята до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216; оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача, номера рахунку отримувача; зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту; -в рахунку на перевезення від 16.05.24 № 75 зазначений договір-заявка №24.01/2024 від 15.05.24, проте до митного оформлення не подана, - відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано; - у гр. «країна призначення» митної декларації країни експорту від 15.03.2024 №310120240519087916 вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. -відповідно до рахунку на транспортні перевезення від 16.05.2024 № TG160524006 зазначена експедиторська винагорода лише по Україні, а за її межами відсутня. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиція. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA100330/2024/506140 від 03.04.2024, товар 2. №UA204060/2024/1688 від 21.03.2024 Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001685. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 20.05.2024 №UA209000/2024/900427/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170041853U8, та 20.05.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ СІКЕР (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Linhai Jarden Arts And Сrafts CO., LTD, Китайська Народна Республіка (Постачальник), зовнішньоекономічний контракт №JD22W028 від 11.11.2022, згідно з яким Продавець поставляє та передає у власність Покупця товар, а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №JD22W028 від 11.11.2022 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №JD23W020 від 14.03.2024 на суму 16 170,00 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 13.05.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170039615U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Лавки-гойдалки (качелі), садові, 4-охмісні, встановлюються на підлогу чи на землю (плоску поверхню).

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170039615U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист б/н від 14.03.2024; рахунок-проформу №JD23W020 від 18.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №JD23W020 від 14.03.2024; коносамент №QN24030105 від 19.03.2024; автотранспортну накладну №430188 від 10.05.2024; сертифікат про походження товару №24C344000768/00004 від 14.03.2024; банківські платіжні документи №1029 від 01.04.2024 та №864 від 20.10.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №71 від 09.05.2024 та №LS-4560173 від 09.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №JD22W028 від 11.11.2022; договір про перевезення №11-06-2019 від 11.06.2019 та №24.01/2024 від 09.05.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120240519091554.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI необхідне подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристика товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - копію митної декларацію країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс лист; інтернет пропозиція. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані разом із ЕВМД №24UA209170039615U0. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 14.05.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900403/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:- поставка товару здійснюється на підставі контракту від 11.11.2022 за № JD22W028 далі Контракт, укладеного між компанією Linhai Jarden Arts And Crafts Co., LTD CHINA (Продавець) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора Бобка Павла Зеновієвича (Покупець). Слід відмітити, що ні в преамбулі Контракту ні в реквізитах такого відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії Linhai Jarden Arts And Crafts Co., LTD. Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Згідно договору, такий укладений у м. Львів, Україна. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується і п.10 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. - відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано; - згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. За аналізом даного положення контракту розуміється, що Проформа інвойс підписується сторонами, що і підтверджує факт погодження. Надана до митного оформлення копія проформи інвойса JD22W020 від 18.10.2023 не підписані стороною покупця, а відтак така не вважається погодженою, що в свою чергу, такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;- у гр.16 та гр.23 (перевізник) CMR 430188 від 10.05.2024 наявні штампи перевізника ПП «ТРАНС ОЛЕГ ПЛЮС». Однак, документи, що визначають договірні відносини з ПП «ТРАНС ОЛЕГ ПЛЮС», відсутні. До митного оформлення надано рахунок №71 від 09.05.2024 складеного на підставі договору-заявки 24.01/2024 від 09.05.2024. Однак, такий договір-заявка до митного оформлення не надано. - у гр.44 митної декларації декларантом зазначено документ під кодом 4301 (Договір контракт про перевезення) із позначкою «d», під №24.01/2024, однак такий не доданий до митного оформлення. - для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті № 864 від 20.10.2023, № 1029 від 01.04.2024, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту; - для підтвердження транспортно -експедиторських витрат за маршрутом NINGBO Port, China (Китай) Rzeszow, Poland (Польща) декларантом надано рахунок фактуру від 09.05.2024 за № LS-4560173, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно експедиторських послуг складає 218110,86. Згідно з підпунктом (А) п. 4.3.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 11-06-2019 від 11.06.2019, клієнт оплачує при перевезенні вантажу в режимі імпорт- платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано, банківських та/або інших платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиція. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б, (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA500490/2024/2275 від 29.03.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001685. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 14.05.2024 №UA209000/2024/900403/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170040055U4, та 14.05.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №JD22W028 від 11.11.2022 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № JD23W021 від 28.03.2024 на суму 16 170,00 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 27.05.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170043709U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Лавки-гойдалки (качелі), садові, 4-охмісні, встановлюються на підлогу чи на землю (плоску поверхню).

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170043709U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист б/н від 28.03.2024; рахунок-проформу №JD23W021 від 20.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №JD23W021 від 28.03.2024; коносамент №QN24030253 від 04.04.2024; автотранспортну накладну №2367 від 24.05.2024; сертифікат про походження товару №24C344000768/00005 від 28.03.2024; банківські платіжні документи №1053 від 18.04.2024 та №876 від 23.10.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №310 від 24.05.2024 та №TG220524003 від 22.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №JD22W028 від 11.11.2022; договір про перевезення №16/08/23 від 16.08.2023 та №21.05.2018/124ОД від 21.05.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120240518895175.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристика товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - копію митної декларацію країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс лист; інтернет пропозиція. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані разом із ЕВМД №24UA209170043709U0. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 27.05.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900464/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено: - поставка товару здійснюється на підставі контракту від 11.11.2022 за № JD22W028 далі Контракт, укладеного між компанією Linhai Jarden Arts And Crafts Co., LTD CHINA (Продавець) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора Бобка Павла Зеновійовича (Покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії Linhai Jarden Arts And Crafts Co., LTD., проте п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін; - для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті № 876 від 23.10.2023, № 1053 від 18.04.2024, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту; - відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;- у гр. торгова країна» митної декларації країни експорту від 29.03.2024 № 310120240518895175 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. - для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок фактуру від 24.05.2024 № 310, яка містить посилання на договір від 16.08.2023 № 16/08/-23, який до митного оформлення не наданий. -відповідно до рахунку на транспортні перевезення від 22.05.2024 № TG220524003 зазначена експедиторська винагорода лише по Україні, а за її межами відсутня. Окрім того, даний рахунок містить посилання на договір від 21.05.2018 № 21.05.2018/124 ОД, який до митного оформлення не наданий. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиція. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б, (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA204060/2024/3128 від 17.05.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001789. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/900464/2 від 27.05.2024. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170043950U5, та 27.05.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України з метою визначення митної вартості товару за ціною договору.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Однак в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено: які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Відповідачем зазначено, що у зовнішньоекономічних контрактах відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії-продавця.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. Тому посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідачем також зазначено, що для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, оскільки не відповідають вимогам Закону №1591-IX та Постанови №216.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема, підпунктом 3 пункту 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Таким чином, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТОВ «Сікер» на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Відповідачем також зазначено у рішенні № UA209000/2024/900351/2 від 29.04.2024, що в рахунку на перевезення від 26.04.24 №041 зазначений договір №31/06/2022 від 31.03.22, проте до митного оформлення не поданий. Крім того, у рішенні №UA209000/2024/900403/2 від 14.05.2024 вказано, що для підтвердження транспортно -експедиторських витрат за маршрутом NINGBO Port, China (Китай) Rzeszow, Poland (Польща) декларантом надано рахунок фактуру від 09.05.2024 за № LS-4560173, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно експедиторських послуг складає 218110,86. Згідно з підпунктом (А) п. 4.3.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 11-06-2019 від 11.06.2019, клієнт оплачує при перевезенні вантажу в режимі імпорт- платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано, банківських та/або інших платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, у вказаному випадку Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура про надання послуг з перевезення товару є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

Відповідачем не доведено, що долучених до митних декларацій документів було недостатньо для встановлення вказаної складової митної вартості товару.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.08.2020 у справі №808/1873/18, порушення строків відправлення товару не є обставиною, що будь-яким чином може вплинути на митну вартість товару.

Також Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

Суд зазначає, що існування формальних порушень терміну виконання зобов`язань за договором перевезення, при яких сторони зовнішньоекономічного контракту не мають одна до одної претензій, не впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідачем також зазначено, що згідно з зовнішньоекономічними контрактами, Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано.

Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа, і така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Крім того, відповідач вказує, що у гр. «країна призначення» митних декларацій країни експорту вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Суд зазначає, відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Позивач не може відповідати за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства іноземної держави, та внесення до неї відповідної інформації (постанова Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №813/1350/14).

Також підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості № UA209000/2024/900427/2 від 20.05.2024, №UA209000/2024/900403/2 від 14.05.2024 та №UA209000/2024/900464/2 від 27.05.2024 стало те, що до митного оформлення не подано договір на перевезення та/або заявку на перевезення товарів. Проте вказані доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Так, разом з митною декларацією №UA209000/2024/900464/2 подавався договір на перевезення від 16.08.2023 №16/08/-23, а з митними деклараціями №24UA209170039615U0 та №24UA209170041411U2 подавався договір-заявка на перевезення №24.01/2024 від 15.05.2024. Відтак, вказані доводи відповідача не беруться судом до уваги як необґрунтовані.

Окрім того, підставою для прийняття рішень № UA209000/2024/900427/2 від 20.05.202№ UA209000/2024/900464/2 від 27.05.2024 стало те, що в рахунку на перевезення зазначена експедиторська винагорода лише по Україні, а за її межами відсутня.

Суд зазначає, що відповідно до частини одинадцятої статті 58 МКУ, витрати на транспортування товару після ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Таким чином для вірного розрахунку митної вартості важливим є саме виділення витрат на експедиційні послуги понесені після перетину митного кордону, в іншому разі відповідні витрати повинні включатись у повному обсязі до митної вартості оцінюваних товарів.

Окрім того, у рішенні №UA209000/2024/900403/2 від 14.05.2024 зазначено, що згідно з п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. За аналізом даного положення контракту розуміється, що Проформа інвойс підписується сторонами, що і підтверджує факт погодження. Надана до митного оформлення копія проформи інвойса JD22W020 від 18.10.2023 не підписані стороною покупця, а відтак така не вважається погодженою, що в свою чергу, такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що пунктом 1.3. контракту №JD22W028 від 11.11.2022 не передбачено, що рахунок проформа вважається погодженою лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні вказано лише, що сторони узгоджують найменування, кількість, ціну товару, однак конкретизується способи такого «узгодження». Рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Для підтвердження митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларантом позивача до митного оформлення було подано весь пакет документів, які підтверджують складові митної вартості товару.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021 № 480/3558/19 від 17.11. 2021.

Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена в у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, у них зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900351/2 від 29.04.2024, №UA209000/2024/900403/2 від 14.05.2024, № UA209000/2024/900427/2 від 20.05.2024; № UA209000/2024/900464/2 від 27.05.2024. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СІКЕР (місцезнаходження: 81332, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Гостинцеве, вул. Львівська, 2/101; ЄДРПОУ: 40557114) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900351/2 від 29.04.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900403/2 від 14.05.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900427/2 від 20.05.2024.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900464/2 від 27.05.2024.

.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІКЕР (місцезнаходження: 81332, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Гостинцеве, вул. Львівська, 2/101; ЄДРПОУ: 40557114) за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) судовий збір на суму 5624 (п`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.12.2024
Оприлюднено27.12.2024
Номер документу124049955
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —380/14788/24

Рішення від 23.12.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Чаплик Ірина Дмитрівна

Ухвала від 17.07.2024

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Чаплик Ірина Дмитрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні