Ухвала

від 24.12.2024 по справі 380/24177/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/24177/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

24 грудня 2024 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Т-77" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Т-77" код ЄДРПОУ 37800901, місцезнаходження: 79015, Львівська обл., місто Львів, вул. Героїв УПА, будинок 77 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю код ЄДРПОУ 40181003, місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Угорська, 7-а, у якій просить суд:

- визнати протиправною і скасувати постанову від 13.11.2024 № 6-м, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Т-77» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 109008,00грн;

- визнати протиправним і скасувати припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 29.10.2024, яким вимагається від Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Т-77» зупинити виконання будівельних робіт на об`єкті за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 327-Е, до моменту усунення виявлених порушень;

- визнати протиправним і скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29.10.2024, яким вимагається від Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Т-77» протягом двох місяців з дня отримання припису усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зазначені у приписі.

23.12.2024 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29.10.2024, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, яким вимагається від Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Т-77» протягом двох місяців з дня отримання припису усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, зазначені у приписі, до ухвалення судового рішення у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що за невиконання припису відповідно до пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 грн. При цьому, сплата штрафу не звільняє від виконання припису і в подальшому відповідач може знову видати припис замість оскаржуваного. Оскарження вказаного припису не зупиняє його виконання. Розгляд справи лише розпочався, і не завершиться до дати виконання припису. На сьогодні існують обставини, які об`єктивно (не залежать від дій позивача) роблять неможливим виконання такого припису позивачем. І його не виконання спричинить негативні наслідки для позивача, що знівелює мету звернення до суду. Незважаючи на те, що у приписі чітко не визначено, які саме дії має вчинити позивач, логічним є те, що ці дії будуть передбачати реконструкцію всієї будівлі за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 327-Е та/або подання відповідного пакету документів для отримання права на виконання будівельних робіт. Позивач як орендар частини нежитлового приміщення за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 327-Е на підставі договору оренду об`єкта нерухомості №Ш327/2024 від 01.07.2024 (далі Договір оренди), не наділений правами та обов`язками Замовника будівництва. У пункті 2.1. Договору оренди визначено, що об`єкт оренди був наданий позивачу, зокрема, як склад для будівельних матеріалів. При цьому, позивач зобов`язаний не здійснювати без письмової згоди Орендодавця перебудову, добудову та перепланування об`єкта оренди (пункту 7.2.5 Договору оренди). За таких обставин, здійснення позивачем як замовником реконструкції будівлі, яка не належить позивачу на праві власності та використовується ним тимчасово як склад, є неможливою, тому дія припису, якщо його не зупинити, призведе до нових негативних наслідків, чим фактично знівелює мету звернення до суду та унеможливить ефективний захист та поновлення його прав та інтересів у цій справі. Очевидна протиправність полягає в тому, що на особу, яка за Законом не може бути замовником будівництва покладаються обов`язки, які неможливо законно реалізувати.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи відсутність необхідності надання учасниками справи пояснень та додаткових доказів, суд вважає за можливе розглянути заяву без їх повідомлення.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина друга статті 151 КАС України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз вимог наведених норм дозволяє стверджувати, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Частини перша і третя статті 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Представник позивача жодним чином не обґрунтував в чому конкретно полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди права та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надав жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися такі обставини. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Жодних доказів, на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, заявник не подав.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, що, зокрема, стосується і що наявності ознак протиправності оскарженого припису, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суддя зазначає, що всі аргументи позивача щодо очевидної протиправності оскарженого припису потребують перевірки в ході розгляду справи по суті.

Інших доводів на підтвердження доцільності застосування заходів забезпечення позову позивач не навів.

З огляду на викладене, суддя вважає, що відсутні передбачені частиною другою статті 150 КАС України, обставини для вжиття заходів забезпечення позову, а тому немає підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Т-77" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

СуддяГулик Андрій Григорович