Рішення

від 23.12.2024 по справі 380/16910/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 рокусправа № 380/16910/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Лужняк О.М.

за участю:

представника позивачаСадовий М.М.

представника відповідачаМерза Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська взуттєва фабрика "Мальви" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська взуттєва фабрика "Мальви" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від 16.04.2024 року №17133/13-01-07-10.

В обґрунтування позову зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 є належним доказом засвідчення форс-мажорних обставин, без необхідності звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП. Стверджує, що твердження відповідача щодо того, що ТОВ «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» до перевірки не представлено відповідної довідки про підтвердження форс-мажорних обставин до Договору комерційної Співпраці від 30.06.2020 року № б/н, укладеному з нерезидентом «BARTEK» Sp.A. (Польща) є помилковими та необґрунтованими. Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство на час виникнення спірних правовідносин не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається. Вказує, що перегляд ціни товарів відбувся унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України. Зазначає, що нарахування пені в сумі 700 682,50 грн. за актом документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ЛВФ «Мальви» від 22.02.2023 року № 3396/13-01-07-10/39074918 та пені в сумі 4 363 749,09 грн. за актом документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ЛВФ «Мальви» від 28.06.2023 № 17269/13-01-07-10/39074918 є безпідставним, оскільки така пеня скасована судовими рішеннями Львівського окружного адміністративного суду у аналогічних справах. Вказує, що заборгованість в частині експорту по договору б/н від 30.06.2020 року станом на 30.04.2023 року відсутня. Також, вважає, що відповідачем при прийнятті спірного акта індивідуальної дії не враховано дію карантину з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем у зв`язку з зміною експортної ціни товару, не представлено до перевірки підтверджуючі документи уповноважених компетентних органів, зокрема Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті, сертифікату Торгово-промислової палати, інших органів, уповноважених здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події. Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення. Позивач не наводить у позовній заяві будь-яких аргументів, стосовно причинно-наслідкового зв`язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань, не вказує, як саме воєнний стан вплинув на неможливість виконання зобов`язань нерезидента перед позивачем, тим більше на території Львівської області воєнні дії не проводять. ТзОВ «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» до перевірки не представлено позовної заяв до суду та ухвали про відкриття проваджень про стягнення заборгованості з нерезидента "BARTEK" (Польща), рішення про перегляд ціни товарів у зв`язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору на суму недопоставлених (недоотриманих) та неякісних товарів або будь-яких інших документів, які відповідають вимогам пункту 7 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції".

Позивач у відповіді на відзив посилається на те, що дві аналогічні справи по оскарженню податкового-повідомлення рішення по операціях згідно Договору комерційної співпраці між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська взуттєва фабрика «Мальви» та Бартек Сполука Акцийна вирішено на користь Позивача.

Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 21.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 21.10.2024 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 18.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному зовнішньоекономічному контракту від 30.06.2020 №б/н, дата експорту товару 24.04.2023, 05.05.2023, 23.05.2023, відповідачем складено акт №12449/13-01-07-10/39074918 від 26.03.2024 року.

Як вбачається зі змісту вказаного акта, перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог п.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 року, з врахуванням вимог п.21 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» та п.14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», в результаті чого допущено порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом від 30.06.2020 року №б/н, укладеним з нерезидентом «Bartek Sp.A.», Польща.

На підставі згаданого акта перевірки у відповідності до підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, відповідно до змін п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, внесених Законом України від 12.05.2022 року №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» та п.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2024 року №17133/13-01-07-10, відповідно до якого на підставі виявлених порушень загальна сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, яку позивач повинен сплатити за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» (21081000) складає 3918983 грн. 40 коп.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 року №17133/13-01-07-10 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2473-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (ч.4 ст.11 Закону №2473-VIII).

Частиною першою ст.13 Закону №2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою цієї норми передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (ч.6 ст.13 Закону №2473-VIII).

Нормативне визначення форс-мажору закріплено у ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №671/97-ВР), у відповідності до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ХІІ від 17.03.2020 року були внесені зміни у ч.2 ст.14-1 Закону №671/97-ВР, якими доповнено перелік форс-мажорних обставин - карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що з преамбули Закону № 2473-VIII вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Підпунктом 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 року у справі №240/25642/22 зазначив наступне: «Хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

…

Спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом № 2473-VIII, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Оскільки до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), а тому, Верховний Суд дійшов висновку, що пеня, що передбачена частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII, застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».

Щодо форс-мажорних обставин, на які покликається позивач, то такі не можна віднести до обставин, які унеможливили виконання своїх обов`язків нерезидентами контрагентами за укладеними контрактами з наступних підстав.

Так, статтею 14-1 Закону №671/97-ВР передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової Палати від 18 грудня 2014 року № 44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП (ст.4.2 Регламенту).

При цьому, відповідно до ст.6.10. Регламенту, якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до розпорядження Торгово-промислової палати України № 3 від 25.02.2022 року «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України» тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44 (5) (із змінами та доповненнями).

Верховний Суд у постанові від 13.07.2023 року у справі № 560/9742/22 зазначив, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

В матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року, адресований всім кого це стосується, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022. Враховуючи те, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Окрім того, в матеріалах справи наявне також підтвердження Польсько-української господарчої палати від 25.06.2023 року, яким вона підтверджує виникнення на території діяльності польського суб`єкта господарювання стану крайньої необхідності ситуації, що має значний негативний вплив і перешкоджає або навіть унеможливлює належне виконання контрактів та господарських зобов`язань. Відповідно до належної комерційної практики суб`єкти господарювання, які співпрацюють, повинні брати до уваги проблеми, у яких не винна і які жодним чином не могла передбачити інша сторона договору, навіть проявивши максимальну обачність. Вищезазначене також стосується обставин, описаних у заяві від 24.05.2023 року компанією АТ Bartek щодо виконання договору від 01.12.2016 року, укладеного з українською компанією ТзОВ «ЛВС ШУЗ».

Суд звертає увагу, що відповідно до практики Верховного Суду, посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі №915/531/17, від 26.05.2020 року у справі №918/289/19, від 17.12.2020 року у справі №913/785/17, від 30.11.2021 року у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 року у справі №906/540/22).

Висновки про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання містяться також у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 року у справі №913/785/17, від року 30.11.2021 у справі №913/785/17.

З огляду на фактичні обставини справи та нормативно-правове регулювання, суд приходить до висновку, що введення карантину та воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не перерахування контрагентом-нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічного контракту.

Доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків контрагентом позивача за контрактом матеріали справи не містять.

Більше того, уже згадане підтвердження Польсько-української господарчої палати від 25.06.2023 року у більшій мірі стосується виконання АТ Bartek договору від 01.12.2016 року, укладеного з українською компанією ТзОВ «ЛВС ШУЗ», а не з позивачем.

Щодо посилання позивача на те, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство на час виникнення спірних правовідносин не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

У постанові від 21.05.2024 року у справі №140/10623/23 Верховний Суд зазначив наступне: «Ст. 13 Закону України № 2473, який є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій, передбачено проведення розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів виключно у грошовій формі, під якою слід розуміти надходження валютних цінностей як в національній так і в іноземній валюті, перерахований у національну валюту за курсом Національного банку України, в залежності від виду і особливостей зовнішньоекономічних договір в яких визначено валюту розрахунків.

…

Враховуючи встановлені у справі обставини, такі як не надходження у встановлений строк на рахунок позивача грошових коштів від нерезидента, Верховним Судом зроблено висновок про правомірність застосування контролюючим органом пені на підставі пункту 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Як наслідок, зазначене твердження позивача не може бути покладене в основу даного судового рішення.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем у даному випадку було дотримано вимог чинного законодавства при застосуванні до позивача санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Інші доводи позивача зазначених висновків не спростовують.

Судом не беруться до уваги також інші твердження позивача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, вказані витрати поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 24 грудня 2024 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович