Рішення

від 24.12.2024 по справі 580/10152/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року справа № 580/10152/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корсунь до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

16 жовтня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корсуньз позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форма Р від 30.09.2024 №14355/23-00-07-04-01;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (форма Р) від 30.09.2024 №14359/23-00-07-04-01.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки, оскільки вони є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. В свою чергу, податкові повідомлення-рішення №14355/23-00-07-04-01 від 30.09.2024 та №14359/23-00-07-04-01 від 30.09.2024 прийняті на підставі висновків Акта перевірки, покладають на позивача тягар сплати неправомірно нарахованих податкових зобов`язань, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначив, що у періоді, що перевіряється встановлено, що СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» задекларувало податковий кредит від ТОВ «ВПІ ГРУП» серпні, грудні 2018, січні 2019 року на суму 341215 грн. з придбання шроту соняшникового. В той же час, шрот соняшниковий придбання якого документально оформленого СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» у ТОВ «ВПІ ГРУП» у серпні, грудні 2018 та січні 2019 року, має невідоме походження, тобто, відсутній факт (джерело) введення в обіг ідентифікованого шроту соняшникового шляхом його придбання у сільськогосподарських виробників, які мають трудові ресурси для його вирощення, власну або орендовану сількогосподарську техніку, придбають посівний матеріал, мінеральні добрива та інше. Таким чином, перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» та ТОВ «ВПІ ГРУП» за серпень, грудень 2018 року, січень 2019 року щодо придбання шроту соняшникового у останнього.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, код ЄДРПОУ 16.05.2002.

В період який перевірявся СТОВ «Агрофірма Корсунь» було платником податку на додану вартість, єдиного податку 4 групи, земельного податку з юридичних осіб, екологічного податку, податку на доходи фізтчних осіб, військового збору, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиного соціального внеску.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено перевірку СТОВ «Агрофірма Уорсунь» з питань дотримання вимог податкового законодавства повзаємовідносинах з ТОВ «МІСТ КРАФТ» (попередня назва ТОВ «ВПІ ГРУП») за серпень, грудень 2018 року, січень 2019 року, за наслідками якої складено Акт перевірки від 04.09.2024 №10836/23-00-07-04-01/32012939.

Актом перевірки встановлено факти, які свідчать про нереальність господарських операцій з ТОВ «МІСТ КРАФТ» (попередня назва ТОВ «ВПІ ГРУП»).

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення вимог:

1. вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.1, 201.7. ст.201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.15., п.2.16., п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 228 415 грн., в т.ч. за грудень 2018 року на суму 121 994 грн. та за січень 2019 року на суму 106 421 грн.

2. вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) за серпень 2018 року на суму 112 800 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №14355/23-00-07-04-01 від 30.09.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у тому числі зі штрафними санкціями на загальну суму 228 415, 00 грн.

2) податкове повідомлення-рішення форми «В4» №14359/23-00-07-04-01 від 30.09.2024, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 112 800, 00 грн.

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Абзацом 1 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У свою чергу, відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Наведені правові норми свідчать, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 1 ст. 9 указаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому в силу приписів пунктів 2.15, 2.16 указаного Положення №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єктом оподаткування податком на прибуток, та витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

У ході проведення перевірки встановлено, що СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» задекларувало податковий кредит від ТОВ «ВПІ ГРУП» серпні, грудні 2018, січні 2019 року на суму 341215 грн. з придбання шроту соняшникового.

СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» по взаємовідносинах з ТОВ «ВПІ ГРУП» за серпень, грудень 2018, січень 2019 року до перевірки надано:

1) Договір постачання товарів від 09.02.2018 №90218 між ТОВ «ВПІ ГРУП» (Постачальник) та Сидорівська філія СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» (Покупець), згідно якого: Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари в кількості, асортименті і в терміни, передбачені специфікацією, що додається до цього договору і являється його невід`ємною частиною;

2) Договір постачання товарів від 01.10.2018 №11018, місце складання - м. Дніпро, котрий ідентичний за змістом Договору постачання товарів від 09.02.2018 №90218.

3) Договір постачання товарів від 09.07.2018 №90718 між ТОВ «ВПІ ГРУП» (Постачальник) та Стеблівська філія СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» (Покупець), згідно якого: Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари в кількості, асортименті і в терміни, передбачені специфікацією, що додається до цього договору і являється його невід`ємною частиною.

4) Договір постачання товарів від 22.09.2018 №220918, місце складання - м. Дніпро, котрий ідентичний за змістом Договору постачання товарів від 09.07.2018 №90718.

Пунктом 2.4 вищезазначених договорів постачання пердбачено, що після поставки Продавцем Товару на склад Покупця (СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ»), останній проводить лабораторні дослідження, щодо встановлення якості поставленого Товару, на підставі чого виносяться кінцеві висновки та приймається Товар. Проте СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» до проведення перевірки не надано інформацію щодо лабораторних досліджень шроту соняшникового, документально придбаного у ТОВ «ВПІ ГРУП».

Пунктом 4,1 вищезазначених договорів постачання пердбачено, що якість товарів має відповідати вимогам, встановленим державними стандартами, технічними умовами (ДСТУ, ТУ), що діють в Україні для даного виду Товару, зазначеного у заявці (специфікації), та підтверджуватись відповідними сертифікатами якості.

Однак, СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» до проведення перевірки не надано жодних документів, в яких була б зазначена інформація про виробника та якісні характеристики шроту соняшнкового.

Крім того, всупереч п.4.10 Договору постачання товарів, в якому прописано, що приймання продукції за кількістю та якістю оформляється актом, який повинен бути складений у день приймання продукції. Датою поставки є дата складання акта, СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» не надано до перевірки акти приймання - передачі продукції.

В позовній позивач зазначив, що сторонами взаємно погоджено та підписано видаткові накладні:

- № РН-0000100 від 09.08.2018 (поставка згідно додатку №8 від 08.08.2018 до договору постачання №90218 від 09.02.2018);

- видаткова накладна №РН-0000101 від 10.08.2018 (поставка згідно додатку №2 від 09.08.2018 до договору постачання №90718 від 09.07.2018);

- видаткова накладна №РН-0000110 від 20.08.2018 (поставка згідно додатку №9 від 20.08.2018 до договору постачання №90218 від 09.02.2018);

- видаткова накладна №РН-0000147 від 03.12.2018 (поставка згідно додатку №3 від 03.12.2018 до договору постачання №11018 від 01.10.2018);

- видаткова накладна №РН-0000154 від 11.12.2018 (поставка згідно додатку №4 від 10.12.2018 до договору постачання №220918 від 22.09.2018);

- видаткова накладна №РН-0000157 від 18.12.2018 (поставка згідно додатку №4 від 17.12.2018 до договору постачання №11018 від 01.10.2018);

- видаткова накладна №РН-0000008 від 16.01.2019 (поставка згідно додатку №5 від 16.01.2019 до договору постачання №220918 від 22.09.2018);

- видаткова накладна №РН-0000009 від 16.01.2019 (поставка згідно додатку №5 від 16.01.2019 до договору постачання №220918 від 22.09.2018);

- видаткова накладна №РН-0000017 від 29.01.2019 (поставка згідно додатку №4 від 28.01.2019 до договору постачання №11018 від 01.10.2018).

В той же час дослідивиши вищезазначені видаткові накладні судом встановлено, що у графі «отримав(ла)» зазначено лише підпис невідомих осіб, без зазначення посади та/або реквізитів довіреності, шо унеможливлює ідентифікувати осіб, яка отримувала товар.

Враховуючи всі перераховані недоліки, дані видаткові накладні не відповідають вимогам первинного документу, чим порушено статтю 1, статтю 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Товарно - транспортні накладні, в яких замовник та вантажовідправник - ТОВ «ВПІ ГРУП», вантажоодержувач - СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ» (детальний перелік зазначено в акті перевірки).

У вищезазначених ТТН пункт навантаження вказано не повністю, зокерма не зазначено вулиця та номер будинку, що не дає змогу ідентифікувати адресу навантаження шроту соняшникового.

У ТТН від 08.08.2018 №80818, від 09.08.2018 №90818, від 20.08.2018 №200818, від 10.12.2018 №101218/3, від 15.01.2019 №150119 та від 15.01.2019№150119/1, а саме пунтах «прийняв водій/експедитор» та здав «водій/експедитор» відсутні підписи осіб, відповідальних за прийняття та здачу вантажу.

Згідно вищезназначених ТТН автомобільними перевізниками були ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ПП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 ..

Відповідно поданих ТОВ «ВПІ ГРУП» податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за III, IV квартали 2018 року та І квартал 2019 року встановленого ТОВ «ВПІ ГРУП» не виплачувало доходи за 157 ознакою доходу (дохід виплачений самозайнятій особі) в адресу фізичних осіб підприємців, зазначених у ТТН, що свідчить про відустність фінансово-господарських відносин між ТОВ «ВПІ ГРУП» та вказаними ФОП.

Відповідно даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), платник ПДВ з 01.10.2017 по дату реєстрації акту первірки. Проте, відповідно даних ЄРПН за 2018 - 2019 роки не встановлено фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «ВПІ ГРУП».

Відповідно інформації зазначеної у вищезазначених ТТН адреса навантаження: Запорізька обл.Запорізький р-н с.Мар`ївка.

Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у ТОВ «ВПІ ГРУП» (нова назва ТОВ «МІСТ КРАФТ») відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна за всеь період діяльності.

Проведеним аналізом даних ЄРПН також встановлено, що у ТОВ «ВПІ ГРУП» за весь період діяльності відсутнє придбання послуг оренди житлових/нежитлових приміщень. Також відповідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за III, IV квартали 2018 року та І квартал 2019 року у ТОВ «ВПІ ГРУП» відсутня виплата самозайнятим особам, що унеможливлює оренду ТОВ «ВПІ ГРУП» нежитлових приміщень у фізичних осіб.

Таким чином, перевіркою не можливо підтвердити факт транспортування та передачі товару від Постачальника до Покупця.

Таким чином, надані до перевірки первинні документи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «ВПІ Груп» - складені з порушенням вимог пункту 2 статті 9 Закону №996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року №88, тому не можуть бути визнаними належним доказом отримання послуг, оскільки вони не відповідають нормам законодавства.

Крім того, проведеним аналізом даних ЄРПН та ІС «Податковий блок» ТОВ «ВПІ ГРУП» (нова назва ТОВ «МІСТ КРАФТ») за весь період діяльності товариства, встановлено, що у останнього відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих. Протягом періоду діяльності у ТОВ «ВПІ ГРУП» (нова назва ТОВ «МІСТ КРАФТ») відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання, характерні для підприємств реального сектору економіки.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та реєстру "НАІС ДДАГ МВС України, ТОВ «ВПІ ГРУП» (нова назва ТОВ «МІСТ КРАФТ») не має та ніколи не мало будь-яких об`єктів нерухомого майна, земельних ділянок (в тому числі в оренді) та транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене ТОВ «ВПІ ГРУП» не могло бути виробником сільськогосподарської продукції (шроту соняшникового), в тому числі документально реалізованою в адресу СТОВ «АГРОФІРМА КОРСУНЬ».

Разом з цим, відповідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ВПІ ГРУП» формувало податковий кредит з придбання шроту соняшникового у серпні, грудні 2018 та січні 2019 року у наступних суб`єктів господарської діяльності, які мають явні ознаки ризиковості:

- у серпні 2018 ТОВ "ЕФЕСТ ГОЛД" (код ЄДРПОУ 42195332), зареєстровано - 06.06.2018.

Основний вид діяльності - 46.90-Неспеціалізована оптова торгівля. Відповідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) - за III квартал 2018 року кількість працівників складала 2 особи. Реєструвало податкові накладні та подавало податкову звітність виключно з серпня 2018 року по березень 2019 року. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та даних ЄРПН у ТОВ "ЕФЕСТ ГОЛД" відсутнє власне та/або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки. Рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 42037 ТОВ "ЕФЕСТ ГОЛД" встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості.

Враховуючи вищевикладене ТОВ "ЕФЕСТ ГОЛД" не могло бути виробником сільськогосподарської продукції, в тому числі реалізованою в адресу ТОВ «ВПІ ГРУП».

У грудні 2018 ТОВ "ШВИДКО-ОПТ" (код ЄДРПОУ 42370217), зареєстровано - 07.08.2018. Основний вид діяльності - 46,90-неспеціалізована оптова торгівля. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) - за IV квартал 2018 року не подано, що свідчить про відсутність працівників. Реєструвало податкові накладні та подавало податкову звітність виключно за листопад та грудень 2018 року. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та даних ЄРПН у ТОВ "ШВИДКО-ОПТ" відсутнє власне та/або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки. Рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 12591 ТОВ "ШВИДКО-ОПТ" встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості. Формувало податковий кредит з придбання товарів широкого асортименту, а саме: електромагніт, фарба поліграфічна, навушники JBL, рідина для електронних випаровувачів, цемент, кукурудза 3-го класу, металоконструкції, відеореєстратор Yi Саг, ароматизатор, дитячий смарт-годинник та інше.

Враховуючи вищевикладене ТОВ "ШВИДКО-ОПТ" не могло бути виробником сільськогосподарської продукції, в тому числі реалізованою в адресу ТОВ «ВПІ ГРУП».

У січні 2019 ТОВ "БІЗНЕС-ТОРГС" (код ЄДРПОУ 42406363), зареєстровано - 21.08.2018. Основний вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) - за І квартал 2019 року не подано, що свідчить про відсутність працівників. Реєструвало податкові накладні та подавало податкову звітність виключно за січень та лютий 2019 року. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та даних ЄРПН у ТОВ "БІЗНЕС-ТОРГС" відсутнє власне та/або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки. Рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 № 7124 ТОВ "БІЗНЕС-ТОРГС" встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості. Формувало податковий кредит з придбання товарів широкого асортименту, а саме:

Враховуючи вищевикладене ТОВ "БІЗНЕС-ТОРГС" не могло бути виробником сільськогосподарської продукції, в тому числі реалізованою в адресу ТОВ «ВПІ ГРУП».

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 у справі № 820/4033/16 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі №640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Таким чином, як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.03.2024 у справі №160/798/23, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Отже, Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що, встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Превалювання сутності над формою, як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, зокрема, від 24.01.2018 (справа № 2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа № 280/5058/18), від 26.02.2020 (справа № 826/1308/18), від 06.05.2020 (справа № 640/4687/19).

Як було підкреслено вище, надані до перевірки копії видаткових накладник, товарно-транспортних накладних, не містять інформації про зміст та обсяг господарської операції у тій мірі, яка б надавала можливість встановити її суть. Відповідні недоліки у свою чергу унеможливлюють як встановлення, які саме та в якому обсязі роботи (послуги) були надані позивачу, так і те, на яких об`єктах вони здійснювалися тощо. Це, у свою чергу, робить неможливим встановлення фактів використання таких робіт (послуг) у господарській діяльності позивача. До того ж ряд актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) взагалі складені поза межами здійснення господарської діяльності платника податків та його контрагента.

З урахуванням наведеного, за встановлених обставин у своїй сукупності, що дають обґрунтовані підстави вважати господарські операції позивача з указаними контрагентом безтоварними, суд погоджується з позицією контролюючого органу про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід залишити без задоволення.

Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА