Постанова

від 25.12.2024 по справі 340/4811/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/4811/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року (суддя Казанчук Г.П.) в справі № 340/4811/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області (далі ТУ ССО) про визнання протиправною бездіяльності щодо не виплатити при звільнені нарахованої додаткової винагороди у розмірі 318 260,37 грн, стягнення на його користь суми в розмірі 318 260,37 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення, ухваливши нове про задоволення позову. Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини вирішені в справі № 340/644/23, а нарахована сума додаткової винагороди не є заробітною платою, яку відповідач зобов`язаний виплатити при звільненні позивача, а є боргом у виконавчому провадженні, адже в справі № 340/644/23 спірним було питання права позивача на отримання додаткової винагороди, тоді як в цій справі спірним є право на отримання позивачем усіх сум, на які позивач має право при звільненні.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу у ТУ ССО в Кіровоградській області на посаді заступника начальника відділу оперативно-чергової служби з 18 серпня 2020 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №340/644/23 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 30 000 грн на місяць, встановленому постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 26 квітня 2024 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2024 року ВП №73990786 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 26 квітня 2024 року.

Наказом від 21 травня 2024 року №356о/с підполковника ССО ОСОБА_1 , начальника відділу оперативно-чергової служби ТУ ССО у Кіровоградській області, з 30 травня 2024 року звільнено зі служби.

При звільненні ОСОБА_1 не нарахована заборгованість грошового забезпечення в сумі 318 260,37 грн.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки сума додаткової допомоги, яка згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №340/644/23 є боргом ТУ ССО у Кіровоградській області за виконавчим провадженням, то ця сума в розмірі 318 260,37 грн не є заробітною платою, яку відповідач при звільненні позивача зобов`язаний виплатити, а є боргом у виконавчому провадженні, а в частині наявності права позивача на додаткову допомогу в сумі 318 260,37 грн відсутній публічно-правовий спір, оскільки вже вирішений судом в справі №340/644/23.

Ці висновки стали підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність в цьому випадку публічно-правового спору, проте вказує, що в такому випадку суд першої інстанції мав закрити провадження у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у ТУ ССО в Кіровоградській області на посаді заступника начальника відділу оперативно-чергової служби з 18 серпня 2020 року, наказом від 21 травня 2024 року №356о/с з 30 травня 2024 року звільнений зі служби в ССО.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №340/644/23 зобов`язано ТУ ССО у Кіровоградській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 30 000 грн на місяць, встановленому постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року.

На підставі виконавчого листа, виданого у справі № 340/644/23, 26 квітня 2024 року постановою від 29 січня 2024 року відкрите виконавче провадження №73990786.

При звільненні ОСОБА_1 не виплачена заборгованість з додаткової винагороди на підставі судового рішення у справі № 340/644/23 в сумі 318 260,37 грн.

Відтак, предметом позову є оскарження бездіяльності ТУ ССО щодо невиплати у день звільнення зі служби нарахованої на виконання судового рішення, що набрало законної сили, суми додаткової винагороди.

Тобто позивач звернувся до суду в порядку позовного провадження та фактично ставить питання зобов`язання виконати судове рішення в іншій справі.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вказано вище, предметом цього позову є бездіяльність ТУ ССО щодо невиплати нарахованої на виконання судового рішення, що набрало законної сили, суми додаткової винагороди.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом і спір фактично стосується належного виконання судового рішення.

Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною першою статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З огляду на зазначене, суд вказує, що процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС України, а не з новим позовом про зобов`язання виконати таке судове рішення або стягнути суму виплат, яку іншим судовим рішенням вже зобов`язано відповідний суб`єкт владних повноважень нарахувати та виплатити.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення в справі № 340/644/23 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

В цьому випадку на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №340/644/23, яким зобов`язано ТУ ССО у Кіровоградській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 30 000 грн на місяць, встановленому постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року, ТУ ССО в Кіровоградській області проведено відповідне нарахування додаткової винагороди в розмірі 318 260,37 грн, проте нарахована сума не виплачена.

Звертаючись до суду із цим адміністративним позовом, ОСОБА_1 фактично оскаржує бездіяльність ТУ ССО в Кіровоградській області, що мали місце під час виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №340/644/23.

Тобто оскаржувана бездіяльність ТУ ССО в Кіровоградській області стосовно невиплати нарахованої додаткової винагороди стосується виконання судового рішення у справі № 340/644/23 та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

Верховним Судом в постанові від 26 травня 2022 року в справі № 520/11343/18 вказано, що такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання, та зроблено висновок, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а та від 16 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 26 травня 2022 року в справі № 520/11343/18, від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а, від 13 квітня 2022 року у справі №826/15178/18, зазначалось, що обраний спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої на виконання рішення суду, є неправильним, оскільки спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то він мав звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2020 року у справі №640/15623/19, від 11 лютого 2021 року у справі №420/5234/19 та від 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21.

Доводи апелянта про те, що в справі № 340/644/23 спірним було питання права позивача на отримання додаткової винагороди, тоді як в цій справі спірним є право на отримання позивачем усіх сум, на які він має право при звільненні, суд визнає необґрунтованими, адже у спірному випадку відповідачем у день звільнення не виплачена позивачу сума, яка має бути виплачена на виконання судового рішення, тому фактично в цьому випадку має місце невиконання судового рішення, та саме в порядку судового контролю за виконанням судового рішення позивач має право спонукати відповідача виплатити нараховані на виконання судового рішення суми.

На користь такого висновку свідчить й факт відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого у справі № 340/644/23 26 квітня 2024 року постановою від 29 січня 2024 року (ВП №73990786).

Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Питання належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили та звернуто до виконання, не може бути предметом окремого позову, відповідно, це питання не може розглядатися як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не може бути предметом судового оскарження, тобто такі позовні вимоги не належать розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість стягнення нарахованої суми за іншим судовим рішенням, яка є боргом ТУ ССО у Кіровоградській області за виконавчим провадженням, а в частині наявності права позивача на додаткову допомогу в сумі 318 260,37 грн відсутній публічно-правовий спір, оскільки вже вирішений судом в справі 340/644/23, проте помилково ухвалив рішення про відмову у задоволення позову, тоді як в цьому випадку мав закрити провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Цей спір не є публічно-правовим спором в розумінні статті 19 КАС України та не належить до юрисдикції адміністративних судів, як й не може бути вирішений в жодній юрисдикції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26 травня 2022 року в справі № 520/11343/18.

За приписами частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд доходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, відповідно, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 238, 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року в справі № 340/4811/24 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року в справі № 340/4811/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Закрити провадження у справі № 340/4811/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 25 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 грудня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко