Постанова

від 25.12.2024 по справі 160/28951/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/28951/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу керівника Новомосковської окружної прокуратури на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (суддя Рябчук О.С.) в справі № 160/28951/24 за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави до Самарівської (Новомосковської) міської ради, виконавчого комітету Самарівської (Новомосковської) міської ради, управління по роботі з активами Самарівської (Новомосковської) міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новомосковської окружної прокуратури звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах держави з позовом до Самарівської (Новомосковської) міської ради, виконавчого комітету Самарівської (Новомосковської) міської ради, управління по роботі з активами Самарівської (Новомосковської) міської ради про:

визнання протиправною бездіяльності в частині невжиття заходів щодо приведення в належний стан розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що знаходиться за адресою: в районі будинку 16 по вул. Гетьманська в м. Новомосковську Дніпропетровської області, на підставі паспортів прив`язки тимчасових споруд № 123 від 18 лютого 2022 року, № 127 від 01 квітня 2022 року, виданих на замовлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

скасування паспорту прив`язки тимчасової споруди № 123 від 18 лютого 2022 року, виданого на замовлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 «Для здійснення підприємницької діяльності з реалізації торгівлі продовольчими товарами (надання в оренду) за адресою: АДРЕСА_1 »;

скасування паспорту прив`язки тимчасової споруди № 127 від 01 квітня 2022 року, виданого на замовлення фізичної особи підприємця ОСОБА_1 «Для здійснення підприємницької діяльності з реалізації торгівлі продовольчими товарами (надання в оренду) за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар (Новомосковськ), в районі вул. Гетьманська, 16».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позовну заяву керівника Новомосковської окружної прокуратури Данилова Дмитра Сергійовича в інтересах держави до Самарівської (Новомосковської) міської ради, Виконавчого комітету Самарівської (Новомосковської) міської ради, Управління по роботі з активами Самарівської (Новомосковської) міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу керівнику Новомосковської окружної прокуратури.

В апеляційній скарзі керівник Новомосковської окружної прокуратури просить скасувати ухвалу, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що чинним законодавством не встановлено, який саме орган влади має право оскаржувати до суду рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування під час розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та видачі/скасування паспортів прив`язки, тому вважає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звертатися до суду з даним позовом у якості позивача.

На думку апелянта, порушення земельного та містобудівного законодавства, законодавства про благоустрій населених пунктів беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів та потребує реагування у межах наданої Конституцією України та законами України компетенції.

Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в межах «червоних ліній», в безпосередній близькості від проїзної частини та перехрестя доріг на земельній ділянці комунальної власності.

Зазначені вище обставини є безумовною підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із позовною заявою відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», позаяк саме до повноважень відповідачів належать питання, які пропонуються вирішити цим позовом, але відповідачами не вчинено дій, направлених на усунення відповідних порушень.

Таким чином, у даному випадку наявні виключні підстави для здійснення прокурором представництва законних інтересів держави в суді без визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки такий орган відсутній.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 2 ст. 312 КАС у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, що є перешкодою для розгляду справи по суті, тому повернув заяву керівнику окружної прокуратури, керуючись пунктом 7 частини четвертої статті 169 КАС України.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що предметом позову, пред`явленого керівником окружної прокуратури в інтересах держави, до Самарівської (Новомосковської) міської ради, виконавчого комітету Самарівської (Новомосковської) міської ради, є бездіяльність усіх відповідачів у питанні невжиття заходів щодо приведення в належний стан розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, та скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд, виданих фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Спірним під час апеляційного перегляду справи є право прокурора на звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 КАС України установлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відтак, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

За приписами частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону № 1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини першої якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дозволяє дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Суд зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У разі ж відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Отже, держава в разі порушення її інтересів має право звертатися до суду за їх захистом через органи державної влади, органи місцевого самоврядування чи інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесено повноваження здійснювати захист таких інтересів держави та які уповноважено державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У випадку відсутності такого органу або невчинення ним дій на захист інтересів держави до суду за захистом цих інтересів може звернутися прокурор. При цьому варто наголосити, що прокурор звертається до суду саме за захистом інтересів держави, а не державного органу, територіальної громади чи органу місцевого самоврядування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 висновувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Керівник окружної прокуратури, мотивуючи підстави для звернення до суду з цим позовом, вказав, що за зверненням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконавчим комітетом Самарівської (Новомосковської) міської ради погоджено місцерозташування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в районі буд. АДРЕСА_1 .

Управлінням по роботі з активами виконавчого комітету Самарівської (Новомосковської) міської ради видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 паспорти прив`язки тимчасових споруд від 18 лютого 2022 року «Для здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар (Новомосковськ), в районі вул. Гетьманська, 16» з реєстраційними № 123 зі строком дії до 18 квітня 2027 року, від 01 квітня 2022 року «Для здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар (Новомосковськ), в районі вул. Гетьманська, 16» з реєстраційними №127 зі строком дії до 01 квітня 2027 року.

Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області листами № 8320/41/19/01-2022 від 27 жовтня 2022 року, № 589/41/19/01-2023 від 18 січня 2023 року повідомило Новомосковську міську раду про виявлені порушення Закону України «Про автомобільні дороги», ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 за № 198, та акцентувало увагу на необхідності їх усунення, зокрема шляхом вжиття необхідних заходів впливу до причетних осіб та/або організацій, спрямованих на демонтаж або зміну місць розташування вищевказаних тимчасових споруд торговельно-побутового призначення.

Відповідачами не вчинено жодних дій метою усунення виявлених порушень.

Відтак, своє право на звернення до суду з цим позовом керівник окружної прокуратури обґрунтовує відсутністю органу, до повноважень якого належить звернення до суду з позовом про скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив про відсутність суб`єкта владних повноважень, який маже бути позивачем у цій справі, а тому для захисту інтересів держави прокурор звертається з цим позовом до суду.

Виходячи із змісту позовних вимог, спірні в цій справі правовідносини виникли у зв`язку з незаконною видачею суб`єкту господарювання паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), відповідно до частини третьої статті 28 якого розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 травня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 2807-IV управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Згідно зі статтею 10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою; 5) затвердження місцевих планів управління відходами.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами та створення системи управління побутовими відходами; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом; 15) видача дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень.

За положеннями пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (абзац 7 пункту а) статті 30 Закону № 280/97-ВР).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244).

Пунктами 2.10, 2.12 Порядку № 244 встановлено, що паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; паспорт прив`язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Пунктом 2.25 Порядку № 244 встановлено, що дія паспорта прив`язки ТС призупиняється за таких умов: необхідність проведення планових ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - з обов`язковим попередженням власника ТС за 1 місяць та наданням тимчасового місця для розміщення такої ТС; необхідність проведення аварійних ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - без попередження.

Пунктом 2.26 передбачені умови для анулювання дії паспорта прив`язки ТС: недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Отже, спеціальним нормативним актом, який регулює механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, встановлена можливість призупинення дії паспорту прив`язки ТС та анулювання дії паспорта прив`язки ТС.

Приведеними вище законами та Порядком № 244 не передбачено можливості скасування паспорта прив`язки ТС.

Крім того, за положеннями статті 39 Закону № 2807-IV державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Отже, доводи керівника окружної прокурора, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, про відсутність державного органу, до повноважень якого належить питання здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів, є необґрунтованими, адже таким органом, яким здійснюється саме державний контроль у сфері благоустрою, є місцеві державні адміністрації.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 04 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV), відповідно до статті 20 Закону якого місцева державна адміністрація у галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку:

1) організовує розробку та проведення експертизи містобудівної документації населених пунктів відповідно до норм і правил;

2) забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв`язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності;

3) організовує роботу з атестації об`єктів, сертифікації продукції, робіт і послуг підприємств і організацій житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування населення;

4) організовує охорону, реставрацію та використання пам`яток архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів;

5) розробляє та затверджує схеми санітарного очищення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та організовує окреме збирання побутових відходів, інших видів відходів як вторинної сировини;

6) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини;

7) здійснює заходи щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

8) здійснює управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення в межах адміністративно-територіальної одиниці;

9) вирішує питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих за межами населених пунктів; повідомляє про прийняті рішення з таких питань адміністратора інформаційної системи Міністерства юстиції України, з питань найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ тощо - національного оператора поштового зв`язку, орган ведення Державного реєстру виборців;

10) приймає рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності";

11) встановлює тарифи на суспільно важливі регулярні перевезення пасажирів на суднах із одночасним визначенням джерел компенсації перевізнику різниці у разі встановлення розміру тарифів нижче за економічно обґрунтовану вартість перевезень;

12) розробляє та за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, затверджує місцеві правила плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді, розміщення плавучих споруд;

13) погоджує проведення спортивних та інших масових заходів на воді;

14) у порядку, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту:

відкриває бази для стоянки малих суден і бази для стоянки спортивних суден, здійснює їх огляд та оприлюднює інформацію про відкриті бази на своєму офіційному вебсайті;

контролює виконання правил безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден і баз для стоянки спортивних суден;

забезпечує організацію перевірки суднових документів та міжнародних посвідчень на право управління прогулянковим судном та посвідчень судноводія малого судна або водного мотоцикла, виданих до набрання чинності Законом України "Про внутрішній водний транспорт".

Відповідно до статті 28 Закон № 586-XIV для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право:

1) проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону;

2) залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій, а також залучати громадян, суб`єктів господарювання, їх об`єднання, наукові установи та консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, до підготовки аналізів регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

3) одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності;

4) давати згідно з чинним законодавством обов`язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку;

5) звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відтак, законодавством передбачено право місцевих державних адміністрацій як суб`єкта владних повноважень на звернення до суду при застосуванні своєї компетенції, тоді як законодавцем не передбачено повноважень місцевих державних адміністрацій на звернення до суду із заявленими в цій справі позовними вимогами як позивача (скасування паспортів прив`язки ТС).

Отже, прокурором у цій позовній заяві цілком безпідставно вказано про відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів, позаяк таким органом є місцеві державні адміністрації, проте ці державні органи не мають права на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими в цій справі.

Відповідно, в цій справі відсутні підстави, встановлені частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII, які дають прокурору право на представництво інтересів держави в суді та, власне, звернення до суду в інтересах держави.

У спростування доводів апелянта про наявність виключних підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вказано вище, прокуратура уповноважена представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, то за загальним правилом це функція органів виконавчої влади.

Інтереси держави має представляти і захищати саме виконавча влада, а не прокурор чи суд. Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади діють за принципом ієрархії, мають багато інструментів адміністрування, зокрема й право скасовувати акти підпорядкованих органів

Суд зауважує, що якщо прокурором встановлено, що якщо відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування неналежним чином здійснюють свої повноваження, то така бездіяльність має ознаки злочину (службова недбалість), тобто прокурором має бути надана кримінально-правова оцінка дій керівників відповідних органів, або ставити питання щодо бездіяльності певного органу перед вищим органом, а не звертатися одразу до суду.

Пунктом 4 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви прокурору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Новомосковської окружної прокуратури на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в справі №160/28951/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 160/28951/24 за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави до Самарівської (Новомосковської) міської ради, виконавчого комітету Самарівської (Новомосковської) міської ради, управління по роботі з активами Самарівської (Новомосковської) міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 25 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 грудня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко