Ухвала

від 19.12.2024 по справі 761/37280/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/37280/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7724/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК БЕРХ ХАУС» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №72024001120000012 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» (код ЄДРПОУ 45178021), із забороною відчуження та розпорядження, без заборони використання такого майна, а саме, на: земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3959 площею 0.5625 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0074 площею 0.0853 га.

Заборонено будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на вказане майно, а також вчинення реєстраційних дій направлених на відчуження та розпорядження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не врахував, що вказане майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Апелянт наголошує на відсутності події та ознак складу (обґрунтованої підозри) кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС», який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна, натомість, повний текст ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.10.2024 представник апелянта отримав 20.11.2024, а апеляційну скаргу подав до суду 25.11.2024, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження №72024001120000012 від 25.04.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено, що у власності ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» перебуває майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3959 площею 0.5625 га; земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:001:0074 площею 0.0853 га.

Постановою детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 від 20.04.2024 зазначені земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2024 задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» (код ЄДРПОУ 45178021), із забороною відчуження та розпорядження, без заборони використання такого майна, а саме, на: земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3959 площею 0.5625 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0074 площею 0.0853 га.

Заборонено будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на вказане майно, а також вчинення реєстраційних дій направлених на відчуження та розпорядження.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя виходив з необхідності запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення майна, яке постановою детектива від 20.09.2024 визнано речовим доказом та яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався та не врахував, що прокурор до клопотання про арешт майна не надав достатні, на даному етапі досудового розслідування, докази на підтвердження того, що земельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, є предметом та доказом розслідуваного кримінального правопорушення, з урахуванням кваліфікації кримінального провадження № 72024001120000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 72024001120000012 від 25.04.2024, внесено відомості за ч. 3 ст. 212 КК України, тобто ухилення від сплати податків, а предметом кримінального правопорушення є грошові кошти, які підлягають сплаті як податки і збори (обов`язкові платежі), що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.

Відтак, арештовані земельні ділянки не можуть бути предметом даного кримінального провадження.

Посилання прокурора в постанові про визнання майна речовим доказом на те, що вказане майно є безпосереднім об`єктом продажу за готівку на території України та без відображення такої реалізації в податковій та фінансовій звітності, є безпідставними, оскільки матеріали судового провадження не містять належного підтвердження таких даних.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя не врахував, що хоча прокурором додано до клопотання постанова детектива Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 від 20.04.2024 про визнання зазначених об`єктів нерухомого майна речовими доказами, однак таке визнання вищенаведеного майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить лише формальний характер, оскільки прокурор жодним чином не обґрунтував можливість використання цього майна як доказу у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що будь-які дані, що вищезазначені об`єкти нерухомого майна були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або набуті їх власниками кримінально протиправним шляхом, в матеріалах провадження відсутні.

Крім цього, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника майна.

Таким чином, позаяк правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту земельних ділянок органами досудового розслідування не доведено, колегія суддів доходить висновку про те, що в задоволенні клопотання прокурора про арешт слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року - скасуванню, як незаконна та необґрунтована, та така, що свідчить про однобічність, неповноту і необ`єктивність судового розгляду, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК БЕРХ ХАУС» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК БЕРХ ХАУС» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3959 площею 0.5625 га; земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0074 площею 0.0853 га, які на праві власності належить ТОВ «ЖК БЕРХ ХАУС» (код ЄДРПОУ 45178021), із забороною відчуження та розпорядження, без заборони використання такого майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_9

Судді:

ОСОБА_10

---

ОСОБА_11