Постанова

від 24.12.2024 по справі 620/3553/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3553/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Кобаля М.І.,

Штульман І.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бобровицької міської ради Чернігівської області, в якому просили:

- визнати протиправним рішення Бобровицької міської ради Чернігівської області «Про відмову у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0118, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області» від 30.07.2021 №516-10/VIII;

- зобов`язати Бобровицьку міську раду Чернігівської області на найближчій сесії затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0118, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області;

- визнати протиправним рішення Бобровицької міської ради Чернігівської області «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0119, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області» від 30.07.2021 №516-10/VIII;

- зобов`язати Бобровицьку міську раду Чернігівської області на найближчій сесії затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0119, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення Бобровицької селищної ради від 30.07.2021 №516-10/VIII «Про відмову у затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для будівництва індивідуальних гаражів» щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0118, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Зобов`язано Бобровицьку міську раду Чернігівської області на найближчій сесії прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0118, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення Бобровицької селищної ради від 30.07.2021 №516-10/VIII «Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для будівництва індивідуальних гаражів» щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0119, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Зобов`язано Бобровицьку міську раду Чернігівської області на найближчій сесії прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0119, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області.

26 червня 2024 року Бобровицька міська рада Чернігівської області надіслала до суду заяву про відстрочення виконання рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у справі №620/3553/22 до дня відновлення функціонування Державного земельного кадастру, але не більше одного року з дня ухвалення рішення (ухвали).

Заява обґрунтована тим, що на даний час на законодавчому рівні існує заборона стосовно передачі органами місцевого самоврядування земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено чи не здійснюється.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року заяву Бобровицької міської ради Чернігівської області про відстрочення виконання рішення суду задоволено. Відстрочено виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у справі №620/3553/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії у зобов`язальній частині на один рік, а саме до 20.07.2025.

В апеляційній скарзі, позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що оскільки розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення на підставі частини п`ятої статті 378 КАС України не може перевищувати одного року з дати ухвалення рішення, тобто кінцевий термін міг становити лише 20.07.2023.

На думку скаржника, оскільки воєнний стан припинив свою дію ще з 13 серпня 2024 року, відтак відповідні посилання суду першої інстанції на обмеження під час воєнного стану є помилковими.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що Бобровицька міська рада має намір виконати рішення суду в добровільному порядку, однак, станом на час розгляду справи, є обставини, які ускладнюють виконання рішення суду і ці обставини незалежні від Бобровицької міської ради.

Враховуючи, що на законодавчому рівні існує відповідна заборона у період дії воєнного стану, що вказує на наявність об`єктивної неможливості відповідача виконати судове рішення, тому оскаржувана ухвала є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Задовольняючи заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заява Бобровицької міської ради Чернігівської області про відстрочення виконання рішення суду є обґрунтованою, оскільки існують поважні причини, які обумовлюють неможливість виконання судового рішення через запроваджену законодавцем заборону застосовувати процедуру безоплатної передачі земельної ділянки у власність, а тому відповідно до частини третьої статті 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою вказаної статті за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Разом з тим, Кодекс адміністративного судочинства України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку право вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

На підтвердження факту існування таких обставин заявник повинен подати суду належні та допустимі докази.

У відповідності до статті 70 КАС України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Подаючи заяву про відстрочення виконання рішення, відповідач зазначає, що на даний час на законодавчому рівні існує заборона стосовно передачі органами місцевого самоврядування земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено чи не здійснюється.

Надаючи оцінку вказаним заявника про наявність правових підстав для відстрочення виконання судового рішення в частині зобов`язання Бобровицької міської ради Чернігівської області на найближчій сесії прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: кадастровий номер 7420685400:03:000:0118, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області та кадастровий номер 7420685400:03:000:0119, площею 2,0000 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

У відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята вказаної статті).

Отже, вказаними нормами визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, зокрема, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких такі органи приймають рішення про погодження чи відмову в погодженні проекту землеустрою.

Виходячи з аналізу статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28.01.2020 у справі №2240/2962/18, від 28.02.2020 у справі №806/3304/18, від 08.09.2020 у справі № 812/1450/17, від 26.10.2021 у справі №160/5982/19 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як на дату прийняття рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у справі №620/3553/22, яке набуло законної сили 19.08.2022, так і на час розгляду цієї заяви у суді першої та апеляційної інстанцій в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (надалі - Закон №389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону №389-VIII правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Частиною другою статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX (далі - Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до Земельного кодексу України.

Так, Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28, відповідно до підпункту 5 пункту 27 якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

З огляду на зміни, які внесені до Земельного кодексу України Законом № 2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Посилання скаржників на те, що з 13 серпня 2024 року воєнний стан припинив свою дію колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України, зокрема Указу Президента України № 740/2024 від 28 жовтня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючі наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява Бобровицької міської ради Чернігівської області про відстрочення виконання рішення суду є обґрунтованою, оскільки існують поважні причини, які обумовлюють неможливість виконання судового рішення через запроваджену законодавцем заборону застосовувати процедуру безоплатної передачі земельної ділянки у власність, а тому відповідно до частини третьої статті 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Доводи скаржників про порушення судом першої інстанції вимог частини п`ятої статті 378 КАС України, відповідно до якої відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що на даний час у відповідача відсутня можливість прийняття рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у правовій площині через прийняття Закону України №2145-XI, тому заяву про відстрочення виконання рішення суду належить задовольнити шляхом відстрочення виконання рішення у зобов`язальній частині на один рік, а саме до 20.07.2025 з моменту прийняття судом першої інстанції вказаної ухвали від 20.08.2024.

До того ж, слід враховувати, що саме в залежності від моменту виникнення та змісту обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду (до прийняття рішення суду чи після), суд має право відстрочити виконання рішення суду на термін до одного року.

Так, згідно положень частини шостої статті 246 та частини восьмої статті 378 КАС України суд може відстрочити виконання судового рішення шляхом зазначення про це у резолютивній частині такого рішення (постанови), або шляхом постановлення ухвали за наслідком розгляду відповідної заяви сторони у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких змін в цій частині процесуальне законодавство, яке регламентує порядок відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, не зазнавало.

Водночас, заборона на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації діє на весь час воєнного стану за приписами підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що запроваджений в Україні воєнний стан та заборона встановлена Законом від 24 березня 2022 року № 2145-XI є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Посилання апелянтів на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права з огляду на неповідмомлення їх про дату, час і місце судового засідання колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на адресу позивачів були направлені судові повістки про виклик останніх на 20 серпня 2024 року (а.с. 214, 216 Том 2), які були повернуті у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 234 Том 2).

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналогічні положення викладені у пунктах 4 та 5 частини шостої статті 251 КАС України згідно з якими днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що позивачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та іншої адреси проживання або перебування суду не повідомляли, останні вважаються такими, що повідомлені належним чином.

Доводи скаржників про те, що 20.08.2024 ОСОБА_1 був присутній у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду, однак з невідомих причин судовий розгляд справи не відбувся, колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що наданий витяг з журналу відвідувачів Чернігівського окружного адміністративного суду підтверджує лише факт відвідування позивачем приміщення суду першої інстанції, у той час як судове засідання, призначене на 20.08.2024, здійснювалось без фіксування судового процесу в порядку частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначені обставини не є порушенням норм процесуального права у розумінні вимог статті 317 КАС України, що може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Твердження апелянтів про необхідність врахування постанови Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №392/856/22 колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що висновки, викладені у вказаній постанові Верховного Суду не є релеватними до спірних правовідносин, враховуючи введені заборони у положеннях Земельного кодексу України на період дії воєнного стану.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Жодного спростування інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді М.І. Кобаль

І.В. Штульман