Постанова

від 24.12.2024 по справі 620/7756/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7756/24 Головуючий у 1 інстанції - Непочатих В.О.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОХОРСЬКЕ» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ПРОХОРСЬКЕ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2024 №3859/ж10/25-01-07-00 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму 49 843,50 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПРОХОРСЬКЕ» є юридичною особою, яка здійснює діяльність із 28.02.2000 за основним видом економічної діяльності: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань.

ТОВ «ПРОХОРСЬКЕ» перебуває на податковому обліку, є платником ПДВ та має індивідуальний податковий номер 037961325040.

За наслідками здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «ПРОХОРСЬКЕ» подано податкову декларації з податку на додану вартість № 9345784092 від 19.12.2023 за листопад 2023 року відповідно до якої, сума заявленого бюджетного відшкодування ПДВ становить 1 364 948 грн., сума від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 7 589 186 грн., сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 6 224 238 грн.

Наказом в.о. начальника ГУ ДПС у Чернігівській області від 18.01.2024 за №33-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОХОРСЬКЕ» відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки 15.02.2024 складений акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету № 2075/ж5/25-01-07-03-01(далі - акт перевірки).

В акті перевірки відповідачем викладено висновки про порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.7, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України; пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що призвело до завищення від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 49843,50 грн., в т.ч. за листопад 2023 року, за рахунок реалізації у серпні 2023 року насіння ріпаку вищого класу за ціною нижче звичайних цін;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України; пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2023 року на суму 65146,71 грн, в т.ч. за листопад 2023 року, за рахунок списання засобу захисту рослин Талер, внесеного з перевищенням норм внесення, вказаних в мережі Інтернет.

На підставі акта перевірки, відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 11.03.2024:

- № 3858/ж10/25-01-07-00 про зменшення розміру суми бюджетного відшкодування ПДВ на 65 146,71 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16 286,68 грн.;

- № 3859/ж10/25-01-07-00 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на 49 843,50 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням від 11.03.2024 №3859/ж10/25-01-07-00 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму 49 843,50 грн., позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про проведення документальної позапланової перевірки з порушенням вимог Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження. При цьому, перевіряючи прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов до висновку про відстуність підстав для їх прийняття, оскільки висновки податкового органу про невідповідність розміру ціни реалізації 70,5 т насіння ріпаку вищого класу на загальну суму 638 941,50 грн., в т.ч. ПДВ 78 466,50 грн СТОВ «Злагода» по заниженій ціні, тобто по 7950 грн./т без ПДВ, рівню звичайної ціни (13000,00 грн. за 1 тонну), що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2023 року на 49 843,50 грн. зроблені за відсутністюю доказів щодо реалізації продукції товариства за цінами, які не відповідають звичайним. При цьому, встановлено, що при проведенні перевірки контролюючим органом аналіз цін на насіння ріпаку вищого класу за серпень 2023 року не здійснювався. Суд першої інстанції зауважив, що в такій категорії справ особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів за цінами, які не відповідають ринковим та цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податковою перевіркою встановлено реалізацію ТОВ «ПРОХОРСЬКЕ» насіння ріпаку вищого класу за цінами нижче звичайних (ринкових) цін, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ. Зауважив, що при аналізі електронної зернової біржі України за допомогою сервісу graintrade.com.ua встановлено, що вартість зерна за умовами EXW елеватори, в грн. є набагато більшою ніж вказана позивачем у податковій звітності.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно зі п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі №826/13060/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Згідно з п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

За п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціпи; державні регульовані ціпи.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Суд першої інстанції правильно вказав, що оскільки законодавством не встановлено державне регулювання на продукцію, що реалізується позивачем, відповідно товариство вільне встановлювати ціни на реалізовану продукції за згодою сторін договору.

Системний аналіз наведених норм вказує, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами.

Така ціна, відповідно до п.п. 14.1.71 ст. 14 ПК України, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

У справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати базі оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. І цей факт має доводити контролюючий орган, який вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.12.2019 у справі №200/12345/18-а та від 07.11.2022 у справі № 320/5251/19.

Віповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах перевірки контролюючий орган не навів обґрунтування, про те, яким чином контролюючим органом при визначенні звичайної (ринкової) ціни було проведено співставлення економічних (комерційних) умов постачання продукції ТОВ «Прохорське». Також, відсутній в матеріалах перевірки аналіз та співставлення умов поставки, обсягів поставок, строків оплати поставленого товару.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на проведений ним для цілей перевірки аналіз ринку продажу сільськогосподарських культур на підставі даних інтернет-ресурсe: graintrade.com.ua, оскільки відповідачем не конкретизовано постачальників із цінами яких здійснено порівняння, не наведено таких цін, не надано розрахунків на порівняння середніх цін та цін, за якими здійснювало реалізацію власно вирощеної продукції ТОВ «Прохорське» та не зазначено, яка вартість такої продукції є звичайною ціною у розумінні ПК України, що унеможливлює перевірити достовірність відповідних даних.

Відповідно до положень статті 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 № 817/98 індикативні та звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Водночас, в порушення вказаної норми, відповідач використав дані Електронної зернової біржі, яка є однією з приватних структур, що надає свій інтернет ресурс для публікації оголошень про пропозицію чи попит сільськогосподарської продукції. Тобто, під час перевірки відповідачем використана інформація з мережі Інтернет, яка не підтверджена документально, перевірити її неможливо.

При цьому, інформація, отримана за результатом неконкретизованого аналізу службових осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області ринку продажу сільськогосподарських культур, не є податковою інформацію в розумінні ПК України та не може бути підставою для висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків норм податкового законодавства.

Відповідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено вимогу щодо достовірності доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відсутність інформації у письмовому доказі (акті перевірки), виключає достовірність такого доказу.

Не зазначення в акті перевірки документів, на підставі яких зроблено висновок щодо визначення звичайної ціни, унеможливлює перевірку судом цих обставин та встановлення відповідного факту.

Отже, контролюючим органом не доведено, що позивачем здійснювався продаж продукції власного виробництва за цінами, що нижчі за звичайні (ринкові).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 11.03.2024 №3859/ж10/25-01-07-00 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму 49 843,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.