Постанова

від 25.12.2024 по справі 240/35923/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/35923/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

25 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» до Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

Рішенням Житомирськогоокружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 жовтня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 15.08.2023 між ТОВ "ВІН-ВУД" та компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) було укладено контракт №15/08, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар (фанеру клеєну) на умовах зазначених у проформі інвойс до цього контракту.

Відповідно до п.1.2. цього контракту, кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі інвойс до цього контракту. Товар поставляється протягом терміну дії цього договору окремими партіями відповідно до проформи інвойсу до цього контракту. Найменування та партії товару, умови поставки поставляється протягом терміну дії цього контракту, якісні, технічні та інші характеристики товару зазначаються у проформі інвойс до цього контракту.

Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п.2.2 контракту).

Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту (п.3.1 контракту) (а.с. 30-35).

12.09.2023 компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) було виставлено ТОВ "ВІН-ВУД" комерційну пропозицію (а.с. 40).

22.09.2023 компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) виставлено позивачу фактуру-проформу №ЕРW-006847 на оплату товару (фанери клеєної) у відповідному асортименті, вартість якої складає 23 708,68 Євро (а.с. 45-48).

Аналогічна вартість товару у відповідному асортименті зазначена також в рахунку-фактурі від 17.10.2023 №ЕРW-005784 (а.с. 56-58).

06.10.2024 на виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару, позивач здійснив платіж на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) у розмірі 23 708,68 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №18 (а.с.51).

23.10.2023, з метою імпорту товару на територію України декларантом ФОП ОСОБА_1 , до Житомирської митниці було подано митну декларацію №23UA101020040663U2. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, декларантом було надано:

- контракт від 15.08.2023 №15/08;

- інвойс від 17.10.2023 №ЕРW - 005784;

- лист Estonian Plywood AS від 17.10.2023 №б/н щодо об`єму товару;

- пакувальна квитанція від 17.10.2023 №ЕРW - 005159;

- сертифікат про походження товару від 27.09.2023 №ЕЕ383450;

- автотранспортна накладна CMR від 17.10.2023 № б/н;

- договір транспортного експедирування від 01.01.2021 б/н;

- довідка про транспортні витрати від 18.10.2023 №18/10;

- рахунок-фактура на оплату транспортних послуг від 18.10.2023 №СФ-0000391;

- договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023№ 10/01.

Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Внаслідок вищезазначеного, декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації (в т.ч. для підтвердження витрат на транспортування);

2) прайс - лист виробника товару;

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

4) копію митної декларації країни відправлення.

23.10.2023 декларант надав до митного органу пояснення з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме:

- балансову довідку від 17.10.2023 №17-10;

- прибуткову накладну від 04.10.2023 №352;

- калькуляцію транспортних витрат від 18.10.2023 №1;

- прайс -лист від 12.09.2023;

- експертний висновок від 23.10.2023 №В-3221;

- копію митної декларації країни відправлення від 17.10.2023 №23ЕЕ4100Е0006515В6;

- проформу - інвойс від 22.09.2023 № ЕРW - 006847;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.10.2023 №18;

- комерційну пропозицію від 12.09.2023;

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 16.10.2023;

- договір-заявку про транспортне експедирування від 16.10.2023 №ДГ-410.

Разом з тим, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 24.10.2023 №UA101000/2023/000315/2.

У рішенні вказано, що митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів: за МД № 2 23UA101020030036U0 від 10.08.2023 - "Фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини (іншої, ніж бамбук), кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має хоча б один зовнішній шар з берези (Betula spp.), у листах, з покриттям та без покриття - 29,425 м3: - Березова фанера, сорту Kilo: - арт. Р065х1560х3090ЕХ100, розміром 6,5х1560х3090ЕХ мм - 1,567 м3; - арт. P180x1500x3000EX100, розміром 18,0х1500х3000ЕХ мм - 1,782 м3; - арт. Р180х1525x3050EX100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 2,093 м3; - арт. Р180х1560х3090ЕХ100, розміром 18,0х1560х3090ЕХ мм - 1,562 м3; - арт. Р400х1500х3000ЕХ100, розміром 40,0x1500x3000EX мм - 1,260 м3; - арт. Р150х1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 1,465 м3; - арт. Р150х1560х3090ЕХ100, розміром 15,0х1560х3090ЕХ мм - 1,302 м3; - арт. Р180х1525х3050ЕХ100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 5,275 м3; - арт. P210х1560х3090ЕХ100, розміром 21,0x1560х3090ЕХ мм - 1,518 м3. - Плiвкова березова фанера, дротяна ciткa темна, 2-го сорту DE ll GRADE: - арт. Р090х1500х3000ЕХ100, розміром 9,0х1500х3000ЕХ мм - 1,661 м3; - арт. P150x1500х2500ЕХ100, розміром 15,0х1500х2500ЕХ мм - 1,519 м3; - арт. Р210х1500х2500ЕХ100, розміром 21,0х1500х2500ЕХ мм - 1,575 м3. - Плiвкова березова фанера, 2-го сорту FO II GRADE: - арт. Р120х1250х2500ЕХ100, розміром 12,0х1250х2500ЕХ мм - 1,463 м3; - арт. Р150х1500х3000ЕХ100, розміром 15,0х1500х3000ЕХ мм - 1,080 м3; - арт. Р210х1500х3000ЕХ100, розміром 21,0х1500х3000ЕХ мм - 1,512 м3. - Березова фанера, сорту WGEWGE, EN 636-2 S: - арт. P150x1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 2,791 м3. Торговельна марка: ESTPLY Виробник: Estonian Plywood AS. Країна виробництва: EE" - 1307,90 євро за м3 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 ро

На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.10.2023 №UA101020/2023/001536 (а.с. 17-18).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МК України).

Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 у справі №809/1260/17, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19.

Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №23UA101020040663U2 від 23.10.2023 митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 №UA101000/2023/000315/2.

Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що підставами для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало те, що митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є Estonian Plywood AS, торговельної марки ESTPLY. Попередні митні оформлення імпортера подібного/аналогічного товару здійснювались із застосуванням резервного методу.

Відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Так, митний орган у спірному рішенні зазначив, що відповідно до п.1.1 контракту №15/08 від 15.08.2023 продавець зобов`язується передати у власність покупця фанеру клеєну на умовах, зазначених у проформі-інвойс до цього контракту. Кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі-інвойс (п.1.2 контракту). Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи-інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п.2.2 контракту). Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою-інвойс (п.3.1 контракту). Отже, документом, який згідно із умовами контракту, визначає перелік товару, його кількість та ціну є проформа-інвойс.

До митного оформлення додатково надано рахунок-проформу від 22.09.2023 №ЕРW 006847, відповідно до якого оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати до 29.09.2023. Відповідно додатково долученого до митного оформлення банківського платіжного документу від 06.10.2023 №18 оплата за товар здійснена з порушенням термінів оплати. Враховуючи виявлені розбіжності, платіжна інструкція від 06.10.2023 №18 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар.

Суд надаючи оцінку викладеному зазначає, що інвойс-проформа згідно з правилами міжнародної торгівлі є попереднім документом, що містить відомості про ціну та вартість товару, але не містить вимоги про сплату зазначеної у ньому суми. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму.

Відмінність проформи-інвойсу від основного інвойсу полягає у тому, що деякі дані, наприклад, кількість або ціна одиниць, дата оплати в проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких виробів, наприклад, ідентичні за змістом і формою, але різні за кольором.

Тобто умови договору, та поставок, що здійснюватимуться на його виконання, можуть змінюватися та в подальшому підтверджуватися корект-інвойсами.

Так, в матеріалах справи наявна проформа-інвойс (попередній рахунок-фактура) від 22.09.2023 №ЕРW - 006847 вартість товару (фанера) у відповідному асортименті становить 23 708,68 Євро (а.с. 45-48).

Аналогічна вартість товару у відповідному асортименті зазначена також в рахунку фактурі від 17.10.2023 №ЕРW - 005784 (а.с. 56-58).

Так, 06.10.2023 на виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару, позивач здійснив платіж на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) у розмірі 23 708,68 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №18.

У призначенні платежу за цією платіжною інструкцією зазначено, що оплата була здійснена за фанеру за контрактом №15/08 від 15.08.2023 та проформою інвойс №ЕРW - 006847 від 22.09.2023 (а.с. 51).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що повна оплата передбачена договором, а зазначення митним органом про "у зв`язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця" є його припущенням, яке не ґрунтується на жодних доказах.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе пов`язати платіжне доручення в іноземній валюті №18 на суму 23 708,68 Євро із партією товару за МД від 23.10.2023 №23UA101020040663U2.

Крім того, орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, зазначені доводи апелянта не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо посилання апелянта на невідповідність комерційної пропозиції від 12.09.2023, поданої для підтвердження митної вартості, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами ч.2 ст.53 МК України комерційна пропозиція не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а недоліки комерційної пропозиції від 12.09.2023 не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.

В даному випадку, ціна товару, що зазначена у комерційній пропозиції, повністю співпадає з ціною, зазначеною у рахунку-проформі від 22.09.2023 №ЕРW - 006847, рахунку-фактурі від 17.10.2023 №ЕРW - 005784, відтак сумнівів у її достовірності не викликає (а.с. 40, 45-48, 56-58).

Також відповідач зазначив, що додатково наданий експертний висновок В-3221 від 23.10.2023 не міг бути використаний для підтвердження ціни товару, оскільки долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавляє митний орган можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними.

Щодо неврахування митним органом, згідно оскаржуваного рішення, Висновку Житомирської торгово-промислової палати від 23.10.2023 В-3221 щодо визначення цінових характеристик ввезеного товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджували б цінову інформацію, яка лягла в основу висновку про вартість оцінюваного товару суд зазначає, що у розділі "Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна" Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, відсутній обов`язок оцінювача формувати додатки до висновку.

Слід зауважити, що експертний висновок взагалі не може містити документального підтвердження числових значень, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.

Натомість, частина 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Відповідно до частини 2 статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Декларант долучив до МД експертний висновок, згідно яким вартість пред`явленої продукції станом на 23.10.2023 складає 23 708,68 Євро (а.с. 83-86).

Також колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта у спірному рішенні, що додатково наданий прайс - лист на продукцію не містить терміну дії, що не дає митному органу встановити календарний період дії цінової пропозиції з продажу, оскільки в заголовку цього документу міститься чітке посилання на період дії цінової пропозиції з продажу - жовтень 2023 року (а.с. 38).

Крім того, наданий прайс-лист від 12.09.2023 є документом, який відповідно до ч.4 ст.53 МК України є додатковим, його подання для підтвердження митної вартості товарів не є обов`язковим.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, збігається з задекларованою позивачем ціною товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.

Отже, прайс - лист є комерційним документом, він не є розрахунковим документом, а тому, незалежно від періоду його дії, не є доказом взаєморозрахунків між сторонами контракту.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводми митного органу про те, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, оскільки у довідці про транспортно-експедиторські витрати від 18.10.2023 №18/10 та у рахунку на оплату транспортних послуг від 18.10.2023 №СФ-0000391 зазначено, що перевезення товару здійснювалось відповідно до договору-заявки №ДГ-410 від 16.10.2023, однак для митного оформлення подано два договори - заявки №410 та №ДГ-410 від 16.10.2023, що стосується перевезення одного і того ж товару.

З матеріалів справи встановлено, що під час митного оформлення товару декларантом з митною декларацією №23UA101020040663U2 було подано наступні документи, які підтверджують понесені транспортні витрати позивача: договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 16.10.2023; договір-заявку про транспортне експедирування від 16.10.2023 №ДГ-410; автотранспортну накладну CMR від 17.10.2023 №б/н; рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг від 18.10.2023 №СФ-0000391; калькуляцію транспортних витрат від 18.10.2023 №1; довідку про транспортні витрати від 18.10.2023 №18/10.

Вказані документи, зокрема, містять ідентичну інформацію про маршрут, за яким перевозиться товар, про державні номери транспортних засобів, якими перевозиться відповідний товар, а також інформацію щодо вартості такого перевезення.

В свою чергу сторона позивача зазначає, що при оформленні примірника договору-заявки про транспортне експедирування №ДГ-410 від 16.10.2023 було допущено описку в частині зазначення реквізиту номер договору, що спричинило відповідні посилання у довідці про транспортно-експедиторські витрати та у рахунку на оплату транспортних послуг. Така описка не впливає на визначення числових значень митної вартості (її складової), оскільки зміст поданих договорів №ДГ-410 та №410 є ідентичним.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Таким чином суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Крім того, положення пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо посилання відповідача на те, що рахунок-фактура від 17.10.2023 №ЕРW 005784 та автотранспортна накладна містить посилання на замовлена (Order) №ERW-006889, який до митного оформлення не надано та може містити відомості щодо вартості товару, то згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. При цьому, як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано митному органу усі документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та такими, що засновані на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г -в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Водночас, митна вартість визначена за резервним методом, на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів: за МД №2 23UA101020030036U0 від 10.08.2023 - "Фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини (іншої, ніж бамбук), кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має хоча б один зовнішній шар з берези (Betula spp.), у листах, з покриттям та без покриття - 29,425 м3: - Березова фанера, сорту Kilo: - арт. Р065х1560х3090ЕХ100, розміром 6,5х1560х3090ЕХ мм - 1,567 м3; - арт. P180x1500x3000EX100, розміром 18,0х1500х3000ЕХ мм - 1,782 м3; - арт. Р180х1525x3050EX100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 2,093 м3; - арт. Р180х1560х3090ЕХ100, розміром 18,0х1560х3090ЕХ мм - 1,562 м3; - арт. Р400х1500х3000ЕХ100, розміром 40,0x1500x3000EX мм - 1,260 м3; - арт. Р150х1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 1,465 м3; - арт. Р150х1560х3090ЕХ100, розміром 15,0х1560х3090ЕХ мм - 1,302 м3; - арт. Р180х1525х3050ЕХ100, розміром 18,0х1525х3050ЕХ мм - 5,275 м3; - арт. P210х1560х3090ЕХ100, розміром 21,0x1560х3090ЕХ мм - 1,518 м3. - Плiвкова березова фанера, дротяна ciткa темна, 2-го сорту DE ll GRADE: - арт. Р090х1500х3000ЕХ100, розміром 9,0х1500х3000ЕХ мм - 1,661 м3; - арт. P150x1500х2500ЕХ100, розміром 15,0х1500х2500ЕХ мм - 1,519 м3; - арт. Р210х1500х2500ЕХ100, розміром 21,0х1500х2500ЕХ мм - 1,575 м3. - Плiвкова березова фанера, 2-го сорту FO II GRADE: - арт. Р120х1250х2500ЕХ100, розміром 12,0х1250х2500ЕХ мм - 1,463 м3; - арт. Р150х1500х3000ЕХ100, розміром 15,0х1500х3000ЕХ мм - 1,080 м3; - арт. Р210х1500х3000ЕХ100, розміром 21,0х1500х3000ЕХ мм - 1,512 м3. - Березова фанера, сорту WGEWGE, EN 636-2 S: - арт. P150x1525х3050ЕХ100, розміром 15,0х1525х3050ЕХ мм - 2,791 м3. Торговельна марка: ESTPLY Виробник: Estonian Plywood AS. Країна виробництва: EE" - 1307,90 євро за м3 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року".

В свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоб вважати прийняте рішення обґрунтованим. Таке твердження ґрунтується на тому, що товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямо пропорційно впливає на ціноутворення даного товару.

По-перше, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №814/2659/16, від 21.08.2018 у справі №804/7845/17, від 07.12.2018 у справі №809/4367/15).

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Судом було досліджено митну декларацію №23UA101020030036U0 від 10.08.2023 та встановлено наступні відмінності відносно поставленого позивачу товару, а саме: якісно-технічні характеристики товару; кількість товару.

Таким чином, суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що митна декларація №23UA101020030036U0 від 10.08.2023 не містить параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем.

Висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №826/23118/15.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Відтак, оскільки коригування митної вартості товару здійснено за митною вартістю товару, який не є еквівалентним (ідентичним) товару, що поданий ТОВ "ВІН-ВУД" до митного оформлення, то, відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.10.2023 №UA101020/2023/001536 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості від 24.10.2023 №UA101000/2023/000315/2, неправомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Даючи оцінку доводам апелянта в частині розподілу витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що в даному з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, розумною обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України буде 3000,00 грн.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.