Постанова

від 25.12.2024 по справі 240/4645/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4645/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

25 грудня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" звернулося у суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.12.2023 №007785.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки під час проведення даної перевірки у водія транспортного засобу був наявний паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського міжобласного маршруту "Київ - Коростень", який був наданий уповноваженій особі органу державного контролю на автомобільному транспорті та містив у собі, серед іншого, розклад руху та таблицю вартості проїзду. На переконання позивача, відсутність у наданих водієм схемах маршруту та розкладу руху з висадкою/посадкою пасажирів в м.Києві біля станції метро "Академмістечко" уповноважені особи органу державного контролю на автомобільному транспорті, помилково ототожнили із відсутністю даних документів взагалі. Крім того, водієм було надано копію дозволу на перевезення пасажирів, однак орган контролю безпідставно не взяв його до уваги з огляду на те, що така копія, а не оригінал дозволу не може підтверджувати законність здійснення пасажирських перевезень.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" адміністративно-господарського штрафу від 19.12.2023 №007785.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" судовий збір у розмірі 3028 грн.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" надає послуги з перевезення пасажирів та небезпечних вантажів автомобільним транспортом на підставі ліцензії серії АД № 062473 від 04.07.2012.

На підставі дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії ПЄ № 000316 від 24.12.2021 та Витягу з дозволу №000629 ТОВ "Автосвіт ЛТД" надано право на здійснення перевезень пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування "Київ - Коростень".

14 листопада 2023 року державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) в Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в результаті якої було складено акт №АР 012195 (далі -Акт).

В акті зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст.39 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме - під час перевезення пасажирів за регулярним автобусним маршрутом "Київ-Коростень" рейси 189/190 у водія відсутній оригінал Витягу з дозволу ПЄ М000315 з розкладом руху та відправленням о 17:00 - 17:20 в м.Київ ст.м-ну "Академмістечко", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч.1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

19 грудня 2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Грибан М.М. за результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД", було складено постанову №007785 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000, 00 грн.

Вважаючи таку постанову протиправною, ТОВ "Автосвіт ЛТД" звернулося з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття оскаржуваної постанови з підстави надання копії витягу з дозволу на перевезення пасажирів, а не оригіналу такого витягу свідчить про надмірний формалізм з боку відповідача, адже як із оригіналу дозволу, так і з його копії можливо встановити, що перевізником дотримано встановлену законодавством процедуру отримання дозволу на перевезення та оформлення витягу з дозволу на відповідний маршрут.

Приписами Правил № 179 чітко не передбачено, що перевізник під час перевезень на міжобласному маршруті має в автобусі зберігати саме оригінал витягу з дозволу на перевезення, а не його копію.

Крім того, відсутність у наданих органам державного контролю на автомобільному транспорті схеми маршруту та розкладу руху з інформацією про посадку/висадку в м. Києві саме зі станції метро "Академмістечко" не може бути самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу та ототожнюватися із ненаданням водієм вказаних документів або їх відсутністю.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час перевірки водій перевіряємого транспортного засобу повинен був надати оригінал витягу з дозволу ПЄ №000315 за маршрутом "Київ-Коростень" з розкладом руху та відправленням (посадкою/висадкою пасажирів) о 17 год 00 хв - 17 год 20 хв в місті Києві станція метро "Академмістечко", всупереч цьому останній надав витяг з дозволу, який передбачав відправлення о 17 год 00 хв з А/С №5 у м. Києві. Здійснення посадки пасажирів на зупинці громадського транспорту з станції метро "Академмістечко" у м. Києві не передбачено. Здійснення водієм посадки пасажирів підтверджується відеофіксацією перевірки.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344-ІІІ, Закон України "Про автомобільний транспорт").

У статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" наведені такі визначення:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

- автобусний маршрут приміський - автобусний маршрут, який з`єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км;

- автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення;

- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

- перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;

- паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;

- розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом;

- графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 34 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 39 Закону України № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Вказаними нормами чітко визначено обов`язок наявності в автомобільних перевізників необхідних документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень.

Згідно з положеннями ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, водій автобуса повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 40 Закону № 2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278 (далі - Порядок № 278), встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів, згідно із пунктом 1.3 якого автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (пункт 1.4 Порядку № 278).

Пунктом 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, (далі - Правила), передбачено, що перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зокрема схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху, який має бути у водія з собою.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 278 паспорт маршруту включає:

- схему маршруту;

- характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності);

- копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів;

- графік режиму праці та відпочинку водіїв;

- таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень);

- список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю);

- відомості про зміни на маршруті;

- умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);

- акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);

- договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень);

- відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.

Таким чином, розклад руху та схема маршруту є складовими частинами паспорту маршруту, який містить інформацію щодо графіку руху автобусів за маршрутом визначеному у схемі маршруту та характеристики маршруту, при цьому, розклад повинен відповідати вимогам законодавства та розроблятись на підставі укладеного та чинного договору про надання послуг.

Водночас аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що положеннями статті 39 Закону № 2344-ІІІ покладено на автомобільного перевізника обов`язок із забезпечення, а на водія пред`явлення для перевірки розкладу руху при здійсненні регулярних пасажирських перевезень та таблицю вартості проїзду.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 12 названого Порядку рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 закріплено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Як убачається з матеріалів справи, уповноваженими працівниками Укртрансбезпеки під час перевірки виявлено порушення статті 39 Закону України №2344-ІІІ, оскільки зафіксовано надання ТОВ "Автосвіт ЛТД" послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом "Київ - Коростень" за відсутності документів, передбачених статтею 39 Закону України № 2344-ІІІ, зокрема, оригіналу витягу з дозволу ПЄ М000315 з розкладом руху та відправленням о 17:00 - 17:20 в м.Київ ст.м-ну "Академмістечко".

Як наслідок, відповідач 19.12.2023 виніс постанову №007785, якою до ТОВ "Автосвіт ЛТД" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 гривень за порушення статті 39 Закону України №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.

Отже, підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала відсутність (ненадання) під час перевірки у водія оригіналу витягу з дозволу ПЄ М000315 з розкладом руху та відправленням о 17:00 - 17:20 в м.Київ ст.м-ну "Академмістечко".

При цьому, з фотокопій з місця перевірки, наявних в матеріалах справи, слідує, що водієм був наданий перевіряючим, в тому числі, витяг №000629 з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршруті загального користування серії ПЄ№000315, з розкладом руху автобусів на маршруті.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, відсутність у наданих органам державного контролю на автомобільному транспорті розкладі руху та таблиці вартості проїзду інформації про посадку/висадку в м. Києві саме зі станції метро "Академмістечко" не може бути самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу та ототожнюватися із ненаданням водієм вказаних документів або їх відсутністю.

При цьому, з наданої відповідачем фотокопії вбачається, що транспортний засіб був припаркований біля тротуару, однак висадка/посадка пасажирів у даному місці не зафіксована. Крім того, з даної фотозйомки неможливо встановити ні місця, ні дати та часу її здійснення, відтак вона не може бути визнана належним доказом по справі.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що прийняття оскаржуваної постанови з підстави надання копії витягу з дозволу на перевезення пасажирів, а не оригіналу такого витягу свідчить про надмірний формалізм з боку відповідача, адже як із оригіналу дозволу, так і з його копії можливо встановити, що перевізником дотримано встановлену законодавством процедуру отримання дозволу на перевезення та оформлення витягу з дозволу на відповідний маршрут.

Більше того, приписами Правил № 179 чітко не передбачено, що перевізник під час перевезень на міжобласному маршруті має в автобусі зберігати саме оригінал витягу з дозволу на перевезення, а не його копію (пункт 30).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас відповідачем під час розгляду цієї справи не доведено факту непред`явлення позивачем на момент перевірки схеми маршруту, витягу з дозволу на перевезення пасажирів, як не доведено і факту посадки/висадки пасажирів зі станції метро "Академмістечко" по проспекту Академіка Палладіна в м. Києві.

У частині недоведення відповідачем у цій справі правомірності постанови про притягнення позивача до відповідальності суд також враховує, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 822/863/16, від 21.11.2019 у справі № 826/5857/16, від 11.02.2020 у справі № 816/502/16, від 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а та від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для їх скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.