Ухвала

від 24.12.2024 по справі 420/15515/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа №420/15515/24

провадження № К/990/46851/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

05 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов?язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року без урахування фіксованої величини 3575,38 грн;

- зобов?язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3575,38 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов?язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов?язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15 жовтня 2024 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року, з урахування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у фіксованій величині 4048,31 грн в місяць.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованій величині 4048,31 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнав протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнав протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнав протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби та премії у період з 30 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 рік.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за особливості проходження служби та премії у період з 30 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху, надавши десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання, в якому апелянт просив про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги через відсутність відповідного фінансування у Міністерстві оборони України, надаючи на підтвердження лист від 04 листопада 2024 року № 220/13/9088.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року повернув відповідно до частини другої статті 298 КАС України.

Не погоджуючись з указаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила її в касаційному порядку.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.

Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 18 листопада 2024 року.

За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 420/15515/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

В. Е. Мацедонська