Ухвала

від 24.12.2024 по справі 300/1315/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа №300/1315/24

адміністративне провадження № К/990/49718/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №300/1315/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року за штатною посадою, з якої позивач звільнений з військової служби, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року (2481) та станом на 01.01.2023 року (2684 грн.) та відповідного тарифного коефіцієнту для здійснення перерахунку пенсії;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2022 року та 01.01.2023 року за штатною посадою, з якої позивач звільнений з військової служби, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року (2481) та станом на 01.01.2023 року (2684 грн.) та відповідного тарифного коефіцієнту для здійснення перерахунку пенсії.

Рішенням Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку пенсії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за № 704 від 30.08.2017 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилався на те, що відповідач на виконання судових рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 300/1731/23 та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 300/2700/23 видав довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 року та 01.01.2023 року, однак у довідках додаткові види грошового забезпечення у відсотках обчислив виходячи із посадового окладу розрахованого з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого станом на 01.01.2018 року, а не станом на 01 січня відповідного календарного року, який визначений у судових рішеннях. Суд першої інстанції, на думку позивача, на це увагу не звернув та задовольнив позов у спосіб, який позивач не просив. Також зазначено, що предметом позову є вимоги про видачу довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 року та 01.01.2023 року у яких розміри додаткових видів грошового забезпечення мають бути обчислені виходячи із посадового окладу розрахованого шляхом множення прожиткового мінімум станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 300/1315/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року за штатною посадою, з якої позивач звільнений з військової служби, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за доступ до державної таємниці, надбавки за особливості проходження служби та премії, які обчислені виходячи із посадового окладу та окладу за військове звання розрахованого шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язано відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри надбавки за доступ до державної таємниці, надбавки за особливості проходження служби та премії, які обчислені виходячи із посадового окладу та окладу за військове звання розрахованого шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 відповідно перерахунку пенсії позивача.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 в повному обсязі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окрім того, суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії справ незначної складеності за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних рішень судами порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджено там не з`ясовані обставини справи.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «б, «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. А посилання скаржника на існування таких обставин має загальний характер, тому не може вважатися винятковим випадком.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах, які розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України).

Натомість скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Таким чином, оскільки передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №300/1315/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.Г. Стеценко

Судді А.Ю. Бучик

Т.Г. Стрелець