Ухвала

від 25.12.2024 по справі 120/14584/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа №120/14584/23

адміністративне провадження № К/990/47044/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024

у справі № 120/14584/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.06.2020, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 21 рік; компенсації за невикористанні дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2020 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.06.2020, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 21 рік; компенсації за невикористанні дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2020 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020), а саме за період з 29.01.2020 по день фактичної їх виплати.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024, позовну заяву задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.06.2020, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 21 рік; компенсації за невикористанні дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2020 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020). Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.06.2020, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 21 рік; компенсації за невикористанні дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки; грошової компенсації за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2020 рік з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020), а саме за період з 29.01.2020 по день фактичної їх виплати.

06.12.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 120/14584/23.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2023 відкрито провадження у справі № 120/14584/23 та визначено, що цей спір належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим постановлено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадки.

Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями Кодексу адміністративного судочинства України могли б вимагати касаційного розгляду справи.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 120/14584/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук