Постанова

від 25.12.2024 по справі 280/2973/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа №280/2973/24

адміністративне провадження № К/990/30269/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року (прийняту у складі головуючого судді Максименко Л.Я.) про забезпечення позову та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого Ясенової Т.І., суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Козацька переправа» (далі-позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі- відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00037890902 від 02.04.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в розмірі 437 561,62 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі акту про результати фактичної перевірки з питання здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні №2060/08/01/09/20471888 від 11.03.2024;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити запис про анулювання ліцензії з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Разом з позовною заявою, позивачем була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої позивач просив суд:

- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241, терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 2, до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запису про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 08270314201900241 до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що можливість здійснення підприємством господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності підприємства, що тягне за собою такі негативні наслідки, як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою у товаристві. Посилається на те, що з моменту одержання розпорядження про анулювання ліцензії остання вважатиметься недійсною, а тому фактично під час розгляду адміністративної справи оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензій. Уважає, що оскільки правомірність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа» підлягає дослідженню лише під час судового вирішення цієї справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 20224 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області № 53 від 02.04.2024 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08270314201900241, терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. У іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оспорюване розпорядження унеможливлює для позивача здійснення торгівлі пальним й це зумовлює необхідність докладання ним значних зусиль та додаткових витрат, як для збереження наявного товару (пального) так і реалізації взятих на себе цивільно-правових та господарсько-правових зобов`язань.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, Головне управління ДПС подало касаційну скаргу, у яких просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Скаржник наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування частини другої статті 150 КАС України. Зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. При цьому звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх доказів в обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.

Також акцентує увагу на тому, що позивачем не було наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що свідчить про необґрунтованість заяви товариства про забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Товариство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на таке.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

У цій справі судами попередніх інстанцій необхідність забезпечення позову була обґрунтована тим, що скасування ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним може призвести до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення АЗС, розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Беручи до уваги приписи статей 150, 151 КАС України та вищевикладені висновки суду касаційної інстанції щодо їх застосування, колегія суддів, у ракурсі зазначених заявником доводів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вважає за необхідне зазначити, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою ТОВ «Фірма «Козацька переправа», оскільки у заяві не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову в цьому конкретному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів відзначає, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.

Відтак, з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту та закріплених за адміністративними судами повноважень за результатом розгляду справи, у разі наявності підстав для задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить й оспорюване розпорядження відповідача, колегія суддів визнає необґрунтованими та відхиляє доводи ТОВ «Фірма «Козацька переправа» про те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення, яке може бути ухвалене за результатом розгляду його позову.

До того ж, за правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №520/12022/17, такий спосіб захисту як визнання акта нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Однак, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ «Фірма «Козацька переправа» не підтвердило, як саме невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав.

Після вирішення спору у справі, що розглядається, на його користь (якщо для цього будуть наявні відповідні підстави) ТОВ «Фірма «Козацька переправа» зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання йому шкоди оскарженим розпорядженням відповідача, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення, просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку, що, однак, перебуває за межами предмету спору в цій справі, оскільки вимог про відшкодування шкоди ТОВ ««Фірма «Козацька переправа» у справі, яка розглядається, не заявляло.

Отож, у цьому конкретному випадку, відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у зв`язку з імовірністю завдання ТОВ «Фірма «Козацька переправа» майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, зокрема у вигляді скорочення штату працівників чи їх звільнення, зменшення їм розміру заробітної плати, є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.

Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ТОВ «Фірма «Козацька переправа» від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.

Проте варто врахувати, що такі обставини в будь - якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі №826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі №160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень здійснюють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2024 року у справі № 140/5638/23, від 16 квітня 2024 року у справі № 140/1568/23, від 04 червня 2024 року у справі № 240/27690/23, відповідно до якої суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви суб`єкта господарювання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень компетентного органу про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, раніше виданих цьому суб`єкту.

Верховним Судом неодноразово викладався висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в подібній категорії справ у той спосіб, у який він був заявлений Товариством й у справі, яка розглядається, з огляду лише на імовірну загрозу настання негативних наслідків для ліцензіата у вигляді недоотримання прибутку, упущеної вигоди, невиконання зобов`язань перед контрагентами тощо (постанови Верховного Суду від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21), від 06 грудня 2022 року (справа №140/8745/21), від 10 жовтня 2023 року (справа №120/2284/23) та від 19 жовтня 2023 року (справа №440/9568/22).

Колегія суддів уважає продемонстрований вище підхід до застосування норм статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України цілком прийнятним з огляду й на те, що забезпечення позову судом в усіх випадках, де має місце анулювання дозвільних документів у вигляді ліцензій на певні види господарської діяльності, без належного обґрунтування визначених процесуальним законом підстав та виходячи лише з необхідності захисту економічних інтересів ліцензіатів, у тому числі загрози настання матеріальної шкоди, збитків, втрати ділової репутації тощо, фактично нівелює встановлені законом повноваження органів ліцензування і перешкоджає реалізації державної політики у сфері ліцензування як засобу державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямованого на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів уважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передбачених законом підстав для вжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову за заявою ТОВ «Фірма «Козацька переправа», оскільки вони не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.

З оскаржуваних судових рішень та доводів ТОВ «Фірма «Козацька переправа» не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою та другою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Викладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви ТОВ «Фірма «Козацька переправа» про забезпечення позову відмовити.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати, а касаційну скаргу - задовольнити.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області -задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №280/2973/24- скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Козацька переправа» про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко